Гуменюк: Ліпше нехай наші політики дискутують, ніж стріляють

Свого часу один з найвидатніших британців в історії Вінстон Черчилль сказав: «Дипломат - це людина, яка двічі подумає, перш ніж нічого не сказати». І, безперечно, мав рацію. Адже саме «штурмани» зовнішньої політики не лише налагоджують контакти ззовні, але й створюють імідж країни. А це питання, як і Схід, справа тонка. Правда, в практиці української дипломатії були і проколи. Про це та інше в інтерв'ю ForUm’y розповів ректор Дипломатичної академії України Борис Гуменюк.

- Борисе Івановичу, як Ви вважаєте, хто з наших посадовців найбільше відповідає дипломатичному етикету?

- За моїми спостереженнями, у нас Служба державного протоколу працює бездоганно. Ми набули відповідного досвіду. Звісно, є й погрішності – не без цього. Але, якщо говорити про українську дипломатію, державну зовнішню політику під кутом державного протоколу й етикету, то ми працюємо на рівні. Хоча, звичайно, були і проколи.

- Чому?

- На початку 90-х років на те були об'єктивні причини – було відсутнє відповідне протокольне забезпечення. Крім того, не було положення про державний прапор і герб – атрибути державного етикету. Тому по ходу розвитку нашої держави треба було це все вибудовувати.

Наприклад, якщо під час підписання якоїсь угоди з'ясувалося, що в ручці немає чорнила, і якийсь клерк з протокольної служби не встиг перевірити, то це не є ознакою провалу - питань до протоколу немає.

Взагалі у нас хороша школа етикету – чудові традиції, професійна й адекватна дипломатична служба, яка відповідає світовим стандартам.

- Наскільки коректно те, що високопосадовці України, виїжджаючи за кордон, наговорюють один на одного?

- Розумієте, у нас усередині країни немає політичної консолідації. А з іншого боку, це нормально. Знайдіть мені країну, де все тихо і спокійно.

Те, що в країні йде політична дискусія - це нормальний демократичний процес. Інша справа, що вона дуже гаряча – не зовсім ефективна для нашого суспільства. Але разом з тим, поки ми не виговоримося, у нас не сформується цивільне суспільство.

Хіба нормальне явище, коли представники політичних сил стріляють один в одного, як на Філіппінах?! Ліпше ж дискутувати, висловлювати різні думки в рамках конституційного поля.

Звісно, є певні проблеми. Але в українців, при всіх наших недоліках, є безумовні позитиви. Це наша розсудливість – ми не ліземо в бійку. Хоча за 18 років були різні ситуації. Але і Європа, і світ зараз визнають, що Україна демонструє таку цивільну зрілість – ми все вирішуємо конституційно.

- А ситуації в парламенті?

- Так таке у всьому світі. Це підвищений політичний «температурний» режим – енергія б'є ключем. Крім того, відображення наших реалій на етапі нашого становлення.

Звичайно, виносити сміття з хати в такому об'ємі – це не зовсім по державному, тому що всі сварки потрібно тримати усередині.

- А як Ви оцінюєте призначення нового посла США Джона Теффта?

- Я сприймаю це призначення дуже позитивно. Дуже показово, що Теффт вчасно приїхав до України. В Америці також є наш посол - це нормальні відносини. Тим більше, напередодні президентських виборів.

Звісно, тут можна пригадати іншу велику країну, яка до цих пір не прислала посла, і офіційно заявляє, що зробить це після виборів. Ось це погано.

- Борисе Івановичу, а які подарунки прийнято дарувати один одному президентам?

- Судячи по світовій практиці, в основному дарують витвори мистецтва - картини, книги або художні альбоми.

Є відповідне законодавство – всі дорогі подарунки перших осіб здаються в державну «скриню», тому що це державне придбання.

- А не під час офіційного візиту?

- Президенти – також люди. Тому, якщо підносять подарунок, наприклад, на день народження, а не під час офіційного візиту, то він залишається в іменинника.

- Кого особисто Ви вважаєте найпрофесійнішим дипломатом?

- Це патріархи нашої дипломатичної служби – Анатолій Максимович Зленко, Геннадій Йосипович Удовенко. Вони створювали незалежну дипломатичну службу – стояли біля витоків. Та й решта всіх міністрів, які очолювали наше відомство, – Костянтин Грищенко, Борис Тарасюк, Володимир Огризко, Арсеній Яценюк, зараз – Петро Порошенко. Кожен з них професіонал і робив свою справу, відстоюючи українські інтереси в зовнішній політиці.

У нашому дипломатичному середовищі є дуже яскраві особи – надзвичайні і повноважні посли, які вже на пенсії, але дипломати світового рівня.

У нас взагалі серйозна професійна база – ми тут не відчуваємо себе обмеженими або скривдженими.

Хоча і не варто забувати, що школа української дипломатії будувалася ще в радянський час.

- Борисе Івановичу, як Ви думаєте, в чому слабкість української дипломатії?

- Якщо говорити про дипломатичну службу, то не можна сказати, що вона досконала. Але вона об'єктивна, тому що зовнішня політика – відображення внутрішньої. Оскільки ми проблемна країна всередині – це відображається, зокрема, і на дипломатичній службі.

Що стосується безпосереднього дипломатичного цеху, з навчально-тренувальної точки зору у нас слабкість нашої дипслужби – відсутність школи сходознавства. В Україні кожен другий дипломат гідно знає англійську мову або французьку, але своєї школи для вивчення не лише мови, але й специфіки, традицій – арабської, японської, китайської, немає.

Усі такі центри з підготовки в цьому напрямі були в Москві. А в нас поки є лише окремі люди, які володіють такими знаннями.

- Скажіть, а де зараз вивчають дипломатичний протокол і етикет?

- Майбутніх дипломатів готують в Інституті міжнародних відносин, на відповідних факультетах наших інших університетів – у Львові, Харкові, і звісно, в Дипломатичній академії України.

Але, як показує досвід, етикету потрібно вчитися все життя. Можна спробувати навчити людину, але, якщо вона цього не хоче, то все одно щось пропустить або не так зробить.

Звичайно, є універсальні правила з приводу того ж, наприклад, дрес-кода. Але це все приходить з досвідом, а етикет і здоровий глузд повинні бути усередині. Я говорю насамперед про людську розсудливість і спостережливість.

Хоча, звісно, в кожній країні є своя специфіка і традиції. Як у мусульманських країнах, наприклад. Але, передусім, людині потрібно бути спостережливою і налаштованою на те, що ти не все знаєш. Якщо ти думаєш, що знаєш все про етикет, то обов'язково можуть виникнути якісь провали. Хоча напруженим і наляканим також не треба бути.

Ольга Москалюк