Радянський Союз був приречений на розпад

Як правило, напередодні певних особливо значущих дат нас охоплюють спогади – «а як це було?» Не стало винятком і 8 грудня, що наближається.

Саме тоді, у грудні 1991 року, глави трьох республік-засновниць СРСР — Білорусії, Росії і України – зібралися у Біловезькій пущі для підписання договору про створення Союзу Суверенних Держав (ССД).

Однак заснування такого Союзу виявилося неможливим, про що і було оголошено 8 грудня 1991 року. Натомість на світ з’явився СНД – Союз Незалежних Держав. Тоді ж було озвучено ще одне дуже важливе резюме – про те, що Союз Радянських Соціалістичних Республік припиняє своє існування.

Найдивовижніше, що СРСР з самого свого початку був приречений на розпад. І причина у тому, що він був побудований зовсім не на наукових принципах марксизму-ленінізму. Насправді існує три основні помилки самої ідеології, через які і вийшов у підсумку «плачевний» результат.

Відомо, що основним джерелом прибутку капіталіста є частково або повністю неоплачена заробітна плата. Грабуючи працівника, пан ставав багатшим.

Таке становище просто не могло не привести простих людей до думки про необхідність боротьби, що і стало причиною диктатури пролетаріату.

Але існує й інший підхід до цього. Насправді основним джерелом земних доходів є енергія Сонця. Та сама, яка, відбиваючись від Землі, підноситься у космос, – інакше Земля або розігрілася б, або замерзла. Енергія ця відрізняється якісно, що визначає кількість інформації, яка знаходиться у сонячному пучку.

У результаті на Землі відбувається абсолютно унікальна реакція фотосинтезу. На зеленому листі завдяки каталізатору – хлорофілу, шести молекулам води, такої ж кількості вуглекислого газу і двох квантів світла створюється молекула глюкози. Ця молекула є початком – ядром – усього живого на Землі. І той факт, що прибуток земний відбувається завдяки засвоюваності енергії Сонця, говорить нам про те, що ми повинні берегти хлорофіл – зелений лист, повинні встановити певну рівновагу між динамікою людської дії і розвитком природи.

У «Квітневих тезах» Ленін висловив думку про те, що можна побудувати комунізм в окремо взятій країні. Однак ця думка у корені невірна, оскільки у такому разі будується суспільна система, яка має абсолютно інший устрій і яка повністю ізолюється від зовнішнього світу.

У такій системі завжди спонтанно, але незмінно розвивається універсальний безпорядок, проти якого потрібно безперервно боротися. А це завжди віднімає енергію.

Ще однією помилкою СССРО була думка, згідно з якою, з точки зору суспільного розвитку, можна оптимізувати соціальну систему, націоналізувавши всі засоби народного виробництва. Іншими словами – створити таку систему, при якій була б знищена приватна власність.

Такі дії ведуть до планового розподілу як виробництва, так і продукції, внаслідок чого зникає конкуренція, яка є стимулом до досконалості. Така система відстає і, врешті-решт, розпадається, як відбулося у випадку з Радянським Союзом, історія якого ділиться на дві частини.

Перша – до вибуху атомної бомби над Хіросімою і Нагасакі, і друга – після нього. Після вибуху Радянський Союз як замкнута система почав відкриватися, принаймні, у науковому плані, що значною мірою уповільнило розпад СРСР.

Проте всі розуміли, що для того щоб утримати систему, засновану на невірних ідеологічних засадах, необхідний універсальний терор. І він був – фізичний, ідеологічний, моральний.

Весь час ми прагнули змінити людську суть, але це був сізіфів труд. І він не вдався.

У 1917 році, ще до Жовтневої революції, Ленін пише статтю про те, як більшовики можуть утримати владу. Тодішній лідер обрав голод як один із засобів: «У нас буде влада, якщо ми націоналізуємо склади з продовольством, введемо картки, і принцип хто не працює – той не їсть».

І все почалося із Петрограда і Москви. Величезну масу людей було утримано за допомогою браку харчів і хлібних карток, а голод прийняли як інструмент насадження більшовицької влади у Радянському Союзі.

Таке повторювалося багато разів, зокрема, і у випадку з нашим Голодомором.

Україна завжди була найбільшою небезпекою для Радянського Союзу з точки зору його цілісності. З іншого боку, була Українська більшовицька радянська соціалістична республіка, спочатку створена у Харкові, а пізніше підтверджена Конституцією 1924 року, коли був створений Радянський Союз. І вона мала своїх голів у Верховній Раді, своїх перших секретарів у ЦК.

Але були вже і національно налаштовані люди. Ті, які виросли із «радянських» людей в українську технічну інтелігенцію, без якої неможливо думати про можливість створення будь-якої держави.

Коли Верховна Рада УРСР оголосила незалежність нашої держави, у парламенті тоді фактично злилися в одну гілку дві – націоналістична і «червона». І це при тому, що в країні весь час йшли якісь безперервні процеси, які вимагають створення нової незалежної України.

Цей факт ще раз підкреслює те, що у Радянському Союзі була державна нація, яка називалася «українцями», але щоб це відповідало національній свідомості, треба було весь час боротися.

Усе це, разом узяте, у результаті і призвело до того, що у 1991 була проголошена Незалежність, а у грудні був оголошений референдум, який і закріпив довіку незалежність України.