У багатьох країнах світу Різдво Христове є одним з найважливіших християнських і державних свят. Західні християни – католики, жителі Західної Європи, Північної і Південної Америки, країн Африки й Азії відзначають його в ніч з 24 на 25 грудня.
За традицією під час цього – найурочистішого в католицизмі свята – в храмах здійснюються три богослужіння: опівночі (в лоні Отця), удосвіта (у чреві Богоматері) і вдень – у душі віруючих.
Про традиції католицького Різдва, тонкість його святкування і багато чого іншого в ексклюзивному інтерв'ю кореспондентові ForUm’у розповів Апостольський Нунцій в Україні, Його Високопреосвященство Архієпископ Іван Юркович.
- Ваше Високопреосвященство, які, на сьогоднішній день, умови католицизму в Україні?
- Для Католицької Церкви – як, можливо, і для інших церков, найважливішою умовою є наявність свободи віросповідання. Така свобода визначається спільними для багатьох країн світу стандартами, а також гарантована різними міжнародними конвенціями.
Коли Церква має свободу діяти, тоді вона здатна вирішувати багато різних питань, у тому числі і внутрішні. Усі погоджуються з тим фактом, що рівень релігійної свободи в Україні високий. Це той елемент, який у минулому був дуже зумовлений.
В сучасній Україні, незважаючи на багато труднощів у суспільстві, всі громадяни можуть вільно обирати релігію, згідно з власними переконаннями, та організувати життя у спільнотах.
- А з якими проблемами найчастіше стикаються українські католики?
- Вірні католицькій церкві опиняються перед лицем різних труднощів, які є наслідком десятирічних переслідувань у минулому. Після 20 років свободи ми ризикуємо надто швидко забути про минулі часи, про руйнування храмів, переслідування священиків та вірних.
Дякувати Богу, всі ми побачили, що віра залишилася живою в серцях українців і багато людей повернулися до Церкви у пошуку своєї духовної ідентичності, бажаючи знову віднайти Євангеліє. Але всі ми знаємо, що ця робота не є легкою, особливо, зважаючи на те, що суспільство переживає вплив нових моделей життя, набагато матеріалістичніших та менше чутливих до сфери духовного.
Церква повинна відкривати нові способи говорити з цим суспільством, намагатися його зрозуміти й бути більш чутливою до його потреб. Це є, можливо, найскладнішим завданням для Церкви, яке можна здійснити лише за умов, якщо служити зі справжньою християнською ревністю та правдивим свідченням Євангелія.
- Вам відомо, скільки в Україні на сьогодні католиків? У процентному співвідношенні.
- В Україні понад 10% населення є католиками. Більшість вірних належить до східної традиції, до Української Греко-Католицької церкви. Римо-католиків в Україні приблизно один мільйон. Проте ця статистика не відображає всієї дійсності. У цій країні різні конфесії протягом століть співіснували поруч. Католики жили разом із православними, одружувалися та формували родини.
У певній мірі величезна кількість віруючих зберігає живий зв'язок як із православ’ям, так і з католицизмом. Вони можуть сповідувати православну віру, але в історії їхніх родин присутній також і зв'язок з католицькою традицією. Таким чином, треба сказати, що, незважаючи на той факт, що католицька церква – це конфесія меншості, вона дуже органічно пов’язана з цими землями та спільною культурною й релігійною спадщиною.
- Напередодні Світлого Свята, давайте поговоримо про католицьке Різдво. Розкажіть про тонкості його святкування?
- Духовний та богословський зміст великих християнських свят є спільним для всіх церков. Урочистість Святого Різдва насправді єднає християн усіх конфесій. Немовля, якому ми поклоняємося у Вифліємі, запрошує нас відчути безкінечну любов Бога, того Бога, який зійшов із небес і став близьким для кожного з нас, щоб зробити нас своїми дітьми, частиною Його Родини. Різдво нагадує нам про те, що людина не може залишатися байдужою до інших.
Один з моїх приятелів з семінарії вже понад 30 років є місіонером в Африці. Свого часу він був великим лижником й активно займався спортом. Але одного дня він вирішив усе залишити і стати місіонером. Він був надзвичайно вражений тим, що побачив, тим рівнем відсталості та бідності цього континенту. Але ці труднощі не зупинили його, він захотів продовжити розділяти зі своїми вірними кожний аспект людського життя: бідність, мізерність продуктів, які може дати земля, голод. Внаслідок таких умов життя, він пережив багато хвороб, але чим більше часу він там залишався, тим більше був переконаний у своїй місії.
Мені здається, що цей вибір життя вказує на найглибший аспект втілення Ісуса. Він прийшов, щоб уподібнитися нам в усьому для того, щоб людина отримала можливість вознестися до рівня божественного життя. І саме цей момент братерства та солідарності, можливо, є тим, що в найглибший спосіб виражає сенс Різдва.
Стосовно літургійного святкування треба сказати, що тексти, які використовуються на Святій Месі, є дуже давніми. Більшою мірою вони походять з VI століття, коли ще церква була неподіленою, а тому основний зміст католицької літургії практично ідентичний з літургією православною.
Одним із поширених звичаїв, характерних саме для католиків, є влаштування в оселях вертепу. Вертеп увійшов до католицької традиції в XIII столітті завдяки Святому Франциску з Ассизі. Це – простий спосіб відтворити різдвяну сцену з Ісусом, Марією, Йосипом, ангелами, пастирями…
Деякі дослідники наголошували на відмінності між католицьким вертепом та східною іконою Різдва. Вертеп – це тривимірне зображення, яке намагається залучити нас до значення цього свята в безпосередній спосіб. Загалом, саме діти добре розуміють цей аспект. Для них вертеп – це майже запрошення особисто взяти участь у подіях, а отже, їм подобається змінювати місцями фігурки, майже підлаштовуючи те, що вони бачать, для свого розуміння.
З іншого боку, східна ікона пишеться у двовимірній перспективі, і вона передає великий надприродний сенс події. Кожний елемент ікони має своє власне символічне і глибоко духовне значення.
Можливо, саме на прикладі цих двох способів зображати Різдво можна побачити, наскільки ці дві християнські традиції є доповненням одна для одної і наскільки важливо зберегти елементи кожної з них, щоб краще зрозуміти великі таємниці історії Спасіння.
- Ваше Високопреосвященство, давайте поговоримо тепер про інші різдвяні традиції. У Великобританії, наприклад, вікна будинків під час цього свята освічують свічками, а в Данії малюють на сільгоспобладнаннях хрести. Чи є такі ж, але свої власні, традиції в Україні?
- У північній частині земної кулі, свято Різдва збігається з зимовою порою року, снігом, холодом, темрявою, довгими ночами. У цьому контексті особливого значення набуває елемент світла, яке Новонароджений Господь приносить з небес, таємниче значення об’явлення божественної любові, краса співу ангелів, які супроводжують Немовля Ісуса. Інколи нам здається, що неможливо святкувати Різдво без цих зовнішніх умов. Але я був дуже здивований побачити, що різдвяний зміст свята залишається незміннім також і в інших частинах світу.
У 80-х роках я працював у Південній Америці, де Різдво збігається з найтеплішою порою року. Для людей з Латинської Америки, Африки та Австралії, Різдво є святом набагато жвавішим, сповненим відчуттям літа, але це не зменшує його глибокого духовного характеру.
Однак слід сказати, що справді, Різдво в наших країнах має набагато глибшу традицію саме родинного свята, пов’язаного з досвідом життя у родині. Саме ці згадки нашого раннього дитинства пізніше супроводжують нас все наше подальше життя.
Кожна країна має також і свої маленькі особливі традиції, які виявляють характер кожної окремої нації. Те, що мене особливо вражає в Україні, - це традиція багатьох різдвяних пісень, колядок, щедрівок, які виявляють християнську душу цього народу.
Можливо, Вам відомо, що вже кілька десятиліть різні європейські країни дарують Папі різдвяну ялинку, яка потім протягом місяця прикрашає площу Святого Петра. Ця подія внесла до святкування Різдва у Ватикані певне пожвавлення. Якщо все буде добре, у 2012 році до Рима різдвяну ялинку має привезти Україна. В день, коли запалюють вогні на ялинці, презентується також спеціальна різдвяна програма, властива для тієї країни, яка подарувала ялинку. Я переконаний, що краса українських різдвяних традицій стане великим сюрпризом для всіх тих, хто проходитиме в той час повз Площу Святого Петра.
- Хочеться в це вірити. Однак, давайте знову повернемося до давніх традицій. Відомо, що католицьке Різдво без Санта Клауса (Святого Миколая) не буває. Розкажіть, як з‘явився цей персонаж?
- Святий Миколай відзначається в період різдвяного посту. Оскільки це свято християнської щедрості, воно дуже добре вписується в загальну різдвяну атмосферу. Свято Святого Миколая – чудотворця, благодійника, захисника віруючих – міцно пов’язане з Різдвяним періодом.
У мене на батьківщині, в Словенії, свято Святого Миколая (Міклавж) – завжди було насамперед релігійним святом. На жаль, у багатьох країнах, пам'ять про цього Святого була майже повністю заміщена подібними постатями язичницького походження, які прийшли з Півночі. За останні десятиліття це свято стало символом майже комерціалізованої щедрості, дуже далекої від своєї первинної ідеї, тобто, від ідеї дарувати по-християнськи, жертовно, залишаючись при цьому невідомим.
Отже, для нас, християн, дуже важливо, щоб нас не захопив цей комерціалізований варіант, навіть тому, що він не приносить справжньої радості. Справжню радість може дарувати лише щедра християнська любов, а не надмірний консумізм (споживання), який зрештою шкодить усім, і особливо дітям. Замість виховання у дусі щедрості, діти часто дезорієнтовані цим хибним надміром, що складається з непотрібних подарунків, надто коштовних, але часто подарованих без достатньої уваги до духовного аспекту.
У цей історичний момент, коли багато людей опинилися в скруті, було би дуже добре, якби християнські Церкви могли допомагати людям зрозуміти, що радість та по-справжньому високий рівень нашого людського життя можна досягнути лише на основі великих духовних заповітів, а не на марнотратстві та надмірному споживанні.
- Ваше Високопреосвященство, наприкінці розмови, що б Ви побажали нашим читачам?
На завершення, хочу побажати усім читачам, щоб цього року Різдво Христове стало для нас відновленим запевненням того, що Бог є близько до кожного з нас. І щоби ми, зміцнені цією вірою, дивилися в майбутнє з християнським оптимізмом, завжди готові зробити свій особливий внесок у життя церкви та суспільства.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом