Не можна коротко відповісти на запитання - погіршило чи поліпшило становище в державі внесення змін до Конституції в 2004 році, оскільки, з одного боку, політична ситуація, що складалася впродовж останніх п'яти років, начебто свідчить про дестабілізацію.
А з іншого боку, вони внесли суттєві зміни до самої системи демократичних
інститутів. Ми перейшли від президентської, або як її ще називали, президентсько-парламентської форми правління до парламентсько-президентської.
І в цьому сенсі абсолютно природно, що парламентсько-президентська система демократичніша і прогресивніша. Власне, в основному, саме вона і є показовою в тій самій Європі, на яку ми весь час «киваємо», стверджуючи, що хочемо стати європейцями.
Але мушу зазначити, що розмови про те, що ці зміни серйозно погіршили ситуацію в державі – це лише розбіжна точка зору чинної влади. І якраз тому, що, насамперед, Президент хотів би мати всі повноваження, що стосуються урядових призначень, оскільки всім відомо, що уряд разом з Нацбанком, який повністю підконтрольний Президентові і, рятується під його «крилом» від усіх перевірок і контролю, – це орган, що має безпосереднє відношення до всієї матеріально-фінансової системи держави.
І якщо зробити маленький підсумок тому, що відбулося, у зв'язку з внесеними змінами, потрібно сказати, що навіть тоді, коли в Конституції з'явилися не дуже чіткі визначення, які торкаються, насамперед, того, що частина уряду формується Президентом, а саме: два важливі суб'єкти - міністр закордонних справ і міністр оборони, в Основному Законі, однак, є і деякі інші положення, які представники різних суб'єктів влади можуть трактувати по-своєму однозначно.
Але вся річ у тому, що в Конституції існують механізми для вирішення саме таких ситуацій, коли різними суб'єктами ті або інші конституційні положення трактуються неоднозначно.
Таким чином, за бажання зберегти нормальну ситуацію в системі влади, її спокій і організованість, при нинішній редакції Конституції з внесеними змінами, вся владна система може функціонувати абсолютно спокійно. А використовується все це лише для того, щоб зрештою підім'яти під себе систему виконавчої влади Президента. Свідченням цьому є остання пропозиція, яка, незважаючи на те, що її розробляв Національний комітет, називається «Конституцією Ющенка», якою, будь ласка, нехай нинішній Президент і користується у себе на дачі.
Уся річ у тому, що в цьому проекті виражені якраз усі ті його побажання і мрії, які не збулися впродовж п'яти років, – суперпрезидентська влада, прикрита двопалатністю. А це абсолютно неприйнятно. Тим паче, що, якщо ми говоримо про демократію, то це просто падіння від неї в якусь прірву.
Зараз деякі кандидати, за великим рахунком, непогані, які мають перспективу, відверто заявляють, що йдуть під гаслом: «Нам необхідний сильний Президент». А ось тепер питання: що вони розуміють під «сильним Президентом»? А розуміють вони саме те, що це Президент, який має щонайпотужніші повноваження. Або, у всякому разі, не менші, ніж були у Кучми.
І ось виходить дивна ситуація: подібні речі декларуються на тлі непередбачених чинною Конституцією президентських повноважень. Кандидати фактично претендують на посаду Президента за нинішньою Конституцією, заявляючи при цьому, що вони ці повноваження виконувати не збираються і вимагатимуть нових змін до Основного закону.
Таким чином, замість того, щоб заявляти, як вони здійснюватимуть президентські повноваження на користь держави, вони говорять: «Дайте нам більше повноважень». Але ми це вже проходили: коли з'являється такий могутній Президент, який знаходиться поза контролем і суспільства і парламенту, то ми щонайменше потрапляємо в повний авторитаризм.
Хіба можна у такому разі повною мірою зорієнтуватися, чим керується Президент, призначаючи людей на ті чи інші міністерські посади, формуючи уряд? Звичайно ні, оскільки можна лише припускати і здогадуватися, що він віддає цю сферу, насамперед, тим, хто допомагав йому на виборах або родичам, наприклад.
Тобто, фактично все відбувається в «тіньовому» режимі, а канцелярія такого президента – це фактично «тіньовий» уряд». Іншими словами – реальний уряд ПО СУТІ, оскільки, будучи ніким не вибраними, вони вирішують усе. І ніхто при цьому не запитає, а чи є яке-небудь рішення саме президентським.
«Тіньовий уряд», вирішуючи свої справи, діє за спиною Президента, а в цей час паралельно відбувається страшний «дерибан» держави. Ось це і є приклад того, чим чревата сильна президентська влада.
На жаль, зараз з «заявлених» кандидатів у Президенти, ми поки не бачимо тих, хто заявив би, що збирається «навести порядок» у рамках чинної Конституції. Можливо, коли почнеться офіційна кампанія, така людина і з'явиться – доведеться почекати. Але поки те, що відбувається, називається форменим неподобством: кандидати, прикриваючись соціальною рекламою, ведуть по суті «прикриту» агітацію і пропаганду, а ті, хто не лише поважає, але й слідує Законам Конституції і сумлінно чекають старту, опиняються в програшному варіанті поряд з цими нахабами.
Парламент нашій державі, між іншим, просто необхідний! Просто зараз народні депутати привели його в стан, що викликає у нормальних людей алергію. І зазначу, що впродовж останніх п'яти років це робилося навмисно, для того, щоб показати, «що це за парламент, якому довірили формувати уряд».
Усе для того й велося, щоб люди самі зажадали: дайте нам сильного Президента, нехай він нами командує, і ми дружно підемо назад у «печери».
За великим рахунком, мені хотілося б, щоб у нашій країні з'явився якийсь кандидат, який якраз і виходив би з того, що йому довіряють очолити державу в рамках чинного Основного Закону.
І вже потім, мені здається, він повинен був би задекларувати свою готовність створення умов для скликання Конституційної Асамблеї – спеціального органу для народу з метою завершення конституційної реформи: «рихтування» тих положень, які, щоб уникнути двозначностей, вимагають уточнення.
Конституційна Асамблея, на мій погляд, повинна бути створена для того, щоб остаточний варіант Конституції редагували не народні депутати, а ті, хто це «зробить і піде». З тим, щоб п'ять-десять років ці люди взагалі не претендували на участь у владних структурах – щоб не склалося враження, що вони всі написали під себе.
І тоді цей остаточний варіант можна було винести і на референдум. Але при цьому не маніпулювати – і як у нас звикли, використовувати його для освітлення своїх далеко не благих намірів, а встановити над ним чіткий організований контроль, щоб люди зрозуміли, що вони реально можуть впливати на владу і формувати її.
Таким чином, такий референдум міг би на тривалий історичний період захистити основи державного ладу.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом