Вечір привокзальної площі Києва. Мокра холодна каша під ногами не заважає вокзальним ділкам різної спеціалізації хлюпати замерзлими ногами і пропонувати: хто таксі, хто квартиру. Можливо, десь, у недоступному для світла ліхтарів місці, очікують свого «клієнта» лохотронщики або видивляються жертви дівчата-клофелінщиці. Звичайне вокзальне життя, склад якого правоохоронці не можуть порушити не одне десятиліття.
Але є окрема бригада спекулянтів-«бариг», які є доречними, якщо в касах немає необхідного квитка. За винагороду вони вирішують такі питання. Ось тільки квитків найчастіше немає, якраз завдяки масовій скупці цими ж спритними «бізнесменами». Такій касті не доводитися місити неприбраний сніг біля вокзалу. Вони знаходять свого клієнта прямо в залі з касами. Коло їхнього інтересу – люди, які не поклопоталися про квиток за півтора-два тижні. Адже під час святкового дефіциту вже за тиждень придбати його звичайним шляхом практично неможливо.
«Здрастуйте, а яким чином я можу виїхати до Ужгороду 30 грудня», - запитую касирку за скляною перегородкою. «О, вам пощастило, є ще декілька квитків на додатковий потяг. Бічні плацкарти за ціною близько 90 гривень», - відповідає співробітниця залізниці. Її здивуванню не було кінця, коли я відмовився, посилаючись на те, що потяг, який відправляється близько півночі, мені не підходить. «Іншого не буде», - співчутливо нагадала касирка.
Маятися і тинятися по касовому залу довелося недовго. Двоє чоловіків, років за сорок, самі запропонували свої послуги. Один – в потертій куртці і кепці, з швидко бігаючими очима, уникав прямих поглядів і постійно оглядався. Другий, більший, одягнений майже так само, вдивлявся в мене, але говорив менше. Вони не ховалися і почувалися на своїй території.
«Так, мені потрібно три квитки до Ужгорода на 30 число, але тільки не пізні потяги», - в дні дефіциту вимовити таку фразу, напевно, нахабство. «Та без проблем, - відповів той, що нижчий. - 300 гривень за квиток, і питання вирішене». «А квитки у вас вже з собою?», - запитав я, хоча ні сумки, ні теки у них не побачив. «Ви вирішуйте, давайте гроші і будуть вам квитки», - резюмував спекулянт. Вони проводжали мене поглядами, поки я не покинув приміщення.
Спекулятивна цинічність
Десятки додаткових потягів, які «Укрзалізниця» додала до Нового року, трохи розрядили обстановку. Але і додали прибутку спекулянтам, оскільки триста гривень – максимум, за який пасажири, що зневірилися, згодні зі скрипом придбати квиток. Більше цієї суми - дешевше буде їхати своїм комфортабельним автомобілем.
Спекулянти ні від кого не приховуються. Наряди міліції, патрулювання яких у передноворічний час підсилили, здавалося б, не звертають на них ніякої уваги. «З грудня лінійне управління на Південно-Західній залізниці МВС України підсилить патрулювання на залізничному вокзалі Києва з метою припинення спроб спекуляції квитками», - повідомив начальник Управління МВС на Південно-Західній залізниці генерал-майор міліції Павло Гуцол.
Але, очевидно, подібні заходи не дали ніякого результату. А справді, чого боятися, час не радянський, за спекуляцію «цифру» вже ніхто «не припаяє», та й у міліціонерів зарплати знаходяться на досить низькому рівні. Адже спекулянти підвищують ціну на 300%.
Масла у вогонь підливають і турфірми, які бронюють або скуповують квитки в перший час після їх надходження до продажу. Адже в умовах кризи люди почали відмовлятися від закордонних авіаперельотів, вважаючи за краще доїжджати до кордону потягом і продовжувати шлях за допомогою автобуса. Економія доларів у 300. «Щоб поїхати додому в Запоріжжя на Новий рік, мені довелося купувати квиток за три тижні, і це був уже додатковий потяг, - скаржиться студентка-художниця Тетяна. – І хто не встиг – той запізнився. Звичайно, залишається ще варіант з пересадкою в іншому місті на маршрутку, або прямий автобус. Але це украй незручно».
Квитки від Бабая
І хоч офіційна причина, чому міліція на вокзалі закриває очі на діяльність «бариг»-спекулянтів, неясна, але близько місяця тому було арештовано людину, яка, можливо, кришує весь нелегальний бізнес на вокзалі. Його називають Бабай, і, на думку слідства, є всі шанси заховати цього кримінального авторитету за грати.
Примітно, що Бабай починав свій шлях на вокзалі саме як керівник групи «білетників». Далі, йому нібито почали підкорятися продавці, перевізники, таксисти, лохотронщики і всі, хто так чи інакше намагався заробити на вокзалі в Києві. З чуток, він жив у мармуровому палаці і любив читати журналістські публікації про власну персону.
Невідомо, чи розпадеться «вокзальна імперія Бабая», але у будь-якому випадку, доки залізничники і правоохоронні органи не візьмуться за вирішення проблеми спекуляції на святкових дефіцитах квитків, громадяни і далі штовхатимуться в чергах біля кас, платитимуть утридорога і піклуватимуться про своє дозвілля як мінімум за місяць.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом