Минулий тиждень був неймовірно насиченим. Перший з тих, хто відрізнився, як завжди, Віктор Андрійович. Але про нього ми поговоримо трохи пізніше, а то він загордиться. Адже кожен огляд уже який місяць з нього починаємо. Подумаєш, який Президент знайшовся!..
Отже, почнемо з малюків. А з них найзабавнішим виявився цього разу Олександр Мороз. З тих пір, як він відмовився підтримувати на президентських виборах Сергія Тігіпка, країна напружено чекала: що ж тепер Сан Санич викине? Вірніше сказати, кого ж він тепер кине? Власне, крім однопартійців, уже й нікого: всіх решта ніби встиг кинути, за стільки-то років… Так і виявилося: узявся Мороз і за однопартійців. Не то, щоб він ніколи їх не кидав, але не всіх – це точно. Тепер прийшла черга Валентини Семенюк-Самсоненко. Її, якщо ви пам'ятаєте, ще до декларованої дружби з Тігіпком, Соцпартія висунула кандидатом у президенти. Пам'ятаєте? Правильно. А зараз – засунула. З подачі, звичайно, Сан Санича. Цією подачею пан Мороз кинув не тільки колишнього главу Фонду держмайна, але і всю партію, тому що тепер вони всі разом нестимуть відповідальність за кандидата в президенти О.О. Мороза.
Передрікаю Сан Саничу великий успіх! Якщо він тим самим збирається підготувати грунт для Соцпартії до парламентських виборів, то він, безсумнівно, досягне успіху, і Соцпартія, швидше за все, знову не потрапить до парламенту… Хто-небудь занепокоївся?
А ось інший політичний малюк минулого тижня дійсно розчулився. Володимир Литвин розплакався прямо на з'їзді, який висунув його кандидатом у президенти. Вийшов на трибуну – і розридався. Чим, невимовно, перелякав делегатів, які вирішили, що вони смертельно образили свого лідера. У якийсь момент вони навіть хотіли переголосувати і засунути Литвина назад, але спікер вчасно спохопився і заусміхався крізь сльози: справжній, мовляв, чоловік сліз не боїться! Звичайно, не боїться. Проблема в тому, що їх не боїться не лише справжній чоловік, тому до Литвина є деякі запитання...
З Морозом і Литвином минулого тижня успішно конкурував ще один політичний малюк, особливо активний останнім часом. Йдеться, як ви, напевно, здогадалися, про поки що міністра освіти Івана Вакарчука. Чим же пояснюється зростання його активності? Мабуть, відставкою, що наближається. А, може, вже й не наближається: аж надто виконавчим членом Кабміну з деяких пір виглядає колишній львівський ректор. І Кислинського ось у підробленому дипломі викрив без зволікання... А зараз ось узявся за улюблену тему. Причому оригінальним чином: російська мова (ну, про яку ж ще тему могло йтися!) нікого-де не хвилює, цікавить тільки 3% жителів і займає 17-е місце в списку проблем! Звичайно, і нічого дивного, тому що на перших місцях серед «проблем» значаться Ющенко, Вакарчук і ще десятка півтора видних фігур нашої політики. Не знаю вже, чому Вакарчук вирішив саме цю тему зачепити, якщо вона така «неважлива», але з незрозумілих знову-таки причин він пов'язав її зі своєю вірогідною відставкою. Відставки він, виявляється, не боїться і, якщо вона відбудеться, Вакарчук спокійно відправиться у Львівський універ на кафедру теоретичної фізики писати формули... При всьому співчутті вітчизняній фізичній науці не можу не запропонувати: а що, якщо панові Вакарчуку не чекати відставки? Може, прямо зараз, без відставки і – на кафедру? А? Я особисто готовий навіть квиток з Києва до Львова сплатити. А то й скинемося…
Втім, одному вже скидалися – не допомогло, до цих пір президентствує. І, президентствуючи, говорить, говорить і говорить. Правда, не лише говорить, але і вказує письмово. Ось видав указ про те, щоб вибори були чесними і прозорими. Мабуть, як акваріум. Він також чесний і прозорий. Указ майже повністю дублює конституцію і закон України про вибори. Цікаво, чому Ющенко вважає, що без його високого дозволу ці законодавчі акти не працюватимуть? Ах, ну так – месія ж, месія...
А ось наговорив цей месія найбільше в Європі на «міжсобойчику» під назвою «За майбутнє демократії». Ні, ні, це не формулювання головного тосту. Швидше, за упокій, якщо судити, наприклад, по тому ж Ющенку. Фантазія діоксинового кадавра невичерпна: у свої завдання він поставив «розбудити гени, які спали впродовж століть». Це він про те, що «Україна – нація бездержавна». Тоді незрозуміло, чому спали? Взагалі відсутні – це інша справа. Їх тоді не будити, їх тоді потрібно вприскувати. Щеплювати, блін...
Ой. Уявив собі, як Ющенко будить гени, і стало трішки зле...
Чи варто дивуватися, що після цього він кілька разів обізвав Україну демократичною країною, заявив, що у нас свободи слова просто купа, і з хитринкою натякнув, що нас «гукають в імперію»? Не варто. Варто, швидше, запитати: хто і де гукає? Треба ж швидше погоджуватися, поки не перестали кликати! І чому про те, що нас кудись кличуть, знає лише Ющенко?! Образливо просто...
І не лише нам, знаєте, образливо. Марині Ставнійчук, представнику Президента (а заразом – заступниці глави Секретаріату), що виступала нещодавно в Конституційному суді, також образливо.
Образливо за свого патрона, тому що йому-де рейтинг занижують соціологи. У-у, лиходії! Що це вони говорять, що у нього – три відсотки? Та у нього цілих вісім, - обурилася Ставнійчук! А соціологія, говорить, грає не дуже хорошу роль. Правильно! Саме час її взагалі заборонити, лженауку. Тим паче, що ми це вже проходили, в роках приблизно тридцятих-сорокових, разом з генетикою. А рейтинг у Ющенка, звичайно, високий. Які там вісім! Там усі двадцять п'ять наберуться. А якщо пообіцяти людям, що при рейтингу більшому, ніж сорок відсотків, Ющенко від щастя помре, то і вісімдесят накрутять!..
Кохаймося!
Завжди ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом