Чорновіл: Готується фальсифікація результатів ексгумації тіла мого батька

У понеділок в Україні почалася «календарна» президентська гонка. Правда, судячи по численних рекламних плакатах і роликах, претенденти на отримання «президентської булави» почали бігти до фінішної прямої ще задовго до офіційного старту. Рекламою нині нікого не здивуєш, але у цієї виборчої кампанії буде своя «родзинка», - запевняють експерти. Битва за роль головного лідера держави обіцяє стати «найбруднішою» за всі роки незалежності України. «Чорнушка» й інформація про відкриття кримінальних справ проти політиків з конкуруючих таборів «проллється дощем» на голови виборців. Втім, народний депутат Тарас Чорновіл вважає, що українці давно виробили імунітет проти передвиборного бруду і зможуть від нього захиститися.

Про «пікантні» особливості президентської гонки, про зняття депутатського «щита» - недоторканність, і про уявну «війну» з Російською Федерацією розповів в інтерв'ю ForUm’y народний депутат України, член Комітету ВРУ з закордонних справ Тарас Чорновіл.

- Тарасе В’ячеславовичу, вчора офіційно стартувала президентська виборча кампанія. Якою вона буде?

- На мій погляд, вона буде дуже бридкою, але не страшною. Страшною її могли б зробити політики, які знову спробували б розіграти серйозну розкольницьку карту на території України. Тобто, мали можливість активно піднімати людей, як це робилося в 2004 році. Але, мені здається, цього у відвертих формах нікому більше повторити не вдасться.

Сьогодні організувати на заході і сході України великі, могутні акції неможливо. Люди розшаровані абсолютно у всіх регіонах і готові виходити на мітинги лише за свої соціальні права або за реальні гроші, які їм заплатять за те, щоб вони десь постояли з прапорами, але ніяк не за підтримку якої-небудь політичної сили. Тому жорсткої виборчій кампанії з численними мітингами боятися не варто.

А ось бруду буде достатньо. Використовуватиметься будь-яка інформація про причетність команд тих або інших кандидатів до кримінальних подій, буде задіяний колосальний злив компромату. Якщо не вистачить справжнього компромату, сфальсифікують новий. Повірте, таких кримінальних «справ» буде в достатній кількості.

Звичайно, до старту виборчої кампанії, хочеш чи ні, доводилося піднімати компромат командам основних кандидатів. Але найближчим часом будуть зміщені акценти на технічних кандидатів. До речі, ми на сьогоднішній день ще не побачили прізвищ технічних кандидатів. Ті, хто зараз уже заявили про свою участь, це або реальні кандидати, або дуже хворі люди, які щиро вірять у свою перемогу, або ті, хто ставлять прагматичні цілі на парламентські вибори. Президентську кампанію останні використовують тільки для свого розкручування. Через справжніх технічних кандидатів, які з'являться найближчим часом, очевидно, і відбуватиметься злив найбруднішої інформації. Основні кандидати від цього постараються дистанціюватися.

Єдина загроза цих виборів у тому, що сторона, яка програє, як і минулого разу, не захоче визнавати результати і максимально ламатиме їх через судову систему. Адже через Майдан нічого вже вирішити не вдасться…

- Як у такому разі людям захищатися від передвиборного бруду?

- У людей виробився проти нього імунітет ще тоді, коли з'явилися плівки Мельниченка. Ми були впевнені, що така кількість інформації про злочини у владних кругах зможе підняти людей на мітинги. Але вийшов перебір, і люди перестали чому-небудь дивуватися. Проте в 2004 році відбувся рецидив, громадяни України повірили політикам і зібралися на Майдані.

Сьогодні психологічний захист переходить усі межі. Люди просто не реагують на негативну інформацію, захищаючи таким чином свою психіку від колосальної кількості чорнушки. З іншого боку, навіть, коли на негативну інформацію необхідно реагувати, вона не хвилює суспільство. Достовірні дані про те, що серед кандидатів є реальний злочинець, убивця, насильник, не дають ніякого ефекту. Таку інформацію слухають як паскудні анекдоти на кухні: похихотять і забудуть.

- Давайте перейдемо до парламентських проблем. Депутати досить серйозно взялися за відміну недоторканності. Ви вірите в те, що цього разу нардепи позбавлять себе «найдорожчого»?

- Усі законопроекти про зняття недоторканності повинні бути розглянуті на цьому пленарному тижні. Один з них внесли «бютівці», він був заздалегідь підтриманий і направлений до Конституційного суду. Інші законопроекти будуть заздалегідь розглянуті і відправлені до КС. Тільки після схвалення можна буде приступати до першого читання, а на наступній сесії, тобто навесні, до другого. Потім можна буде приймати закон 300 голосами. Але вже вчора на погоджувальній раді ВР виникло дивне протистояння, яке свідчить про те, що нічого не відбудеться. БЮТ наполягав на ухваленні свого законопроекту, Партія регіонів – на ухваленні свого. У мене є тиха підозра, що знову ці два законопроекти наберуть по 200 з гаком голосів, але до відмітки в 226 голосів не дотягнуть. Більш того, ніхто не рветься знімати недоторканність з Президента. Адже, хто стане наступним Главою держави, ніхто точно не знає, тому заздалегідь позбавляти Гаранта недоторканності не хочуть. Швидше за все, буде багато шуму, багато красивих заяв, і на цьому все скінчиться.

- Як Ви відноситесь до того, щоб прибрати цей депутатський «щит» - недоторканність?

- Думаю, з такими речами краще не гратися. У всьому світі в депутатів є недоторканність. В Україні ж нею дуже часто зловживають. Причина проблеми не в самій недоторканності, а в тому, що у нас не тих обирають.

У Чехії рівень депутатської недоторканності, гарантований Конституцією, набагато більший, ніж в Україні. У нас, якщо депутат під час своєї каденції скоїв злочин, але парламент не дав згоду на його притягання до відповідальності, зі складанням повноважень нардепа абсолютно вільно можуть заарештувати. У Чехії за аналогічної ситуації депутата притягати до відповідальності не можуть ні прокуратура, ні слідчі органи. Однак ми не чуємо про те, що там нардепи скоюють серйозні злочини. Іноді, правда, проскакує інформація про якусь корупцію, але в набагато менших розмірах, ніж у нас. Такого відвертого криміналу з вбивствами, як в Україні, в країнах Західної Європи немає.

Тому проблема не в депутатській недоторканності як такій, а в тому, що у нас у владі дуже часто з'являються люди, яких близько до неї підпускати не можна.

В Україні існує каста недоторканних, які визначені не законом, а неформальною приналежністю до владних структур. На сьогоднішній день прокуратура направляла ВР прохання зняти недоторканність з п'яти депутатів. Невже за всі роки незалежності у нас було тільки п'ять потенційних злочинців у парламенті? Очевидно, йдеться про сотні правопорушників.

Якщо не буде недоторканності, невже ви думаєте, що депутати не домовляться з чиновниками, суддями і міністрами, генпрокурором і слідчими, щоб не відкривалися проти них і їхніх підопічних кримінальні справи? Обов'язково домовляться. Із зняттям недоторканності абсолютно нічого не зміниться, поки у нас буде терпимість до злочинців у владі.

- Віктор Ющенко заявив, що війни між Україною і Росією не буде. Ви згодні з цією думкою?

- Ой, Ющенко відкрив Америку! Звичайно, війни не буде, і бути не може. Взагалі, було б добре, якби Президент за всю свою каденцію не розпускав страшні чутки про те, що Росія збирається напасти на Україну.

Про будь-яке рішення РФ, у тому числі і при внесенні змін до військової доктрини, говорили, що це підготовка до нападу, а насправді ніхто ні на кого нападати не буде. РФ на сьогоднішній день будує зовсім іншу логіку поведінки. Ніяких військових дій і тиску цим на нас не буде. Ми самі собі завдаємо більше шкоди, ніж будь-який наш зовнішній опонент. У нас усе побудовано на недомовках: щосили кричимо про свої національні інтереси, а самі потім тихенько продаємося. Звичайно, Росія це використовуватиме, закручуючи газові вентилі. Адже вони не дурні, і відстоюють свої інтереси. Але про військовий пресинг не може бути мови.

- Але чому так часто наші політики використовують слово «війна». Може, вони забули його справжнє значення?

- Знаєте, мені іноді здається, що наші політики більш авантюрні, підлі й дурніші за звичайних громадян. Люди чудово розуміють, що ні про які ультражорсткі загострені відносини з жодним з наших сусідів мови не буде. Але політики думають, що на цій темі можна буде привернути до себе увагу виборців.

Свого часу певна група активно переконувала Віктора Ющенка, що тільки на протистоянні з Росією, щоб там було хоч трохи зброї і людських жертв, можна різко підняти рейтинг: усі кандидати вестимуть з РФ мирний діалог, а один Віктор Андрійович стане на захист Батьківщини. Ця схема активно втілювалася в життя рік тому, але на сьогоднішній день політики зрозуміли, що люди мудріші за них, і що грати в «войнушку» з Росією, тим більше уявну, не варто.

- Петро Порошенко став новим міністром закордонних справ. Чи виправить він те беззаконня, яке твориться з візами для українців?

- Те, що зараз відбувається з візами – це наше старе упущення, коли ми ввели безвізовий режим для громадян ЄС без дзеркальних рішень. Тепер нам нічим торгуватися з тією ж Німеччиною, Францією і так далі. Тут прихід Петра Порошенко особливих змін не принесе. Адже питання віз вирішуються на найвищому рівні. Тому все залежатиме від того, хто стане наступним президентом України, і як він поведе свою політику щодо Євросоюзу і подальшої нашої євроінтеграції.

Що стосується свавілля, яке часто відбувається в наших посольствах, тут міністерство повинне відреагувати. Наприклад, як це було з Чехією. Коли ця держава ввела драконівські вимоги до українців для отримання віз, ми вмить ввели аналогічні вимоги до чехів. Зараз почалися консультації, щоб обидві сторони відмовилися від таких заходів.

По дрібницях МЗС може вирішувати проблеми. Нормальний менеджер, яким є Порошенко, наведе певний лад у цьому міністерстві. Думаю, він не наробить тих дурощів, які наробили Тарасюк і Огризко. Проте кардинально змінити ситуацію на краще міністр не зможе, тому що МЗС - це лише виконавець зовнішньої політики, яку формують парламент, а управляє Президент.

- Ви сказали, що після виборів дасте згоду на ексгумацію тіла Вашого батька. Ви не змінили своєї думки?

- Ні, не змінив. Для мене визначальним тут є не чинник виборів. Сама по собі ця процедура дуже болюча і ще й тому повинна проходити тихо. Про неї не повинні заявляти заступники генпрокурора і він сам перед пресою, тому що будь-які такі заяви можуть автоматично зірвати нормальне проведення ексгумації, а зірвати її можна елементарно: підвести декілька автобусів відповідно налаштованих людей і відтягнути справу до безкінечності.

Другий важливий для мене момент: керівник слідчої групи, який вів цю справу. У мене була інформація, що на момент ексгумації слідчу групу повинні були усунути від цього процесу, і вже навіть готувалася фальсифікація результатів ексгумації – так, як це було в 1999 році. Проте я не прив'язую це конкретно до політичної дати.

Якби дійсно всі були готові провести експертизи чесно, я б дав свою згоду хоч зараз. Але у мене є всі підстави вважати, що на сьогоднішній день ця процесуальна дія може бути сфальсифікована.

- Тарасе В’ячеславовичу, а як Вам живеться в ролі непартійного депутата?

- Нормально, спокійно, тільки іноді виникають певні процедурні проблеми. Конституція гарантує депутатові певні права: участь у слідчих комісіях, право виразити свою позицію з трибуни ВР, але у нас існує квотний принцип у слідчих комісій.

Я неодноразово своїми виступами міняв позицію залу, особливо в міжнародних питаннях, коли окремі фракції міняли плюс на мінус і голосували зовсім інакше, ніж планували до цього. Проте позафракційний депутат не може записатися на виступ перед законопроектом, який розглядається за скороченим принципом. І мені хотілося б, щоб депутат, якого виключили з фракції, міг нормально виконувати свої повноваження. Крім того, за моїми підрахунками до кінця президентської виборчої кампанії у нас буде вже не шість, а 60-80 позафракційних депутатів - сьогодні відстоюють права тих нардепів, з якими вирішили попрощатися їхні фракції.

Я завжди почувався вільно й іноді голосував, незалежно від позиції фракції, але це завжди викликало певні питання. Сьогодні такі питання мені ніхто не задає, тому відчувають себе краще, хоча і розумію, що для мене мало що змінилося.

Сиджу я там же, в тому ж секторі Партії регіонів, з усіма у мене абсолютно нормальні відносини, за винятком тих декількох людей, з якими я не вітався ще до того, як попрощався з фракцією. Хтось відверто мені заздрить через те, що я можу голосувати так, як хочу, а не так, як усі піднімають руку.

Ганна Гончаренко