Стратегічне партнерство Німеччини і Росії, яке розвинули канцлер Ангела Меркель і її попередник Герхард Шредер, як і раніше, сильно впливатиме на Україну. Таку думку в інтерв'ю кореспондентові ForUm’у висловив оглядач «The Guardian» і «Wall Street Journal» Джеймс Марсон.
Марсон нагадав, що РФ зберігає за собою статус головного постачальника газу для Німеччини, головного торгового партнера і ключового інвестора, тому має істотний вплив на зовнішню політику Німеччини щодо України.
«Російсько-німецькі зв'язки посилюються. На нещодавній зустрічі Меркель з російським президентом Дмитром Медведєвим у Сочі обговорювалася низка проектів, які стосувалися енергетичної сфери і торгівлі, у тому числі - і співробітництво у будівництві «Північного потоку», який доставлятиме газ із Росії до Німеччини через Балтійське море в обхід України», - сказав він.
Оглядач зазначив, що нещодавній «порятунок» компанії «Opel» Кремлем заохочувався і святкувався Меркель та головним її конкурентом на виборах, лідером соціал-демократичної партії Франком-Вальтером Штайнмаєром, оскільки це «зберегло німцям роботу», а також зіграло на підвищення передвиборчих рейтингів обох кандидатів. Водночас Марсон звернув увагу на думку аналітиків, які говорять, що така угода має вади, оскільки посилює російський вплив над Німеччиною».
«Близькі російсько-німецькі відносини роблять Берлін дуже чутливим до зовнішньополітичних потреб Москви. Це деяким чином пояснює торішнє завзяття Меркель притримувати українські амбіції щодо надання їй ПДЧ, чому так сильно опиралася Москва. Це також допомагає пролити світло на небажання Німеччини гучно рекламувати Україну у Євросоюзі та на заяву Кремля про свої «привілейовані інтереси» щодо «найближчих сусідів». Мовчання Меркель на конференції у Сочі, коли Медведєв повторив своє рішення фактично розірвати відносини з Україною, також показове», - зазначає оглядач.
Однак, за словами Марсона, Україна не зможе «вічно розігрувати російську карту, щоб пояснити власні недоліки»: «Ключова причина для стриманості Німеччини щодо України - це політична нестабільність всередині самої України, що робить неможливим проведення прогресивних реформ. Позиція Німеччини щодо вступу України до Європейського Союзу виражена таким чином: спочатку проведіть реформи, які ми підтримаємо, потім ми вирішимо, що робити, але обіцяти щось зараз не можемо. Опір Німеччини вступу України в НАТО пояснюється не тільки позицією Росії, але і базується на слабкій підтримці процесу інтеграції в НАТО всередині самої України, невмінні прихильників альянсу пояснити українцям переваги інтеграції».
«Україна більш-менш знає, чого чекати від нового німецького уряду. Поки що Німеччина уважно ставитиметься до потреб Росії у цьому регіоні, і вплинути на це буде складно. Тому українським політикам слід зосередитися на тому, що вони дійсно можуть змінити. Тобто проводити необхідні реформи, особливо у сфері енергетики. У той же час Україні необхідно узгодити і зробити послідовною свою зовнішню політику, визначити конкретні цілі і методи, виконуючи які, у України з'явиться можливість розвиватися. Україні також потрібно показати ЄС, що вона готова до євроінтеграції», - підсумував Марсон.
Як повідомляв ForUm, 27 вересня 2009 року у Німеччині відбулися вибори до бундестагу, на яких перемогла партія Ангели Меркель.
Меркель заявила, що пріоритетом її повторного перебування на посту канцлера Німеччини стане повернення найбільшої економіки Європи до процвітання.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
