Основною подією у сьогоднішній європейській політиці, без сумніву, стало завершення парламентських виборів у Німеччині. Не дивлячись на свою прогнозованість, вони стали великим сюрпризом як для європейської політики, так і для України, оскільки фактично у ФРН з сьогоднішнього дня буде змінений формат правлячої коаліції.
Закінчиться епоха широкої коаліції, у якій різні за своїми поглядами Християнсько-демократичний союз і Соціал-демократична партія визначали долю країни, і ця їхня спільна позиція мала відповідний вплив і на Європу, і на її відносини з іншими державами.
Проте основною темою на виборах стала не міжнародна політика, а питання, які стосуються політики внутрішньої. І в першу чергу - соціальних програм, оскільки християнські демократи, як і «вільні», виступали за скорочення їхньої кількості, враховуючи економічну кризу.
Іншим гострим питанням постало ставлення до атомної енергетики. Відомо, що попередній уряд і його представники від соціал-демократів наполягали на тому, щоб до 2020 року були закриті всі наявні на сьогоднішній день у Німеччині атомні електростанції, які складають великий економічний потенціал і які, не дивлячись на застереження «зелених», непогано «підживлюють» німецьку економіку. Консерватори і ліберали виступали за продовження терміну закриття атомних електростанцій, а «зелені» та «ліві» - за їхнє закриття до 2020 року.
З питань же зовнішньої політики головним виявився спір щодо участі німецького контингенту в Афганістані. Традиційно «ліві» виступали за його негайне виведення, а консерватори і Партія вільних демократів – за продовження мандата німецьких військових у цій країні.
У результаті вийшов знижений результат головних німецьких партій: найбільше падіння було у Соціал-демократів (майже 10 %), що ознаменувалося поразкою, якої вони не мали з початку свого перебування у великій політиці. Істотних втрат зазнав і Християнсько-демократичний союз.
Політика Меркель, з одного боку, призвела до падіння рейтингу власної політичної сили, але, з іншого, християнські демократи у парламенті отримали досить серйозного союзника із числа вільних демократів, що склало майже 15% голосів.
Поява Партії вільних демократів і означає зміну в коаліції: з'явилися контури нової правлячої більшості, що певною мірою визначають зміни зовнішньої політики Німеччині після цих виборів.
У минулому уряді віце-канцлером і відповідальним за зовнішню політику був Штайнмаєр, який великою мірою спрямовував свої зусилля на проведення зовнішньої політики в ідеологічному підтексті соціал-демократів, а ХДС і Меркель віддав на відкуп внутрішню політику. Зараз, з приходом Вільних демократів і можливим виникненням коаліції із цих двох політичних сил, передбачається, що цю посаду і пост міністра закордонних справ посідатиме лідер «ВД», а його програма і бачення зовнішньої політики, без сумніву, фактично відображатимуться на зовнішньому курсі Німеччини у цілому.
Що стосується України, то нам дуже важливо визначити, які нові орієнтири будуть у зовнішньої політики Німеччини. Зі створенням нової коаліції ХДС і Партії вільних демократів можна припускати, що зовнішньополітичні орієнтири будуть направлені на поліпшення відносин з США – до цього завжди тяжіли консерватори. Крім того, на певне похолодання відносин з Росією – оскільки, зрозуміло, що «потеплення» відносин між Німеччиною і РФ за останній період було викликане інтересами німецького бізнесу і зовнішньою політикою, якою займалися представники Соціал-демократичної партії.
На сьогоднішній день, очевидно, більший акцент буде зроблений на контакт з Америкою. До речі, Партія вільних демократів була єдиною із тих, яка брала участь у «перегонах» і яка у своїй програмі відверто і чітко заявляла, що вважає за необхідне приєднання України до Європейського Союзу, навіть, як там йшлося, у довгостроковій перспективі. Таким чином, зрозуміло, що «ВД» проводитимуть більш прийнятну і вигідну для України політику.
Німецькі політики не приховують, що шлях України до ЄС багато у чому залежить не стільки від європейських країн, скільки від самої України. Поза сумнівом, що багато політиків Європи сьогодні розчаровані політичною ситуацією у нашій країні.
Деякі із них відверто кажуть про те, що просто не знають, з ким проводити повноцінні переговори. Багато хто для цього чекає завершення президентських виборів в Україні. Але, не дивлячись на ці труднощі, ми можемо стверджувати, що після виборів у Німеччині Україна отримала шанс налагодити відносини з державою, яка у Європі найакуратніше ставилася до нашої євроатлантичної інтеграції.
Адже не секрет, що під час останніх дискусій щодо членства України в НАТО, приєднання до ПДЧ саме німецьке керівництво займало найбільш акуратну позицію. Підкреслю: це було викликано тим, що зовнішня політика Німеччини була під повним політичним керівництвом соціал-демократів, які сьогодні «відходять» від управління та участі в уряді Німеччини.
Це дає Україні шанс на те, щоб шляхом невидимих і негучних дій проводити тісніші переговори з новим керівництвом німецького зовнішньополітичного відомства. І по-новому починати діалог з Меркель, і будувати такі відносини, щоб ми змогли отримати в їхній особі одного із найнадійніших союзників. І щоб підсумувати, ще раз зверну увагу, що у цілому результат виборів у Німеччині для України можна вважати позитивним.
Я впевнений, що той лобізм, який проводив через німецький уряд колишній віце-канцлер, буде знівельований, і українсько-німецькі відносини зможуть отримати «нове дихання». Це гарний знак для нашої країни. Питання полягає тільки у тому, наскільки Україна зможе скористатися цим шансом.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
