Зустріч президентів України і Білорусі принесла прорив у відносини двох держав. Але це далеко не одномоментний прорив. Українські і білоруські дипломати досить давно працювали над підготовкою відповідних документів і щодо демаркації кордонів, і щодо торговельно-економічного співробітництва.
Однак те, що українсько-білоруські відносини після 12-річної перерви, нарешті, зрушилася з мертвої точки, це заслуга не тільки дипломатів, але і українського народу.
За часів Київської Русі вся територія Білорусі входила до складу української держави зі столицею у Києві. Після цього було Галицько-Волинське князівство, яке контролювало рівно половину білоруської території. Після цього існувала козацька держава Богдана Хмельницького, яка теж упродовж певного часу контролювала приблизно половину білоруської території.
Не дивлячись на це, Україна повністю відкрита для білоруської держави і білоруського народу. Ніяких сентиментів, пов'язаних з посяганням на білоруські території ні в середині України, ні на державному рівні, ми не відчуваємо. У нас немає ніяких імперських комплексів щодо своїх менших сусідів - Молдови і Білорусі. Це дає нам важливу перевагу. З Україною можна співробітничати без будь-яких політичних ризиків. Думаю, білоруське керівництво прекрасно це розуміє.
Більше того, дружні відносини між Україною і Білоруссю є природними внаслідок того, що наші держави перебувають приблизно в однаковому геополітичному і економічному становищі. Ми - транзитні держави, і на цій основі наші інтереси збігаються з цілої низки параметрів. Ми граничимо з одного боку з Європейським Союзом, з іншого – з Росією. Це теж визначає наші основні інтереси, адже перед Україною і Білоруссю стоїть завдання зберегти у цих умовах свою незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.
Проте між Україною і Білоруссю тривалий час залишалося невирішеним питання, яке заважало нашим державам налагодити нормальний діалог. Це - проблема демаркації кордонів. Раніше білоруси пояснювали своє небажання затвердити кордони через державний борг, який Україна нібито була їм винна. Насправді це були борги певних підприємств України перед певними підприємствами Білорусі, які утворилися під час розвалу Радянського Союзу. Упродовж довгих років білоруське керівництво апелювало до цих кількох десятків мільйонів. На щастя, це питання вже знято. Очевидно, Лукашенко зрозумів, що через такі невеликі суми залишати питання державних кордонів неврегульованим - досить некомфортно.
Протяжність українсько-білоруського кордону досить велика. Ми повинні зробити все, щоб кожен метр цього кордону працював на процвітання двох держав і не створював проблем сусідам. Це дасть нам можливість бути більш конкурентоздатними.
Україна і Білорусь схожі ще і в тому, що регулярно зазнають енергетичного тиску з боку Росії. Білоруська держава стикається з цим з 2002 року. Щороку трапляються ексцеси з російською стороною, і Білорусь судорожно шукає, де б знайти альтернативу. Такою альтернативою цілком може стати Україна. Наша держава може поставляти до Білорусі електроенергію і нафту, якщо це буде економічно прибутково. Білорусь зацікавлена у будівництві атомної електростанції на своїй території. З цього приводу ведуться активні переговори з Росією. Але до того часу, поки станція буде введена в експлуатацію, білорусам знадобиться електроенергія, яку у надлишку має Україна.
Звичайно, Україна не претендує на те, щоб впливати на російсько-білоруський союз. Вибивати із цього союзу Білорусь ми теж не збираємося. Проте навіть сам Лукашенко зрозумів, що союз, укладений з РФ, - дутий, і не виконується навіть на третину.
Ще один результат зустрічі двох президентів – те, що Україна стала посередником для Білорусі у переговорах із Заходом. Нашій державі варто переконати білоруське керівництво у необхідності вести внутрішню політику у більш прийнятному для Європи руслі. Потрібно дозволити демократичні свободи, які на цьому етапі не вплинуть на існуючий режим і на стабільність Білорусі, але дадуть можливість Білорусі повернутися у клуб європейських держав на рівних, де на неї не дивитимуться, як на ізгоя. Звичайно, Україна не є еталоном демократії, адже у нас часто замість демократії править анархія. Проте на користь самої Білорусі дотримуватися демократичних механізмів виборів, свободи діяльності опозиції та інших демократичних норм.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом