Напередодні круглої дати прийнято підбивати подієві підсумки. І згадувати. «Головна пенсіонерка» України, символ «помаранчевої» революції, пані Параска Королюк, яка пройшла за останні п'ять років у великій політиці практично у буквальному сенсі «вогонь, воду і мідні труби», в ексклюзивному інтерв'ю кореспондентові ForUm’у не тільки поділилася спогадами про події 2004 року, але і розповіла про свої плани на майбутню виборчу кампанію.
- Скоро п'ята річниця «помаранчевої» революції. Ви стали її символом. Розкажіть, які найяскравіші спогади залишилися з тієї події?
- Ой, Боже святий, та хіба ж мало їх, цих спогадів. Їх стільки, що аж жалко з ними розлучатися. І всі най-най…
- Про них і розкажіть.
- Ну, Ви ж самі знаєте – було дуже цікаво, було радісно. І для мене потім був великий удар, коли вони (Ющенко і Тимошенко – ред.) розсварились, а мені хотілося, щоб вони разом працювали, щоб усе для народу було добре і нормально.
Але все одно, Ви знаєте, я Вам хочу сказати, що я дуже рада тому, що було п'ять років тому. І дуже хочу, щоб ця влада утрималася, тому що, якщо прийде інша, то змін не буде ніяких. Ніколи! Краще, ніж зробили ті лідери, не зробить ніхто.
Я раніше говорила і продовжуватиму говорити: поки не прийшли до влади нинішні лідери, люди нічого не мали, нічого не отримували, а зараз ми бачимо, що як би там не було, але Юля старається. І кризу утримати намагається, і все на світі.
- У кожного українця, який голосував п'ять років тому за Ющенка, були на нього якісь свої надії. Ваші сподівання виправдалися?
- Я Вам так скажу: мені третього травня виповнилося сімдесят років, але навіть у моєму віці у мене є якісь недоліки. Тому що як би людина не працювала, що б не робила, а все одно все зробити неможливо.
Нинішні лідери прийняли голу, знищену державу і за п'ять років просто неможливо відновити все. Тим більше, що попередня влада все розкрала-розтранжирила з того, що інші не розікрали аж зі сталінських часів.
Насправді дуже важко щось зробити для відродження України, її столиці. І мені здається, для цього сто сорок років треба, а не якісь п'ять років. Можливо, якщо я щось не так кажу, Ви мені пробачте, але моя думка якою була, такою і залишилася.
- Не вибачайтеся, все правильно. У Вас і має бути своя думка.
- Я знаю, але мало чого…
- Пані Параско…
- Зачекайте, я ще скажу. Інші лідери, які за владу рвуться-деруться, все одно нічого зробити не зможуть. Все вийде тільки у тих людей, які сьогодні є. Просто дуже шкода, що вони розбіглися.
Це просто дуже шкода! Тому що якби вони і досі були разом, то все було б набагато ліпше. Яка б не була Тимошенко, але вона старається, тягне цю свою лямку – і щоб кризи не було, і безробіття, і щоб зарплати і пенсії вчасно були. І так само Президент – я навіть нічого проти нього не можу сказати.
- Пані Параско, давайте про Вас поговоримо. Я знаю, Ви, коли лежали у «Феофанії», писали там вірші. Почитайте що-небудь.
- Та що я читатиму. Ну, писала якісь вірші, а зараз Вам читатиму?..
- Соромитеся?!
- Ну. Якби я насправді писала вірші. А так, тільки віршики складала.
Бажаю вам щастя, здоров’я у праці
Мудрих операцій.
Хай вас охороняє Ісус Христос, Матір Божа, божа ласка!
Гроші рахуйте мисками, правнуків колисайте колисками!
Цього вам і вашій родині і нашій Україні бажає мати Королюк Параска.
- Дуже мило, дарма соромилися.
- Ой, спасибі, Вам особисто теж бажаю гроші рахувати мисками і колисати правнуків.
А взагалі, я дуже, була б дуже задоволена і рада, якби наші лідери помирилися і працювали «у другому терміні» так, як вони у перші дні стояли, – разом. Тому що ніхто Україну не утримає, крім цих двох лідерів. Ні всі ці Тягнибоки, Яценюки – ну, ніхто!
Тільки ці люди! І хоч вони сваряться, іншої такої Юлі у нас не буде і Президента іншого, крім того, що у нас є, теж не буде – все! Я їх любила і люблю. І нехай що хочуть зі мною роблять, я їх поважаю і дуже б хотіла, щоб вони помирилися.
