Пасхавер: «Маленькі» українці навчать кого завгодно, як вижити під час кризи

Живучість українського народу – неймовірна, але факт. Як би життя нас не збивало з ніг, ми все одно повільно, але впевнено, піднімаємося і продовжуємо вірити в «світле» майбутнє. Світова фінансова криза лише підтвердила наявність гена «виживання» в крові українців. Експерти ж стверджують, що світові «негаразди» з економікою – не найгірше з того, що зазнавали наші люди в історії.

Про те, як подолали кризу «маленькі» українці, що буде з економікою через п'ять років, і які сюрпризи готує нам гривня, в ексклюзивному інтерв'ю ForUm’y розповів заслужений економіст України, президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер.

- Олександре Йосиповичу, на початку осені багато експертів прогнозували чергову хвилю економічної кризи, проте цього не відбулося. Чому? І чи слід чекати її в найближчому майбутньому?

- Нинішня криза – це збіг кризових етапів декількох циклів, різних за своєю природою. Відомо, що якщо співпадає криза реальної економіки з фінансовою кризою, це вже ускладнює вихід з кризового циклу. Але, якщо криза носить всесвітній характер, це ще складніше.

Звичайно, багато аналітиків чекали, що ця криза не протікатиме класично, як звичайні кризи перевиробництва. Вважалося, що спочатку буде досягнуто дна, а потім економіка дуже повільно піде на поправку.

Однак усе відбулося не так, як прогнозували. Якщо ми розглянемо конкретно Україну, то відновне зростання в реальному секторі почалося вже з березня місяця. Проте у фінансовому секторі все не так благополучно. Кількість «поганих» кредитів наростає, тому я не можу сказати, що ускладнень не буде.

Ризики не зняті. Але це не означає, що криза продовжується. Я завжди провожу таке порівняння. Припустимо, людина важко захворіла. Потім криза минула, вона почала одужувати. Чи означає це, що у неї не може бути ускладнень? Ні. Поки людина слабка, у неї можуть бути найрізноманітніші ускладнення, але пройдена найглибша і найважча фаза кризи. В Україні дна в реальному секторі економіки було досягнуто ще в березні 2009 року.

Проте хочу ще раз підкреслити, що дно пройдено саме в реальному секторі економіки. Це лише один тип циклу. Поряд з цим існують інші види, де криза ще не виявилася як слід, не реалізувалася повністю.

- Не секрет, що вибори в Україні – явище перманентне. Як новий «виборний виток» вплине на економіку країни?

- Якщо не буде якихось екстраординарних явищ, на зразок перевороту, а буде звичайна буря в стакані води, якою є українські вибори, то все буде гаразд. Наша економіка досить адаптована до виборів, вони не перервуть її загальний рух. Тим більше, що ми видужуємо разом зі світовою економікою.

- Але багато експертів запевнять, що українська економіка «зав'язана» на виборах.

- Таке відчуття, що якщо у людини нежить, то це і є мета її життя. Потужність економічних процесів незрівнянна з нашими політичними хвилюваннями. На жаль, наша економіка побудована так, що в ній є маса регуляторів впливу. Якщо людина захоче зіпсувати справу, то, натиснувши на певні важелі, це можна зробити. Але сама по собі економіка – це зусилля мільйонів людей. Вона незрівнянна з таким явищем, як вибори.

- Верховна Рада підвищила соціальні стандарти. Чи потрібно було це робити?

- Здається, абсолютно не потрібно. Є загальне правило: доходи населення підвищуються тоді, коли ростуть доходи економіки. А підвищувати доходи людей, коли падають доходи економіки - це варварство.

Я вважаю, що підвищення соцстандартів не буде здійснено. Це своєрідна гра, де є «добрий» і «злий» поліцейський. Хтось скаже, що соцстандарти підвищені, а потім ми розглядатимемо бюджет на 2010 рік і раптом «несподівано» з'ясуємо, що у нас немає грошей на підвищення соцстандартів. Так само тихо це буде скасовано або відкоректовано.

- Чого чекати від нашої національної валюти у найближчі півроку?

- Поки що йде процес відновного зростання. Якщо не буде несподіваних ексцесів у політиці, якщо не буде політичної атаки на регулятор грошових процесів, тобто центральний банк, то, швидше за все, ми вступимо в стадію спокійних коливань.

