На сьогоднішній день Україна зіткнулася з серйозним погіршенням свого геополітичного становища, яке посилюється відсутністю надійних гарантій безпеки. Сталося це через те, що роки незалежності були витрачені даремно завдяки безвідповідальним політикам, які перешкоджали входженню України в Європейський Союз і НАТО своїм бойкотом і саботажем зовнішнього або внутрішнього замовлення. Тому виникає закономірне питання: як забезпечити життя 46 мільйонів українців?
Усе, що було потрібно нашій країні, - це гарантії безпеки після ліквідації ядерних озброєнь на території України в 1991-1996 роках. Україна не отримала таких гарантій. Сьогодні у нас є виключно двосторонні договори з іншими державами, які визнають територіальну цілісність і непорушність України. Але їхня перевага і перевага міжнародного права на сучасному світі, на жаль, не дуже великі.
Тобто, наша держава фактично не захищена нічим, окрім власних досить обмежених сил. Звичайно, є договори, підписані з НАТО, які у разі погроз безпеки України, передбачають консультації з країнами ЄС. Є також Хартія про стратегічне партнерство України і США, яка для нас цікавіша, оскільки там міститься наступне формулювання: «питання безпеки і незалежності України відповідає життєвим інтересам США». Ніхто, правда, не розуміє, що означає «життєві інтереси». Також є Будапештський меморандум від 1994 року, який підписали Росія, США і Великобританія. Потім до підписантів приєдналися Франція і Китай. Меморандум передбачає, що у разі нападу на Україну ядерної держави, решта ядерних країн проведуть консультації з Україною з цього питання. Але всі ці консультації дуже далекі від довгострокових гарантій безпеки.
Більш того в історії було багато випадків, коли договори про безпеку порушувалися. Наприклад, фашисткою Німеччиною по відношенню до Польщі або СРСР по відношенню до Фінляндії й Афганістану. Останній випадок був, коли Росія за один день поміняла своє ставлення до територіальної цілісності Грузії, розвернувши її на 180 градусів, і в значній мірі спровокувала входження грузинських військ до Південної Осетії. Якщо дивитися на проблему ширше, то і американське вторгнення до Іраку є прикладом порушення договорів. Американці намагалися представити вторгнення як самооборону, але це не було підтверджено документально знаходженням в Іраку зброї масового ураження. Це украй сумнівний з погляду міжнародного права крок.
Ми переконалися в тому, що ніяких зовнішніх зобов'язань інших країн перед Україною не існує. Ця ситуація посилюється політичною нестабільністю в самій Україні. Тому ми знаходимося під могутнім пресингом інших держав, насамперед Росії.
У разі виникнення конфліктів між Україною і Росією ми не знаємо, на чию сторону встане світова спільнота і США зокрема. Проте я не виключаю, що США вибере саме Україну, оскільки Сполучені Штати вважають Україну важливою для себе державою. Можливість того, що нас підтримати є кому, але вона дуже хитка для країни, яка хоче відчувати себе в безпеці. Йдеться про життя 46 мільйонів українців. Це дуже серйозно, тому такого роду гарантій нам недостатньо. З іншого боку, безглуздо вимагати яких-небудь гарантій, не пропонуючи нічого натомість. Україні є що запропонувати світу. Наша держава є контрибутором безпеки. Близько 30 тисяч українських солдатів взяли участь у миротворчих операціях закордоном. Ми несли мир до Африки, Осетії, Косово, Ліберії й інших країн. Причому робили це досить успішно.
У зв'язку з цим виникаєзапитання, як Україні забезпечити себе? Є декілька шляхів. Перший: забезпечити власну безпеку і не так сильно залежати від союзників. Зробити це можна, лише, напрацювавши ядерний потенціал. Але одна справа - залишитися в статусі ядерної держави, і зовсім інша – стати нею. Подивіться, що відбувається з країнами, які зараз намагаються стати ядерними державами. Вони вкладають в ядерні розробки величезні кошти, які теоретично можна знайти в Україні. Але ці країни кидають всьому світу виклик, як це зробили Іран і Північна Корея. Це досить складно і не дуже комфортно. До того ж у найближчому майбутньому це не гарантує реального захисту.
У сьогоднішньому світі без союзників можуть прожити тільки дві-три країни. Це США, Китай і якоюсь мірою Росія. Україна, на жаль, до числа таких держав не входить, тому найпростіший для нас спосіб забезпечити свою безпеку – вступити в НАТО. Нам потрібно стукатися в ті двері, до яких вже увійшли більшість країн Центральної і Східної Європи. Я впевнений, що рано чи пізно Україну приймуть до цієї організації. Інакше ми так і залишимося буферною зоною між Європейським Союзом і Росією.
Олександр Палій
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
