1 грудня у Верховній Раді був зареєстрований законопроект, що передбачає введення обов'язкової перевірки людей, що претендують на посади в державних органах влади, на предмет їх співпраці із спецслужбами.
Авторами законопроекту «Про люстрацію» стали народні депутати з НУ-НС Іван Заєць і Ярослав Джоджик.
Ініціатива депутатів не нова. Аналогічний проект закону ще в 2005 році в Раду вніс нині покійний народний депутат, член Української народної партії Василь Червоній. Тоді ж був зареєстрований альтернативний законопроект про люстрацію лідера Олега Тягнибока.
У ньому пропонувалося на 10 років заборонити посідати посади міністрів, губернаторів і ставати депутатами тим, хто за станом на 1991 рік працював на керівних постах, починаючи від райкомів КПРС і вище, був членом бюро парткомів, працював у КДБ СРСР. Проте жоден з цих документів не був розглянутий навіть у першому читанні.
Заєць і Джоджик у своєму документі вказують вісім причин, за якими комісії з люстрації повинні відмовляти претендентам на ту чи іншу посаду.
Серед них – інформація про зневажливі вислови кандидата щодо символів української держави, закликів до сепаратизму, расової, культурної або релігійної нетерпимості, причетність до корупційних дій. Самих членів комісій з люстрації автори законопроекту пропонують призначати депутатам місцевих рад з подання Президента з людей, що «мають бездоганний авторитет».
У Службі безпеки України, в архівах якої зберігається інформація про колишніх агентів КДБ, перспективи ухвалення закону про люстрацію коментують обережно. «Тут важливо дотримати принцип «не нашкодь», - признався високопосадовець СБУ. – Адже були різні агенти, і співпраця з КДБ була різною: хтось дійсно допомагав у боротьбі із злочинністю, а хтось стукав на сусіда, що той читає вірші Василя Стуса».
Примітно, що інформацію, яка зацікавила комісію, згідно законопроекту, можуть надавати як правоохоронні органи, так і фізичні особи, громадські організації і партії. При цьому підкреслюється, що «анонімні заяви комісія не розглядає», а «відповідь правоохоронного органу про відсутність відомостей про особу, що цікавить, не допустима».
Втім, саме відсутність інформації може стати однією з головних проблем при проведенні люстрації, оскільки в СБУ зберігається не весь архів з іменами й прізвищами штатних і позаштатних співробітників КДБ. Після розформування КДБ у 1991 році частина матеріалів була відправлена до Москви, де і зберігається зараз в архівах правонаступниці КДБ – Федеральної служби безпеки.
Джоджик пояснює провал попередніх законопроектів про люстрацію великим числом депутатів, які підпадають під дію закону у разі його ухвалення. Правда, назвати конкретні прізвища Джоджик відмовився. «Це надзвичайно делікатна тема», - сказав він.
Цікаво, що в 1992 році при формуванні СБУ діяла депутатська комісія зі схожими функціями. Проте, за словами колишнього політв'язня, народного депутата I, II і IV скликань Степана Хмари, своєї мети вона так і не досягла. «Хоча мене не включили до складу комісії з підбору кадрів для СБУ, я часто бував на багатьох її засіданнях, – розповів Хмара.– Тоді у мене були претензії через те, що майже всі обласні управління СБУ очолили співробітники 5-го управління КДБ, яке займалося політичною контррозвідкою».
За матеріалами «Комерсант-Україна»
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом