Італійські мафіозі здерли з мене «дві шкури» за парковку

В мені, як і у кожному водієві, бореться два почуття: коли забирають машину, обурено проривається думка: «Мій дім – моя фортеця непорушна, її недоторканність гарантується Конституцією, хто посмів?!»

Або коли, наприклад, стоїш за трамваєм, а попереду пані, у якої перша і друга звивина не спрацювали, припаркувалася на колії, тому що їй так захотілося, з'являється все та ж обурена думка: «Де ж ті евакуатори?!»

У мене машину евакуювали двічі: один раз у Києві, другий – в Італії, у місті Сієна. Не дуже добре знаючи італійську мову, я поставив машину під знаком «Парковка», але не прочитав на таблиці, яка була під нею: великий текст десь на 5 речень. Пізніше я, звичайно, зрозумів, що там було написано.

Виявилося, що це була стоянка на правах виняткової приватної власності, тільки для працівників установ, які розташовані у трьох сусідніх будинках. У них на лобовому склі чітко написано, зафіксовано факт їхньої приналежності до цього відомства. Ну не зрозумів я цього! Проте, як відомо, незнання законів не звільняє від відповідальності – машину у мене забрали. Тепер треба було повернути її назад.

Спочатку мені це коштувало 95 євро штрафу місцевої поліції. Тут я, правда, зорієнтувався, що італійські мафіозі здерли з мене подвійний штраф, і насправді я мав би заплатити приблизно 40 євро. Вони мені приписали все, що тільки можна, мало не за глобальне потепління, штраф.

І коли я вже зрадів, що все гаразд, виявилося, мені тепер ще потрібно, маючи документ від їхньої поліції, їхати на околицю міста і шукати евакуаційну службу, а потім ще з евакуаторщиком їхати 10-15 кілометрів за місто, де він мені віддав машину, здерши при цьому ще (!) 95 євро за свої послуги. Звичайно, це можна було оскаржувати у суді і зменшити суму разів у чотири, але не з моїми талантами і не з моїм щастям. Тому я виконав їхній закон і не ображаюся. А ось із київською владою, яка робила це, порушуючи закон, я, звичайно, судився. І задоволений, що виграв судовий процес.

Евакуація має відбуватися. Вона і відбувається в усьому світі. Просто повинні виконуватися дві норми. Перша: переведення на законні рамки. На сьогоднішній день уже закріплена процедура, яка прийнята парламентом у вигляді закону і підписана Президентом, згідно з якою евакуація дозволяється, але вона може здійснюватися винятково органами Державтоінспекції. Тобто не так, як раніше робила Київрада, посилаючись на норми статей благоустрою. Яке до цього має відношення моя машина, яка, скажімо, стоїть на вулиці Садовій біля Кабміну? Хіба що у тому випадку, якщо хтось, виглянувши із віконця свого кабінету, був незадоволений, побачивши багато машин. У даному разі ДАІ повинна узаконити рух на дорогах – машини, які або становлять певну загрозу, або перешкоджають руху, евакуювати. При цьому залучючи і третю сторону. Але і рішення, і відповідальність, і вся процедура оскарження, і збір штрафів повинні проходити через Державтоінспекцію. Все, з цим питанням вирішено. Сьогодні ця система зі скрипом починає працювати, правда, не дуже швидко.

Мені на штрафмайданчику спочатку пропонували забрати машину «по-тихому», без будь-яких наслідків. Потім нишком підходили сірі типи і говорили, що вони мені доплатять, щоб я її забрав, але я все-таки добився, щоб із мене взяли всі гроші, які і потрібні у цьому випадку, і провів усю судову процедуру. Ось тоді я зрозумів, що таке простому громадянину судитися, якщо він не включає якісь додаткові механізми впливу.

З порушенням законодавства судовий процес тривав 15 місяців. Затягували як тільки можна – протилежна сторона весь час вносила якісь додаткові співдоповідачі, треті сторони і так далі. Але зрештою, всі акти Київради, із яких качалися саме їхні системи евакуації, судом скасовані. Наскільки мені відомо, не було жодного подання в апеляційну інстанцію.

Другий момент: евакуація повинна проходити тільки тоді, коли транспортний засіб або є загрозою, або дуже серйозно перешкоджає руху. Ось мені сподобалася система, яка діє у Німеччині. Колись у Мюнхені, припаркувавши машину у неправильному місці, я отримав на подив мініатюрний штраф – 7 євро. Для цієї країни це дуже мало. Виявляється, я поставив у тому місці, де парковка не дозволена, але я нікому не створив перешкоди.

Мені пояснили, що якби я поставив машину буквально на 15 метрів далі, мені б це коштувало майже 50 євро. Але якби я поставив на приватній стоянці або там, де заїзд для аварійних служб, або перекрив дорогу, у мене б евакуювали авто, і вся ця процедура коштувала б кілька сотень євро. Не знаю точну суму, але, думаю, у 300 євро я б точно не вклався. Як на мене, це абсолютно адекватна відповідність порушенню і відповідальності за нього.

І мені дуже хотілося б, аби й у нас ті, хто поставив машину у зоні дії знаку, але нікому не перешкодив, платили б 50-60 гривень. А деякі мадам, які люблять ставити машини на трамвайних коліях, заплатили штраф не у 500-800 гривень, а десь тисяч 20-30.