- Питання «з підручника»: у якій валюті українцям краще зберігати заощадження?

- Якщо у вас тисяча гривень, то вам все одно, в якій валюті зберігати гроші. Краще всього їх витратити. Якщо у вас багато грошей, як мінімум 50 тисяч гривень, тоді існує класична рекомендація: зберігати в декількох валютах: у гривнях, доларах і євро. Якщо не можете для себе вирішити, в яких пропорціях, тоді зберігайте в різних. І не турбуйтеся, якщо одна валюта стає дешевшою, а інша дорожчою. Це і є так зване хеджування: як тільки одна валюта стає дешевшою, автоматично інша дорожча. Ви нічого не виграєте, але нічого і не втрачаєте. Ось таке просте вирішення шкільної задачки!

Насправді мало українців мають великі гроші. Можу вас запевнити, ті, хто їх мають, знають, як і в чому зберігати заощадження. Гроші вкладають у нерухомість, золото і так далі. Для нас, людей, які мають невеликі гроші, це екзотика. Це все одно, що міркувати, яка яхта краща – завдовжки 8 чи 60 метрів?

- Як, по-вашому, «маленьким» українцям вижити під час кризи?

- «Маленькі» українці навчать кого завгодно, як вижити під час кризи, тому що саме «маленькі» українці виявилися виключно адаптивними в цих умовах. Хоча наша економіка слабка, а держава майже недієздатна, криза в Україні, тобто спад реального сектора, тривала дуже недовго: з жовтня 2008 року по лютий 2009. Як це відбулося? Криза вимагає одного – щоб ми всі стали дешевшими, і щоб усі почали менше споживати. Для того, щоб це зробити, потрібна неабияка винахідливість. Мільйони українців дружно продемонстрували цю винахідливість, і криза припинилася незалежно від того, як повелася держава.

Тому саме у «маленького» виробника, «маленького» торговця, «маленького» покупця потрібно запитати, яким чином він так швидко адаптувався?

- Тобто, всі почали просто економити?

- І це також. Під час кризи, дійсно, економити потрібно на всьому, тому що економія оздоровлює економіку. Той, хто не вміє цього робити, виходить з бізнесу. Наші громадяни ще раз довели: українці індивідуально володіють феноменальною здібністю до адаптації. Вони завжди вважають за краще реалізувати свої індивідуальні здібності, а не займатися колективними протестами. Якщо ви пам'ятаєте, були прогнози, що в Україні з приходом світової економічної кризи підвищиться злочинність, по країні прокотяться хвилі мітингів і протестів, внаслідок чого вся соціальна система позбудеться спокою. Цього не відбулося.

- Чому?

- Так склалося історично. Річ у тому, що сотні років мешкання в чужій державі навчили українців адаптуватися і виживати в складних умовах. А ця криза була далеко не найскладнішим викликом для «маленького» українця.

- Неодноразово світові експерти робили дуже різні прогнози щодо України, аж до дефолтів. Схоже, Захід нам не довіряє. Чи зможемо ми відновити цю довіру?

- Наша мета не відновлювати довіру Заходу, а просто жити. У нас слабка неефективна держава. Пов'язано це з нашим історичним недоліком або, якщо хочете, історичною хворобою – традиційною бездержавністю. Стати державою – це не просте заняття. Воно вимагає зусиль від усього народу. Саме тому до нас так ставляться інші країни. Проте, якщо історія дасть нам шанс, якщо нас не розберуть великі «хижаки», як це вже бувало у минулому, ми навчимося бути державою, як цьому навчилися інші країни.

- Олександре Йосиповичу, що, у такому разі, чекає Україну через 5-10 років? Ми видеремося з «криз»?

- Це дійсно наша головна проблема. Є явні ознаки, що українське відновне зростання йде за старим типом. Тобто, ми відновлюємо стару неефективну економіку. Звичайно, мільйони людей щось зробили, проте кардинальних змін не відбулося. Поки ми відновимо свої локризові параметри початку 2008 року, весь світ піде вперед. Для нас принципово важливо щось зробити відносно інституційних реформ. Насамперед, зробити більш дієздатною державу.