Хто ж переміг у змаганні за кубок політбовдура минулого тижня? Котрий із представників влади прийшов до фінішу з великою кількістю вдалих діянь і висловлювань? Та всі, всі прийшли до фінішу. І влада, і ми з вами… Доводиться, пересилюючи огиду, спостерігати за копирсанням цих комах винятково з пізнавальною ціллю.
Утім, можна робити ставки – хто виявиться смішнішим, дурнішим, бридкішим і так далі. Минулого тижня, наприклад, до фінішу ніздря у ніздрю прийшли діячі Міносвіти і беззмінний кандидат на перемогу – Президент Віктор Ющенко. Він брав участь і особисто, і за допомогою своїх прихильників… даруйте, соратників. Ті із них, хто у Секретаріаті, вирішили налякати країну повідомленням про можливий путч у державі. Мовляв, хтось так рветься до влади, що не зупиниться ні перед чим. Дивно: навіщо говорити загадками? Усім і так ясно, що якби Ющенко міг, він влаштував би путч. Але ж він не може, тому страшилка перетворюється на пустушку. А якщо «секретарі» мали на увазі когось іншого, то хай краще пригадають, внаслідок чого сам Ющенко став Президентом.
Швидше за все, дурниця про путч була сказана винятково з метою відволікти увагу від скандалу щодо вивозу із України колекції антикваріату – для «закордонних сховищ» Президента. Звичайно, президентська рать тут же все спростувала, і навіть сам Наливайченко (!) сказав, що це – неможливо. Інтересне виходить діло: різним махінаторам і «чорним» колекціонерам – можна, а Президентові – не можна. Що за неповага до Глави держави? Захоче вивезти – вивезе! Або вже вивіз. Тим більше, що цілком імовірно: самому незабаром доведеться виїжджати. Правди-то ми не дізнаємося, але «терміновий» інформаційний пакет про путч однозначно проявився не випадково… Тут ще і ЦВК утішила всіх, заявивши, що зриву виборів не буде. Страшно подумати, а що ж буде?!
І це ще не всі успіхи президентської гвардії. Минулого тижня з'ясувалося, що, мабуть, велика людина у СБУ (цілий заступник голови, між іншим) Андрій Кислинський живе з підробленим дипломом. Про це заявив Геннадій Москаль, який отримав відповідь на запит у Держархів та у Міносвіти: жоден Кислинський шуканих дипломів історика не отримував, оскільки не вчився у вказані роки на істфаку Київського універу. Одне дивно: навіщо такі складнощі, пане Москалю? Досить прочитати або почути хоч би один вислів Кислинського, як все стає ясно без єдиного запиту: не те що диплома про вищу освіту, а навіть атестата зрілості у цієї людини, швидше за все, нема. Втім після «юриста» Романа Зварича такі дрібні бездипломники вже навряд чи когось здивують.
Однак і сам патрон не побажав відставати від своїх прихильників. І перекрив усі їхні досягнення усього в одному інтерв'ю. Заявивши, що Україна – це держава, у якій панує «міжнаціональна злагода, взаєморозуміння і взаємоповага», Ющенко вирішив не зупинятися і впевнено сказав: «Україна буде членом Європейського Союзу. У мене сумнівів немає, оскільки це потреба не тільки України. Це потреба ЄС». Ну ось звідки він усе це бере? Звичайна людина не може мати такої безмежної фантазії. Це ж треба – те, що міжнаціональна взаємоповага у нас панує. Нехай розкаже це Дніпропетровську, де за всіма опитуваннями рівень ксенофобії і націонал-шовінізму зашкалює за 60% (кількість тих, хто зізнається в етнічній і расовій нетерпимості). Про Тернопіль уже і не кажу. А щодо потреби ЄС у членстві України – наш наступний сюжет.
Депутат Європарламенту Марек Сівець заявив минулого тижня, що Європа втомилася від України і більше, ніж на хороші відносини, нашій країні розраховувати нема на що. Це називається: набридли!!! Дивно, що тільки зараз. Ось це так потреба ЄС, нічого не скажеш. Скоро їхньою основною потребою буде побудова стіни між собою і нами. А поки що вони прямим текстом говорять: братці, не розберетеся з ГГО – Грузією, Газом і Обамою – не буде вам ні ЄС, ні НАТО. Людською мовою це означає: нєфіг було підтримувати Грузію, нєфіг було влаштовувати кульбіти з газом і викликати байдужість Обами.
І на тлі цього не тільки Президент розповідає про «потребу ЄС», але ще і делегація України у ПАРЄ підтримує резолюцію щодо позбавлення Росії права голосу у тій же ПАРЄ. Резолюція, природно, провалюється, а Україна зміцнюється у статусі підсобниці агресора, тому що у звіті комісії ЄС прямо зазначено: Україна вкупі з Чехією, Ізраїлем і США відповідальна за нарощування агресором військової могутності. Гідна у Президента гвардія.
А та її частина, яка окупувала Міністерство освіти, ще і перевершила свого духовного наставника і працедавця. Ці минулого тижня видали відразу два геніальних звершення. Перше – це програма обов'язкового для усіх вузів предмету під назвою «Історія української культури». Так, ось таки так: соціологія, економіка, право у нас – за вибором, а історія культури української – обов'язкова. Це при тому, що історія України – теж обов'язкова. Мета курсу - ознайомлення студентів з «сучасними підходами до вивчення національної культури і особливостей її історичного розвитку». Ось яке формулювання народили. Чим їх не влаштовували параграфи щодо культури кожного конкретного періоду в історії України – незрозуміло. А також незрозуміло, чому цей предмет повинен бути обов'язковим, наприклад, для програмістів. Якщо врахувати, що у другій частині програми все присвячено «вивченню обрядів, традицій, регіональних особливостей побуту українців, еволюції української кухні(!) та символіці національного костюма». Ну ось куди студентам без знань про еволюцію української кухні, га?
І мабуть, на доважок до історії української культури Міносвіти підтримав ініціативу, яка вилилася у постанову Кабміну №1033 від 30 вересня. А постановою визначається, що у середніх навчальних закладах, у яких мова навчання – українська (а таких, на думку Вакарчука, повинно найближчим часом стати скільки? правильно, 100%), відтепер і мова спілкування у робочий час (тобто, до п'яти годин, незалежно від того, уроки це, перерви чи і зовсім посиденьки в учительській) може бути тільки українською. У тих школах, де використовується мова національної меншини, разом з українською «допускається» використання цієї самої нацменшинської мови.
Цікаво, що тепер волатимуть на своє виправдання професійні патріоти, коли їм дорікнуть у порушенні мовних прав? Раніше кричали, що ніхто, мовляв, розмовляти не забороняє. А зараз це вже не крикнеш. Порадував і Віктор Янукович своєю реакцією на цю постанову: я, каже, не допущу приниження і знищення російськомовного населення, прийшов, каже, кінець вакарчукам. Ось стану Президентом, ось надам чинності Хартії мов нацменшин Ну-ну… Хоча «кінець вакарчукам» - це звучить непогано. Майже добре. Трохи слово інше, і буде добре.
Важко конкурувати з такими здобутками, чи не так? Але є у нас герої, які і на це здатні. Ось Арсеній Петрович Яценюк у Чернівцях за свої гроші пам'ятник Францу Йосипу Першому відкрив. Так-так, імператорові Австро-Угорщини. За те, що саме при ньому Буковина розквітла і так далі. Тут Яценюк, варто визнати, має рацію: не будь Франца Йосипа, не було б ніякого українського проекту. Вигадали на порожньому місці, аби росіянами себе не називати. Тільки незрозуміло, навіщо Яценюк зупиняється на одному пам'ятнику. Тепер для дотримання послідовності треба передати Чернівці Румунії (оскільки Австро-Угорщини вже немає, а Румунія дуже хоче і має повне право – території-ж бо її), а потім зробити тур усіма містами України і наставити там пам'ятників російським імператорам і радянським лідерам – Леніну, Сталіну і всім решта. Бо ж якби не всі вони, то українські міста так і залишалися б темними селами…
Кохаймося!
Завжди ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом