Якщо українська Рада – це божевільня, то російська Дума – цвинтар

Коли у мене запитують, що спільного між українським і російським парламентом і чи можна їх взагалі порівнювати, я відповідаю: якщо українська Рада – це божевільня, то російська Дума – цвинтар.

У нас немає парламенту, його вбив Путін. У нас Гризлов, голова Думи, каже, що парламент – це не місце для дискусій. У нас все, і навіть бюджет, ухвалюється за три хвилини. Більше того, жодне рішення не може бути ухвалене, якщо його не підтримують прем'єр і президент. Жодне!

А ось у вас, в Україні, парламент – це божевільня. Зараз, коли у вас нагальний час ухвалювати важливі рішення, ви блокуєте трибуни, б'єте один одному пики. Але, знаєте, мені здається, що якщо божевільню гарненько вилікувати, то з неї може вийти цілком пристойний заклад, а ось із кладовища, на жаль, ні.

І якщо для українського парламенту «рецепт» - лікувати, то для російської Думи – не зволікати. Не чекати, коли виросте нове розумне і добросовісне покоління, а починати діяти вже зараз, щоб швидше усіх цих корупціонерів із російської політики прибрати.

Зараз в Україні вся увага прикута до майбутніх президентських виборів. Тому депутати можуть «виконувати» що завгодно, все одно вони на час президентських перегонів «підтанцівка» - на них зараз ніхто не дивиться як на владну структуру.

І тут нема чого непокоїтися. Таке буває завжди і в усіх країнах, нічого такого «специфічно українського» тут нема. Тим більше, очевидно, що найсерйозніші рішення в українському парламенті ухвалюватимуться тільки після президентських виборів. Та і, крім того, сама структура Верховної Ради така, що найрізкіші рішення все одно прийняти ніколи неможливо – вони тут же блокуються.

А взагалі, маю вам сказати, сумно це все… У Москві, звичайно, є багато таких, хто зловтішається з приводу того, що у вас відбувається. Але оскільки я, як і багато моїх товаришів, щодо України налаштований доброзичливо, дозволю собі зауважити, що раз я вже порівняв Верховну Раду з божевільнею, то треба сказати і про «діагноз». А це – конституційна криза.

І я знаю, що це, можливо, звучить нав'язливо, але ви, українці, маєте вже нарешті визначитися, яка у вас країна – президентська чи парламентська. Тому що поки ви не визначитеся, дискредитація демократії у вас триватиме.

І до речі, ви, можливо, здивуєтеся, але у цьому разі навіть не має значення, кого оберуть президентом. Ніхто – ані Тимошенко, ані Янукович – не зможе подолати той конституційний хаос, який склався, коли похапцем міняли Конституцію.

Та і виносити вже готовий документ на референдум – це лукавство. Очевидно, що ніхто таку Конституцію не прочитає, а думки складатимуться винятково з піару, який проводиться прихильниками тієї чи іншої форми правління.

Або ж доведеться проводити таку колосальну роз'яснювальну роботу, яка зажадає величезної кількості часу і грошей. Адже, погодьтеся, люди абсолютно не зобов'язані вивчати кожен розділ Конституції, це не їхня робота.

Тому якщо українська влада відповідальна, хочеться їй того чи ні, але вона повинна ставити це питання на порядок денний. Причому, мені здається, правильніше і чесніше було б ставити загальне питання на референдумі, а потім, відповідно до волевиявлення, писати правильну Конституцію.