Минулого тижня загальні досягнення у сфері політідіотизму спробував перекрити Юрій Луценко. Він давно скучив за славою, адже німецький вояж уже укорінився у фольклорі і викликає сміх не істеричний, але поблажливий. А Юрій Віталійович поблажливості не потребує, він – відомий потрясатель основ і… і взагалі потрясатель. Тому і вирішив знову всіх «потрясти».
Забувши про те, що він – міністр внутрішніх справ, а не глава СБУ, Юрій Луценко розкрив змову. Ну так, оце так ось взяв – і розкрив. А що ви дивуєтеся? Йому нескладно, у нього фантазія від природи чудова, як компенсація за дикцію. Ось він і розкриває все, що може. І то сказати: хай ліпше змови розкриває, ніж рот, адже правда?
На жаль, у нього ці процеси взаємозв'язані. Не вміє він мовчки змови розкривати. Ось і заявив, що регіонали змовляються з нашистами, щоб повалити Тимошенко і «обрати замість неї Азарова в.о. прем'єра». Ні, все-таки відбили злі німецькі поліцмани останні залишки мізків бідоласі. Як можна обрати «в.о.»? І кому воно треба – скидати Тимошенко перед виборами? І найголовніше: навіть регіоналам не прийде в голову про щось домовлятися з НУ-НС. Оскільки всім відомо: з ними можна домовлятися тільки про кінець світу – щоб він точно не стався.
Бачте, Луценка насторожують заяви регіоналів про нову коаліцію і секс-скандал в Артеку. Але ж усіх насторожують! А від останньої теми вже вивертає – тому що це вперше навіть в історії українських виборів, щоб у політпіарі використовувалися діти.
Загалом, бути б «дяді Юрі» чемпіоном тижня з політідіотизму, коли б не конкуренти. А у цьому напрямі у нас в країні конкурентів завжди – навалом. Наприклад, минулого тижня звільнили з посади замголови СБУ Андрія Кислинського. За що, питається? За підроблений диплом? Та чи видано, щоб за такі речі звільняли? За це взагалі-то садити треба. А то він уже погрожує громадськості: піду, каже, у школу вчителем працювати! Але куди ж такого у школу пускати? Втім, нам до бездипломників не звикати. У порівняння з засновником цієї традиції Романом Зваричем фізіономії всіх решта бліднуть. Людина умудрилася міністром юстиції пропрацювати з незакінченим технікумом, пробачте, коледжем. А тут – усього лиш заступник голови, та всього лише диплом фахівця. Може, у нього атестат зрілості є. Це ж ого-го яка освіта! Навіть надмірна – для есбеушника, який спеціалізується на Голодоморі.
Зрештою, дарма вони так з Кислинським. А ну, як хто-небудь вирішить перевірити і решту наших чиновників та політиків? Половину із них, мабуть, ще із садка відрахували за неуспішність і нелюдське ставлення до одногрупників. Отак ми і зовсім без еліти залишимося! Треба ж думати на перспективу. А то відразу – звільняти, звільняти… Дали б по дупі – і досить для першого разу.
Бо ж відсутність диплома – це ще півбіди. А ось якщо людину пустили раз позайматися не своєю справою, то її потім від цієї справи і зовсім не відвадиш. Ось ви про Луценка вище прочитали? Отож. Він – один із головних прикладів. А є у нас ще один талант, бурятської національності. Цей Талант Іванович, на прізвище Єхануров, недаремно – тезко нашого міністра внутрішніх справ. Коли його, Єханурова, знімали з посади міністра оборони, він посміхався єхидно і мружився презирливо: мовляв, я ще повоюю! І ось – вирішив повоювати.
Мабуть,надихнув його приклад «довічного» генерального прокурора України Піскуна, і Єхануров вирішив подати до суду на Верховну Раду України. Мовляв, неправильно вона його позбавила міністерської посади. Чому? Тому, що він, Єхануров, молодець, а те, що армія при ньому віддавала кінці занадто швидко навіть за українськими мірками, – це все дрібниці. І я, чи знаєте, зовсім не здивуюся, якщо Юрій Іванович суд виграє, і його поновлять на посаді міністра оборони. А що? На тлі призначеного міністром закордонних справ Петра Порошенка Єхануров виглядав би вкрай органічно. І знову ж таки – у руслі традиційного українського політідіотизму. Коли міністром закордонних справ призначають успішного шельму, банкіра-цукерника, міністром внутрішніх справ – головного майданного розбишаку і п'яницю, найбільш вдалий вибір – поставити міністром оборони тихого цивільного бурята. Щоб їм, військовим, життя медом не здавалося.
Але з Президентом нікому зрівнятися не вийде. І то сказати: адже у Ющенка досвід, талант, обличчя… і ще – дружина. Вона сама по собі – кладезь політідіотизму, з нею конкурувати не всякий зможе! Щоправда, останнім часом почала здавати. Ось і минулого тижня бездарно змавпувала з прем'єр-міністра: заявила, що «доти, доки українці не знесуть безбожні пам'ятники радянської епохи у своїх селах і містах, благословення їм не буде». Застаріло це все, дорога Кетрін-Клер; зараз модні політики норовлять підтримкою патріархів та предстоятелів заручатися в особистих бесідах, а не сумнівним зносом пам'ятників.
Утім, безпорадну витівку дружини Президент компенсував з лишком. Розповівши на початку тижня всій країні, що «подвиг УПА не має аналогів в історії», Ющенко направився… правильно, знову – за кордон. Але оскільки патріархи були зайняті спілкуванням з Тимошенко, то Президентові залишилося тільки звично сновигати різними політичними злачними місцями. Правда, сновигає Президент зовсім не наодинці, а з новоспеченим міністром закордонних справ і за сумісництвом кумом Петром Порошенком. Коротко кажучи, у вузькому сімейному колі.
Поговоривши з Баррозу, Президент заявив, що «вмовлятиме ЄС зробити візи для українців безкоштовними». Наочно уявивши собі процес умовляння, я зрозумів, що українці матимуть всі шанси зовсім стати персонами нон-грата у Європі. Бо якщо візи нам зроблять безкоштовними, то нам їх просто перестануть видавати. З іншого боку, Президент Ющенко у стані «умовляння», напевно, виглядає особливо загрозливо (адже з боків займатимуться тим же самим Порошенко і Чумаченко!) А раптом європейці сприймуть це як оголошення війни?!
І, мабуть, подумавши про те ж, Віктор Андрійович узяв і скасував свою промову у королівському інституті Бельгії. Промова мала прозвучати на тему «Глобальна і регіональна безпека: український погляд». Вряди-годи Ющенко зміркував, що цей самий український погляд може так шокувати європейців, що нас із Європи навіть на географічних картах викреслять. Утім, скасована промова ніяк не зменшує значення чергових президентських візитів. В одній тільки Бельгії він встиг стільки наговорити, що з лишком вистачило б на цілий десяток більш адекватних політиків. Що вже тут – одна промова. Вдома компенсує. На нас з вами. Отже, чекаємо.
Кохаймося!
Завжди ваш
Олександр Вредний
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
