Не один раз Україну розбурхували чутки про можливе запровадження надзвичайного стану. Зараз, коли країну лихоманить від епідемії грипу, дискусії на цю тему розгорілися з новою силою. То ж що таке насправді надзвичайний стан? І чи зможе Президент України Віктор Ющенко здійснити своє конституційне право і запровадити НС?
Надзвичайний стан – це відомий захід, який активно і з великим задоволенням застосовують усі країни третього світу, насамперед Латинської Америки і Африки. Для іноземних інвесторів у різних кваліфікаціях і шкалах ризиків інвестиційних вкладень надзвичайний стан вважається одним із найбільших гріхів. Як правило, західні бізнесмени намагаються кілька років обходити стороною державу, яка запровадила НС.
Поділимо умовно надзвичайний стан на три види.
Вид перший – «турецький». Цей вид припускає наявність у країні постійної традиції військових інтервенцій відносно цивільних структур. Класикою цього «жанру» є Туреччина, яка методично упродовж 15 років через два-три роки скоювала військові перевороти і запроваджувала надзвичайний стан, бачачи, як або корупція, або «розгул» демократії ведуть країну до занепаду. Наразі уже більше десяти років Туреччина цим не займається.
Другий вид НС – це «боротьба олігархів», коли контреліти з'ясовують стосунки за рахунок запровадження надзвичайного стану. При цьому олігархічні групи хапаються за зброю, звертаються до корумпованих генералів серед силових структур, армії. НС виникає абсолютно несподівано: ось стріляють на Хрещатику, ось з'явилися танки, ось чомусь закрили газету і не працює телебачення. Але цей вид НС характерний для країн зі слабкою політичною культурою, коли полковникові або генералові можна принести мільйон доларів і сказати: «Піди, зроби це».
І третій вид НС - «пакистанський», коли надзвичайний стан запроваджується або до початку виборів, або під час, або після них унаслідок спровокованих опозицією або самою владою безпорядків. Але «пакистанський» варіант передбачає появу сильного генерала Лебедєва, чи по-нашому Лебеденка. Відповідно, через рік-півтора відбувається вихід на президентські або парламентські вибори. Такий варіант НС характерний не тільки для Пакистану, але і для країн Латинської Америки, Африки та Азії.
Тепер перейдемо безпосередньо до України. Отже, з юридичної точки зору НС – це дуже складний комплекс усіляких правових обмежень, які повинні мати свої законні підстави. Адже найскладніше – це легітимізувати запровадження надзвичайного стану. Регулюється він певними інструкціями і нормативами для кожного відомства і установи. НС з політологічної точки зору – це спрощення і обмеження суспільного і економічного життя. Але НС у будь-якій країні не може просто ввестися указом. Мають бути якийсь план, якась група. І найголовніше - якийсь «мотор». Поки в адміністрації Президента був Балога - провінціал з великими честолюбними амбіціями – я ще міг припускати, що Президент у силі запровадити НС в Україні. Балога не до кінця розумів, що таке країна Україна, і запровадження НС розглядав як один зі способів зміцнення своєї особистої влади і одночасно вирішення завдань Ющенка. Зараз таких людей у Президента нема. Іншими словами, якщо завтра Ющенко оголосить НС, про це можуть почути тільки клерки на другому і третьому поверхах. Для надзвичайного стану потрібні, грубо кажучи, технологи і кризові менеджери. Я не називаю прізвище людини, яку обзивали «кризовим менеджером» кілька років тому. Йдеться про людей, які мають певну функцію Жукова при Сталіні. Тобто здатних піти на конфлікт з елітами, олігархами, засобами масової інформації і всім населенням заради досягнення якихось цілей.
Елементи надзвичайного стану в Україні були тільки під час Чорнобильської катастрофи, коли запровадили жорсткі обмеження щодо пересування населення. Тоді міліція і армія мали великі можливості для того, щоб регулювати поведінку людей. Але ніякого указу про запровадження НС не було.
Загалом, Україна дуже молода для того, щоб запроваджувати надзвичайний стан. Вона ще не пройшла такі етапи свого розвитку, як військові перевороти, політичні гучні вбивства або кандидатів, або лідерів країни. Це все у нас буде у майбутньому. Не тому, що ми хочемо поганого, а тому, що країна переживає певні періоди і «хворіє» на певні хвороби.
Епідемія грипу – цілком підходящий привід для запровадження надзвичайного стану. Але для цього потрібне ретельне відпрацьовування власне сценарію: призначаються відповідальні люди, обмежується діяльність крупних державних установ, контролюється перетин державних кордонів. Ви собі уявляєте, скільки бандитів, корупціонерів і бізнесменів зазнають збитків і як сильно порушиться економічне життя в країні у зв'язку з запровадженням НС? Крім того, у нас дуже слабкі силові органи. Вони можуть брати участь у якійсь інтризі, зіпсувати життя двом-трьом, десяти людям. Але запровадження НС вимагає дуже сильної, дисциплінованої групи. Інакше ситуація в країні «розповзається» і перетвориться на карнавал і трагедію для окремих людей. Ще раз повторю: поки у Секретаріаті Президента був Балога, ще можна було припускати запровадження НС. Зараз поряд з Ющенком немає людей, які взяли б на себе відповідальність. Адже не варто забувати, що після запровадження НС наступить складний процес легітимізації влади і відновлення конституційного порядку. Це вимагає або домовленості сил, які перемогли, або покарання тих, хто запровадив надзвичайний стан. Ющенко може видати будь-який указ про НС, але це нічого не змінить. Україна ще не доросла до запровадження надзвичайного стану.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом