Усі ми знаємо, що в році, який настає, нас чекає дуже важлива для країни подія – вибори Президента України. Але вже зараз видно, як вони суттєво відрізняються від попередніх - суспільство зробило серйозний крок у розвитку нашої власної демократії.
Адже сьогодні ніхто навіть не згадує про ті речі, які були в 2004 році. Ми фактично не бачимо якихось «рухів тіла» владних структур з приводу адміністративного втручання у виборчий процес, чого не скажеш про події п'ятирічної давності. Пам'ятаєте, які цинічні дії демонструвалися? А чого лише було варте знищення плакатів і відкрита зухвала агітація окремих наших сусідів, які втручалися в хід наших виборів?!
Перераховувати можна довго, але з одним точно не посперечаєшся: ці п'ять років багатьох дечого навчили. Хочемо ми того чи ні, але демократія в Україні все-таки зробила безповоротний крок уперед.
Проте, крім цього позитиву, на жаль, у нинішній виборчій кампанії все не так просто і гладко. Поясню чому. Мені здається, що в процесі виборів більше десятка наших кандидатів почуваються не дуже зручно. Можливо, деякі з них уже шкодують, що вплуталися в цю боротьбу, оскільки ми бачимо, як жалюгідно вони сьогодні виглядають на тлі могутніх кроків, які роблять лідери виборчої кампанії. Для деяких це взагалі «останній бал», тому вони вплуталися в таку безкомпромісну «війну». У перспективі навряд чи хтось з них наважиться змагатися з такими гігантами.
Мені здається, що і в народу є сумніви, що деякі з цих людей, про яких я розповідаю, пішли на вибори не по своїй волі. До речі, це може з'ясуватися ще напередодні голосування, якщо члени комісій цих кандидатів поведуться відносно інших «претендентів» некоректно з правової точки зору. Адже тоді всі дізнаються, яку вони грають роль, оскільки, як відомо, «шила в мішку не втаїш».
Є ще один момент, на який варто було б виборцям звернути свою увагу: сьогодні окремі кандидати, не зважаючи ні на що, обливають брудом своїх колег. І на цьому фоні якраз і помітний їхній агітаційний рівень, який, до речі, далеко не завжди переконливий для суспільства, і ще раз існує необхідність - у перспективі необхідно внести до закону норму, що забороняє агітацію на підприємствах і в навчальних закладах.
У той же час, через цю роботу, що знаходиться на поверхні, ми трохи ослабили увагу до організаційної сторони забезпечення майбутніх виборів. Хоча й бачимо, що і тут далеко не все так добре, як здається на перший погляд.
Судові рішення з приводу заміни керівників деяких комісій показали, що хворобливу звичку-2004 Верховний Суд України все-таки викоренити не зміг. Деякі з моїх колег, що нині працюють у ЦВК, так і не зробили належних висновків. На мій погляд, тим самим вони продовжують показувати шкідливий приклад територіальним виборчим комісіям. Наскільки мені відомо, на сьогоднішній день уже існують наміри провести різкі рокіровки в їхньому керівному складі. Деякі вважають, що керівники комісій – панацея майбутніх виборів. Мені здається, така думка помилкова. І уроки 2004 року потрібно пам'ятати - це дуже серйозне питання.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом