Останнім часом ми все більше почали звертати увагу на питання моралі. Ось і парламент прийняв у першому читанні законопроект, що підсилює боротьбу з розповсюдженням дитячої порнографії. Чи буде доведено цю почату справу до кінця? Чи приймемо ми в цілому цей проект закону? Я не люблю ворожити на кавовій гущі. Але, якщо парламент працюватиме, то чому йому не прийняти закон про порнографію?! Як «Отче Наш» прийме - в цьому навіть не треба сумніватися. Просто не можна гарантувати алгоритм роботи нашого найвищого законодавчого органу на найближчі три-чотири місяці, а, можливо, і півроку. Це перше.
Друге. Мораль же не вимірюється лише порнографією. Але, якщо роздумувати в цілому, то саме мораль у нашому суспільстві – найбільший дефіцит. Це правда. Шляхи до неї ведуть не лише через заборону або обмеження розповсюдження порнографії, чи знущання з жінок. Мораль – це чистота дій і помислів кожного громадянина України. Тому, все-таки, кожному треба починати з самого себе.
Ви запитаєте, а з чого конкретно нам починати? Відповім: усе дуже просто й банально. Річ у тому, що всі державні, соціологічні, політичні, політтехнологічні проекти – це проекти людини. А вона – проект Божий. Запевняю, в кожному з нас передбачений «запобіжник», який ділить на зло і добро, на честь і безчестя, на правду і неправду. Тобто, у нас все є. Просто потрібно прислухатися до себе, випірнувши з білого туману, захиститися від тих слоганів, які нам попадаються на кожному розі, які віщають на FM-ках, і які співають солодкоголосі співаки.
Приведу маленький приклад зі свого життя. У далекому 1949 році, коли і моральна, і політична, і психологічна ситуація була набагато складнішою, мій батько – український священик, став перед вибором: визнати, що Бога немає, як і української церкви, або ж отримати смертну кару. Він ухвалив рішення залишитися самим собою і не підписався під тим, що Бога немає. Потім виявилося, що Бог все-таки є. Тому татові замінили смертну кару на 25 років. Коли помер Сталін, батько повернувся і працював священиком ще багато років на користь Україні.
Я думаю, всі пам'ятають грандіозні похорони Сталіна, коли люди хотіли віддати життя за тирана, а потім цього соромилися. А помпезні паради Фюрера, коли кожна німка хотіла від нього дитину. А потім з соромом це всі згадували і думали, так, а що це з нами відбувалося? Що це за туман чи містифікація?!
Так от. Якщо кожен з нас перехреститься і скаже: «Та подалі від гріха», то це буде першою сходинкою по дорозі до моралі. Однозначно - ми це зробимо.
Є справжні речі – Господь Бог, світ, Україна і наші незмінні цінності. Тому що, даруйте, 10 заповідей Божих і Тараса Григоровича Шевченка ніхто не відміняв і ніколи не відмінить.
Правда, є й інсталяції, інсинуації, тому що ми живемо в інформаційну пору. Тому гасло: «Хліба і видовищ» актуальне. Просто у нас видовища барвисті і багатопланові. Але шоу з маріонетками ніколи не замінять справжньої картини Рафаеля Санті «Сикстинська Мадонна».
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом