Стретович: Ющенко слабенько вивчав право в інституті

Кожен день передвиборчих президентських перегонів приносить нові сюрпризи, провокації і плітки. Цього разу «на горіхи» дісталося Главі держави, якого вже «відправили» на ПМЖ «за бугор». Навіть кажуть, що Ющенко вже відіслав свій антикваріат літаком до Канади, а сам туди відправиться після виборів. Народний депутат із НУ-НС Володимир Стретович не вірить у ці чутки. Про це і багато чого іншого він розповів в інтерв'ю кореспондентові ForUm’у.

- Володимире Миколайовичу, колись Ви говорили, що Генеральна прокуратура має намір допитати Вас у справі про отруєння Віктора Ющенка. Це вже відбулося?

- Так, уже допитали.

- Розповісте, як і що?

- Не розповім, оскільки це заборонено. Але можу спокійно говорити про той юридичний факт, що упродовж двох днів мені довелося присвятити слідчому з особливо важливих справ приблизно сім годин для того, щоб вона мене розпитала про події 2004 року.

- Відповіли на всі запитання?

- Так, я відповів на всі запитання, які мені задали.

- А після цього допиту у Вас змінилася думка про цю справу чи ні?

- Складно сказати, оскільки мені слідство не доповідало свої версії і гіпотези.

Але я, як і у 2004 році, стою на позиції, що Ющенка дійсно отруїли, оскільки він був конкурентом на виборах, а його опоненти не гербували різними методами для досягнення своєї мети. Тому у справі відповідь повинне дати слідство.

Щоправда, я здивувався, чому мене допитують, адже тоді я був далеким від основних процесів і не входив у близьке оточення Ющенка, був польовим агітатором. Але відповів все, що знав. Слідчі мені подякували за те, що я, на відміну від багатьох інших депутатів, з'явився на допит за першим викликом і дав свідчення.

- У парламенті все ще функціонує комісія у цій справі. Як Ви думаєте, вдасться щось «накопати»?

- Сьогодні, у порівнянні з 2004 роком, статус Тимчасової слідчої комісії змінився, оскільки є чинний закон. Але у Конституції записано, що висновки ТСК не є обов'язковими для слідства. Тому я більше довірятиму йому, а не комісіям, оскільки цей політичний орган більшою мірою піднімає галас навколо проблеми, яка хвилює суспільство. Було б добре, якби всі матеріали й інформація, які отримує парламентська комісія, оброблялися у рамках слідства.

Ось, до речі, пригадайте, у вересні голова комісії Сівкович заявив про те, що Ющенко не був отруєний. Ця заява не витримує ніякої критики, тому що, як то кажуть, «наявні факти». Але було політично вигідно це сказати, після чого почалася дискусія на тему: «А чи був хлопчик?!» У результаті сьогодні суспільство абсолютно дезорієнтоване. Але особисто я, як і раніше, вважаю, що у 2004 році Ющенка отруїли з метою досягнення політичного результату.

- Як юрист поясніть, будь ласка, чи має право Президент коментувати слідство і висловлювати свою думку з приводу отруйників?

- Ніхто не може бути обвинувачений у злочині, поки це не доведене судом. Тому всі припущення мають залишатися з тобою, інакше це граничитиме з утиском честі та гідності.

Крім того, не варто забувати, що у ході слідства може виникнути несподівана лінія, яка може вивести на абсолютно інший шлях. А куди ж тоді забрати слова, які ти вже сказав?! Тому якби наш Президент був правником, то він би утримався від коментарів. Але, видно, він слабенько вивчав право в інституті, тому і допускає такі некоректності.

- До речі, про Гаранта. Днями з'явилися чутки про те, що Ющенко після виборів нібито має намір залишити країну і вже вивіз літаком деякий свій антикваріат до Канади. Особисто Ви вірите цьому?

- Не вірю. Я думаю, це від лукавого. Їх поширюють ті, хто «любить» нашого Президента. Але специфіка української реальності полягає у тому, що будь-які, навіть найнеймовірніші чутки, через певний проміжок часу підтверджуються. Тому я не вірю, що це міг зробити Віктор Андрійович Ющенко, але вірю, що десь відбувся «витік», хтось пустив ці чутки, але це не має стосунку до Президента.

- Виходить, це один із моментів передвиборчої кампанії?

- Так. Це один із кроків для того, щоб дискредитувати нинішню владу. Я вважаю, це - абсолютна провокація, яка поширюватиметься на базарах, вулицях, за сімейними столами.

- Давайте тепер про парламент поговоримо. Враховуючи ситуацію, що склалася, як, по-Вашому, чи є надія, що наступного тижня Рада все-таки запрацює?

- Ви знаєте, у моральних людей є поняття сорому. Якщо у ПР його перед суспільством нема, то його ніде взяти, воно нізвідки не з'явиться. Ось я зараз у Херсонській області, і мені соромно пояснювати людям, чому «регіонали» так поводяться. Є крилатий вислів п'ятирічної давнини - «Тому що…» Ось він і сьогодні впливає на їхню підсвідомість, і вони таким чином намагаються отримати авторитет, а фактично підривають не тільки свій, але ще і авторитети парламенту і держави.

Мені прикро на це дивитися, але хай у майбутньому розсудить виборець.

Тому я скептично дивлюся на розблокування парламенту. До того ж, депутатська робота проходить не тільки у сесійному залі, але і в округах, із запитами, з прийомами. Отже, ми свою роботу виконуємо. Але все-таки прикро, що ми у непростий для країни час не можемо ухвалити адекватні закони, щоб швидше вибратися із кризової ситуації.

- Зрозуміло, що непрацюючий парламент не тільки дискредитує законодавчу гілку влади, але і завдає досить великої шкоди країні.

- Ми сьогодні не можемо поміняти народ, який обирає парламент демократичним шляхом. Ми можемо тільки змінити його свідомість. Фучик писав: «Люди, будьте пильні». Так от сьогодні хочеться кричати і говорити цю фразу людям, просити їх дивитися, кому на виборах вони вручають своє майбутнє.

Проблема у тім, що наш народ придавлений економічною ситуацією, низкою своїх соціальних проблем, тому він купується на золоту «обгортку», а потім той, хто її запропонував, намагається у процесі своєї діяльності зробити три таких «обгортки» для себе, щоб відшкодувати свої збитки.

Наша політична система побудована настільки неправильно, що це завдає надмірної шкоди багатій, родючій Україні. У цій ситуації нас може врятувати тільки заміна політичних еліт. Але так спрацювала система в Україні, що вона не дає можливості зростати комусь іншому у цій монополії. Не дають можливості нормально розвиватися.

- Чому?

- Тому що всі бізнесмени у корумпованій країні біжать до тих, хто вирішує питання, у кого є сила і вплив. Тому дуже важко їх залучити до побудови країни, яка ґрунтуватиметься на ідеологічних цінностях, світоглядних постулатах – якими повинні бути суспільство і його громадяни. Але ми боремося.

- Так який вихід?

- Будувати ідеологічні структури, які б змагалися не грошовими мішками, а світоглядними принципами про те, якою повинна бути нова українська держава. Як вона повинна будувати відносини зі своїми громадянами і бачити своє місце у світі.

- Володимире Миколайовичу, а зараз дозвольте «шкурницьке» запитання: Ви зарплату за вересень отримали?

- Ні, зарплату за вересень не отримував. Але, повірте, вона мені не «пектиме» руки, тому що я працюю з ранку до вечора. Я «підбираю» біля парламенту людей, запрошую їх до себе у кабінет, вникаю у їхні справи і проблеми, даю доручення помічникам. Люди не знайшли правди у районі, тому приїжджають під парламент шукати справедливості, де я їх і знаходжу. Мене знають усі, тому що я не можу на це спокійно дивитися.

- А як Ви думаєте, наскільки правомірно і правильно вчинив спікер, коли підписав розпорядження про те, щоб депутатам за час блокування роботи парламенту зарплату не платили?

- Депутатові зарплату видає не спікер, а українська держава. А він тільки перший серед депутатів як організатор цього всього процесу. Я не знаю, що краще: щоб я поїхав до Малина розібратися з конфліктною ситуацією, коли сесія не працювала, чи щоб не прийшов на засідання і не поставив свій марний підпис. Я повинен робити те, що від мене вимагає наш виборець, а не сидіти там і читати газети, журнали, пити внизу пиво або каву з журналістами і займатися марнотратством.

У мене є питання до моїх колег-депутатів із будь-якої фракції: «Скажіть, а ви заробляєте свою зарплату? Чи вам просто подобається те, що ви не сходите з екрану телевізора замість того, щоб робити реальну роботу, якої сьогодні так багато?»

- Володимире Миколайовичу, нещодавно на парламентських виборах у Німеччині переміг Християнсько-демократичний союз, очолюваний Ангелою Меркель. Як Ви сприйняли цю подію?

- Пані Ангела, з якою я добре знайомий, чудово розуміє, що сьогодні суспільству потрібно пропонувати прагматичні, реальні кроки для виходу із кризи. Після війни, у 1949 році, німці зрозуміли, що повинна бути створена лінія розвитку країни, і довірилися християнським демократам.

Сьогодні в нашій країні переважно дивляться, за кого, а не за що голосувати. Так от у мене є бажання, щоб український виборець теж подивився, а за що йому пропонується голосувати, що несуть у собі складові пункти політичних програм і організації, які їх пропонують. Я впевнений, що настане час, і у нас Християнсько-демократичний союз пройде до парламенту своєю фракцією, а потім прийде до влади.

- Як вважаєте, тепер відносини між Україною і Німеччиною зміняться?

- Я думаю, що особливо не зміняться, оскільки німецькі християнські демократи, як і французькі, мають зв'язки з єдиноросами, і тому нам доведеться бути на других ролях.

Ось якби ми «навели лад у своєму домі», стали на шлях розвитку і прогресу, то, звичайно, ситуація була б іншою. А так Європа розглядає Україну як придаток до Росії, тому найближчим часом без наведення ладу у нас сподіватися на поліпшення зовнішніх відносин з іншими країнами не доводиться.