Найбільш гідна звістка минулого тижня – це те, що сталося з Президентом. А точніше - з його отруєнням. Першого разу йому допомогли у Генпрокуратурі. Начальник відділу з нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими звинуватила Секретаріат Президента і його дружину у фальсифікації отруєння. Не було, сказала ця пані, отруєння. Кров президентську «збагатили» діоксинчиком у США. А потім роздули на весь світ і без того дуті результати експертиз. Ну, як ви розумієте, пані наступного ж дня звільнили. Та зате ми отримали додаткову можливість переконатися у трьох речах: 1) ніхто Віктора Андрійовича не труїв, 2) статті у «Таймс» не так уже і дорого коштують і 3) навіть Жванія іноді може говорити правду.
Вдруге Президент потерпів через ним же розкручений проект під назвою «Голодомор». Виявилося, що у «Книгах пам'яті», які активно складали по всіх містах і селах України, до жертв Голодомору віднесені і загиблі від алкоголізму, і померлі від старості, і навіть ті, які потрапили під трактор. Причому деякі фігурують відразу у декількох списках – від різних адміністрацій. Звичайно, чого чекати від виконавців: їм велять назбирати двадцять мільйонів, ось вони і збирають. Як уміють. Кажуть, у Хоружівці у списки записали усіх жителів села. Нинішніх…
Утретє Президент «відробив» уже сам – відправився виступати на «Червону руту». Безперечно, йому тільки на карнавальних фестивалях і місце, але навіщо псувати враження конкурсантам і глядачам? Утім, тиждень не задався у Президента з самого початку: злітавши до Туркменії з загоном придворних музикантів, Ющенко, мабуть, так очманів від спільного бренькання українських бандуристів і туркменських дутаристів, що після повернення заявив: українсько-російські газові угоди можуть бути переглянуті у будь-який момент. Тому, що вони, мовляв, – не ринкові. Уявляю, що скажуть Ющенку в Газпромі, якщо він зажадає перегляду договору з такою аргументацією.
Мабуть, президентський «пронос» зачепив краєм і український МЗС. Тому що минулого тижня наше Міністерство заборонило російському журналістові Мамонтову в'їжджати на територію України упродовж п'яти років. Мамонтов – автор фільму «Свій-чужий» про участь українців у грузинсько-осетинському конфлікті. А у 2007 році він робив репортажі про таємні в'язниці ЦРУ на території України. Тоді його засудив один із київських райсудів, а тема «спливла», так і не прояснившись. З приводу «Свого-чужого» відгукнулися наше у Міноборони. Але краще б не відгукувалися, тому що в їхній заяві значилося: «факти у цьому фільмі не відповідають дійсності». Що поробиш: українські військові не знають, що факт – це і є дійсність, і якщо вони визнали наявність у фільмі фактів, то… З іншого боку, Мамонтов – той ще провокатор; але що ж цього провокатора так боїться наш МЗС, що забороняє йому в'їзд аж на п'ять років? Чого взагалі забороняти? Якщо він – брехун і фальсифікатор, так його навпаки, треба пускати, а потім викривати його маніпуляції. А якщо навіть не пускають, значить – бояться, значить – рильце-то в пуху. Так, чи що?
А Янукович, уже готуючись до президентської ролі, теж вирішив трохи поколобродити. У нього, звичайно, не виходить талановито, як у Ющенка, нести марення – у цьому плані таланту не вистачає, вогнику. Перебуваючи з робочими поїздками у Миколаєві та Херсоні, Віктор Федорович заявив, що після приходу до влади обіцяє усім багато працювати і говорити тільки правду. Вийшло ніяково: а до приходу до влади що, не збирається? Якщо врахувати, що невдовзі після цього він повідомив, що «межа між південним сходом і заходом України стерта», то можна зробити висновок: ні, не збирається говорити правду. Де ж там вона стерта, якщо у Тернополі і Львові голосують за ВО «Свобода»?
Ну, а під зав'язку лідер регіоналів вирішив усіх порадувати тим, що ПР добиватиметься рівноправ'я для російської мови, «імплементуючи» Європейську хартію мов меншин. Ось вже ж невгамовна мова. Адже відразу ж виникає резонне питання: чого ж ви чекали стільки часу, адже для цього президентство не потрібне?!
А найбільше порадував українців минулого тижня Національний банк. Вірніше, дехто із його керівників. Минулого тижня підтвердилися повідомлення про неймовірні зарплати Стельмаха і його першого зама Шаповала. Тобто, підтвердилися вони, звичайно, не Нацбанком: звідти повідомили, що ніяких надзарплат нема. Правда, ніяких документів як доказ не надали (тоді як звинувачення у мега-гіга-зарплатах побудовані на аналізі декларацій про доходи – хоч якісь, але документи). Тому є всі підстави сприймати як дійсні озвучені дані: Стельмах – приблизно 130 тисяч гривень на місяць, Шаповал – приблизно 100 тисяч гривень на місяць. Хороша криза, га? Це дані за перший квартал 2009-го, у якому у обох банкірів зарплати (увага!) виросли у порівнянні з 2008-м. Причому якраз настільки, наскільки впала гривня. Шокує, братці, навіть не це, а те, що обидва вмудряються при подібних зарплатах отримувати матеріальну допомогу (щось приблизно 12 тисяч). Ось це вже просто не вкладається в голові. Гаразд, зарплату підвищив собі, ходиш, отримуєш щомісяця. Але на матдопомогу потрібно ж ще заяву написати! І як це, будучи Стельмахом, писати «прошу надати мені грошову допомогу на оздоровлення чи за сійменими обставинами»?! Тут вже не в законі справа, а… у чистоплотності, чи що, моральній…
Втім, про що це я? Слова якісь дивні пишу: моральність. Яка там моральність, якщо «найбільш потерпілі» від кризи – банки – у цьому кризовому році… отримали більше мільярда прибутку тільки на обміні валют. І при цьому – рефінансування, рефінансування! Чи варто дивуватися, що тимчасові адміністратори, які призначаються у «кризові» банки, залишають собі «середньорічну» зарплату їхніх попередників? А вона була докризовою, тому у комерційних банках за рік і до двох мільйонів доходило. Нормальна така «державна допомога».
На тлі цього неважко зрозуміти Луценка, який кинувся заарештовувати і допитувати усіх у НБУ. У нього є всі шанси видурити у банкірів хоч би один мільйон. А він, хоч і не Паніковський, але до мільйона небайдужий. Та який український міністр байдужий до мільйона? Втім, в одному випадку вони всі байдужі до мільйона. Навіть більше скажу: до сорока шести мільйонів. Тобто до всіх нас.
Кохаймося!
Завжди ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом