На сьогоднішній день розрахунки Національного банку України й Мінекономіки прямо вказують на те, що в другому кварталі ВВП і внутрішнє виробництво по всіх параметрах «обігнали» перший квартал, а в третьому - перевищили те, що було в другому.

Слід зазначити, що в цих розрахунках враховані всі різноманітні сезонні коливання, але все одно зростання внутрішнього валового продукту за останні півроку виходить досить великим – 6-8% у порівнянні з попереднім півріччям.

Усе це говорить про те, що Україна виходить з кризи. Сама ж криза, як явище падіння виробництва, припинилася в першому кварталі. І в цьому ракурсі я б сказав, що Україна почала виходити з неї навіть трохи раніше, ніж європейські країни, хоча падіння її було значно глибше.

Отже, навряд чи варто, як стверджують деякі економісти, говорити про те, що ми топчемося на місці або депресуємо. Названі мною цифри – це показник досить інтенсивного відновного процесу.

Інша справа, що відновлюємося ми, на жаль, практично на старій структурно-технічній базі. І це головна проблема нинішнього етапу. Звичайно, ми тепер трохи менше споживаємо енергії, але в цілому, якісно, нічого не змінилося.

Ми така ж розтрачувана, низькопереробна економіка. Ми виробляємо продукти з низькою додатковою вартістю. У нас також зношені, виснажені всі засоби виробництва – ніякої особливої модернізації не відбулося. Хоча криза якраз стимулює це – виводить з економіки найменш ефективні виробництва. Принаймні, повинна виводити.

Тому відносно майбутнього я повинен зазначити декілька ризиків.

№1 – всесвітній ризик. Наша економіка значною мірою пов'язана з попитом на нашу низькопереробну продукцію, яка знаходиться в найнижчому обслуговуючому класі.

Наскільки цей попит буде рости - це є перший наш ризик. Оскільки немає впевненості в тому, що нинішня криза – якщо говорити про всесвітній її масштаб, не матиме ще однієї, можливо, меншої, але міри падіння.

Ризик №2 пов'язаний з відновленням кредитної функції банківської системи.

І хоча великі банки налаштовані оптимістично і планують відновлення цієї функції впродовж 2010 року, особливо в другій його половині, однак, це ризик.

Зовсім не означає, що таке обов'язково буде, але, повторюся, це ризик.

Від цього, до речі, залежить наше подальше зростання. Зрозуміло, що коли потужності порожні, можна досить швидко їх відновити, але далі потрібні кредитні ресурси, інакше подальше відновлення неможливе.

Ось від цього всього, значною мірою, мабуть, і залежить 2010 рік.

Якщо ці ризики не будуть реалізовані – а я, наприклад, вважаю, що ми маємо сприятливу перспективу, то відновне зростання української економіки продовжуватиметься. І вважаю, що до кінця 2011 року ми вже вийдемо на той рівень, який ми мали влітку 2008 року.

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

966