- Ну, не плачте. Давайте про Вашу творчість ще поговоримо. Я чула, Ви вже і мемуари свої написали.
- Що написала? Я не зрозуміла.
- Спогади.
- А, так, написала, але їх ще не надрукували.
- А коли надрукують?
- Ой, я не знаю, я не можу Вам точно сказати. Є у мене одна надійна вчителька, яка в інституті викладає, вона мені сказала: «Параско Василівно, не турбуйтеся, я все постараюся зробити». Ну, там і робити, взагалі, нічого, там все написано, треба тільки сформувати як треба – і все.
- А ще я чула, Ви заміж зібралися.
- Ой, нє-нє! Ви мені, будь ласка, про ці дурниці не нагадуйте! Це якраз до того моменту відноситься, коли у мене була тяжка травма, так от щоб про неї не згадувати, і про це говорити не будемо.
- Так я ж не про травму питаю.
- Я так не хочу це згадувати. Я ні ногою, ні рукою поворушити не могла, а Ви мені ще на щось хочете натякнути.
- Я не натякаю, я прямо питаю: це правда, що Ви після лікарні зібралися заміж?
- Ну, а я що, не про це кажу? Я Вам кажу, що згадувати про ці дурниці не хочу!
У мене три доньки, мій чоловік помер, коли я була молодою, я ніколи не займалася публічною роботою у такому плані і не хочу, щоб про мене журналісти дурниці говорили. Можете всім своїм колегам, хто це придумав, так і передати! Я розумію, що їм треба працювати, і тому треба брехати, а я люблю справжню правду!
- Ну, добре, давайте про політику тепер поговоримо. Скоро президентські перегони, Ви знову по країні їздитимете і агітуватимете, як і п'ять років тому?
- Звичайно, я своєї місії не залишу! Я пішла у цю політику і я її не кину!
- Навіть не питаю, за кого агітуватимете.
- За Тимошенко і Ющенка, звичайно!
- Ви раніше Януковича дуже лаяли, а коли ми востаннє розмовляли, сказали, що він тепер непоганий. Чому думку поміняли?
- Я, дорога, Вам так скажу: мені було шкода, що він обмежив пенсії тим, хто їх заробив. А тим, хто не хотів працювати, він, навпаки, давав пенсії, щоб вони йшли і за нього голосували. Ну, дай ти їм на прожиття щось, а іншим, хто заробив, – належне! Але я Вам інше хочу сказати: я Ахметова дуже люблю.
-?!
- Так, Ріната. Я його люблю і поважаю, він зі мною зустрічався, по-доброму розмовляв. І Микола Катеринчук теж непогана людина – це той, який відстоював Президента. Вони всі можуть бути відкинуті. І мені дуже шкода, що таких людей немає біля Президента. Шкода, що немає таких, які повинні були бути.
Я вже не поважаю ні Ляпіної тої, ні Григоровички (Лілія Григорович, нардеп із НУ-НС – ред.). На виборах вони всі дружно бігали за мною, раділи, що я відстоювала Президента, а зараз…
Я здоров'я на це все витратила немало, а зараз нічого не маю, але все одно себе не труїтиму, не палитиму, як Григоровичка, яка аби не втратити свою Верховну Раду, хотіла себе підпалити. Я ще раз скажу, що вибори відстояли наш Президент і Юлія Тимошенко.
- Минулого разу Ви сказали, що після лікарні збираєтеся поїхати в санаторій. З'їздили?
- З'їздила, чого не з'їздити?
- А де були?
- Це секрет.
- Чому?
- Ну, Ви зараз напишете, і всі люди знатимуть, навіщо мені це?
- Ну, секрет - так секрет. У серпні нашій Незалежності виповнилося вісімнадцять років. Де Ви відзначали це свято?
- Була у Києві, походила, подивилася, постояла. Ноги боліли сильно, так що недовго була. А взагалі я постійно їжджу до Києва.
- І що побажаєте всім українцям у наше спільне повноліття?
- Усім бажаю щастя, здоров'я, щоб ми всі об'єдналися і не лаялися, а разом жили і трудилися на благо України. І головне, щоб не забували села… Вони зараз покинуті, люди не знають, де працювати, на що жити. Вже і закордоном на заробітки їх не приймають, і все це дуже шкода. У мене, наприклад, три дочки, і у жодної із них немає роботи, скрізь скорочення.
І я б дуже хотіла, щоб наші лідери помирилися і відстоювали нашу Україну, і працювали разом на благо нашого народу і нашої держави!
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом