Зовсім недавно уряд ухвалив постанову, яка визначає основні положення антикорупційної політики в Україні. У ній одним із пунктів зазначено, що всі чиновники відтепер зобов'язані передавати державі подарунки, отримані у рамках офіційних візитів. Як людина, яка багато років пропрацювала у юридичній, правоохоронній сфері, я не бачу тут чогось особливого, адже це і так уже передбачено законом.
Зокрема, у Законі про принципи запобігання і протидії корупції, який набуває чинності з 1 січня наступного року, є стаття четверта, де записані обмеження, спрямовані на недопущення цього згубного явища. Серед них є і ті, які стосуються того, щоб чиновники не брали, а також не давали ніяких подарунків. У частині другій цієї статті прямо записано, що фізичним і юридичним особам забороняється проводити фінансування державних органів влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, надавати їм матеріальну або нематеріальну допомогу, безоплатно виконувати роботу, крім випадків, передбачених законом і чинними міжнародними договорами.
Скажу більше: стаття п'ята так і називається: «Обмеження щодо отримання подарунків». Там просто написано, що не можна отримувати подарунки особам, які визначені законом, у зв'язку з виконанням ними функцій державних або органів місцевого самоврядування.
Так от, згідно з цим законом, завдання уряду – не забороняти, а саме встановити порядок, коли і як передавати подарунки, отримані під час офіційних заходів.
За весь час проведення міжнародних зустрічей і в ході роботи Парламентської Асамблеї Ради Європи я не пам'ятаю, щоб там хтось комусь дарував якісь подарунки. Хіба що сувенір - ручку чи блокнот. Правда, будучи в Росії, я звернув увагу на колосально дорогий годинник на руці однієї із посадових осіб РФ, на якому було написано «Від Президента України». Я взагалі ніколи не знав, що у нас є такий пункт витрат. Ось тоді я щиро здивувався.
Взагалі, з першого січня набирають чинності три антикорупційні закони: про принципи запобігання і протидії корупції, про відповідальність юридичних осіб за скоєння корупційних діянь і про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення. В них ми абсолютно міняємо правову базу. У той же час, вони не зовсім узгоджені між собою та з іншими законами. Тому існує дуже велика небезпека того, що вони виконуватимуться у повному об'ємі, але вибірково.
Крім того, є проблема, на яку ніхто ніколи не звертає уваги: вона передбачена статтею 13 закону про принципи запобігання і протидії корупції. Йдеться про те, що проекти нормативно-правових актів можуть підлягати антикорупційній громадській експертизі. А саме: усі проекти законів України, проекти актів Президента, Кабміну, центрального органу виконавчої влади за рішенням Глави держави і уряду. Це означає, що коли комусь присвоюють звання Героя або нагороджують якимось орденом, то повинна бути проведена відповідна експертиза: чи заслужила ця людина таку честь і чи не стоїть за цим щось інше. Це ж стосується інших указів і постанов.
Хочу запитати: чи готова сьогодні країна до такого? Скажу однозначно – ні. Ніхто не збирається проводити ніяких експертиз. А виконувати закон «шматочок - так, а шматочок – ні» неможливо. Потрібно або весь, або, даруйте, в країні щось буде не так. Тому зараз існує нагальна потреба переглянути всі ці закони, про які я кажу.
Не можу обійти стороною і тему декларування доходів осіб, які призначаються на якусь посаду. Ще у 1999 році я вимагав, щоб подавали декларацію не тільки доходів, але і витрат. І лише зараз це питання вирішили. Щоправда, і тут є проблема - як це проходитиме? Ось на Заході, наприклад, якщо ти купив якусь річ вище певної суми, встановленої законом, то вона відразу з апарату магазину йде до податкової адміністрації. А у нас? Ні.
Я недавно купував диван. Кажу продавцеві, що хочу розрахуватися пластиковою карткою, на яку мені нараховують заробітну плату. А він мені у відповідь: «Це неможливо». Я зрозумів, чому. Тому що нікому не треба знати, що і за скільки продає цей суб'єкт підприємницької діяльності.
Тобто, потрібно наводити лад, починаючи з кожного магазину. Якщо ми цього не зробимо, то ніколи не забезпечимо нормального декларування. Усі проситимуть готівку. А на Заході – навпаки: менше 10% людей так розраховуються. Все якраз йде через пластикові картки.
У нас зараз можна піти на базар і спокійно купити норкову шубу. А це ж чималі витрати! Однак закон не діятиме у цій частині, тому що вам не дадуть чек, і ця покупка ніде офіційно не пройде. Такі реалії.
Підведу риску: ці три закони, на яких я звернув увагу, не можуть працювати у вакуумі, потрібно вносити зміни. Але треба міняти і психологію. А починати потрібно з психології Президента і керівників інших гілок влади.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом