Істерика – іншого слова не підбереш для опису реакції українського істеблішменту і українських ЗМІ на проект ухвалення в Росії декількох поправок до закону «Про оборону». Нагадаю, Держдума днями прийняла в першому читанні поправки, запропоновані президентом РФ Дмитром Медведєвим, суть яких зводиться до можливості використання Збройних сил Росії за її межами.
При цьому в законі чітко обмовляються випадки можливого застосування такої норми: відбиття нападу на ЗС РФ або інші війська, дислоковані за межами території РФ; відбиття або запобігання агресії проти іншої держави; захист громадян РФ за кордоном; боротьба з піратством і забезпечення безпеки судноплавства.
У чому тільки не звинувачує Росію після цього наша доморосла, національно-стурбована «еліта»! «Агресія», «імперське мислення», «план з відчленовування Криму», «нецивілізовані методи» - я можу ще довго перераховувати визначення, дані цим поправкам українськими політологами і політиками. 29 «інтелектуалів» на зразок антисеміта Левка Лук’яненка навіть вирішили Китаю поскаржитися на Росію в зв'язку з цим.
Один з українських політологів, дискутуючи днями зі мною, заявив, що таких підходів, які зараз задекларувала Росія, ніхто не застосовує з 19-го століття.
Я слухаю все це і задаюся питанням: а люди, що піднімають шум навколо цього, взагалі хоч одну військову доктрину в житті читали? Вони можуть назвати хоч один приклад великої держави, що має могутню армію, яка припускала б використання своєї армії, насамперед, усередині власної країни?
Тоді вони, можливо, зможуть пояснити, для чого, наприклад, у США створені війська спеціального призначення (U.S. Army Special Forces), відомі у нас як «зелені берети»? Для ведення операцій у межах США? Тоді хай назвуть приклади використання цих військ усередині Штатів з моменту їх створення в 1952 р.
Цитую: «Сполучені Штати оперують військовим інструментом національної потужності вдома і за кордоном для підтримки цілей своєї національної безпеки в різноманітних військових операціях». У цій же доктрині обгрунтовується необхідність використання збройних сил Америки за її межами і навіть наводяться конкретні приклади. Так, пояснюється, чому місія «Відновити надію» в Сомалі вимагала підтримки армії США. Чітко і однозначно американська військова доктрина встановлює основну мету збройних сил: «захищати інтереси США вдома і за кордоном».
Насправді, я можу довго ще цитувати різні американські документи. Але обмежуся ще однією цитатою: «Ми боремося з нашими ворогами за кордоном, а не чекаємо, коли вони прибудуть до нашої країни». Це сказав президент США Джордж Буш-молодший, представляючи Стратегію національної безпеки США в листопаді 2006 року. На цій тезі, на доктринах «превентивної війни» і військової концепції «10-30-30» (10 днів на перекидання армії в будь-яку точку Земної кулі, 30 днів на повний розгром супротивника, ще 30 днів на перегрупування і підготовку до нової операції) базується нинішня військова доктрина США.
Чи Америка все ще в 19-му столітті? Та ні, справа зовсім не в Америці. Законодавство переважної більшості великих країн не просто дозволяє використання збройних сил за кордоном, а заохочує це з метою захисту своєї території. Мало того, українські політологи, які найголосніше кричать про «агресивні підходи Кремля», могли б час від часу заглядати і в акти своєї країни, що визначають правила використання збройних сил. Нещодавно, у липні цього року, Президент України Віктор Ющенко своїм указом вносив чергові зміни до документа, що іменується «Військова доктрина України».
Прошу любити і поважати статтю 27, що визначає основні завдання Збройних сил України: «Відбиття нападу агресора з повітря, суші і моря і недопущення вторгнення угрупувань його військ (сил) на територію держави; ведення операцій і бойових дій з метою завдання поразки військам (силам) агресора, його розгрому». Можна поцікавитися у тих, хто так голосно шумить з приводу російського закону «Про оборону»: а на чиїй території українські війська мають намір вести бойові дії і операції, якщо ворожі війська (сили) на територію України не допущені? Я думаю, відповідь усім зрозуміла, і ця відповідь ні в чому не розходиться з логікою поправок Дмитра Медведєва.
Ще ось цитатка наприкінці з того ж документа, стаття 21 якого передбачає використання українських Об'єднаних сил швидкого реагування «у разі виникнення терористичних погроз безпеки держави із-за меж України». І справді ж, ніхто не кричить про «підходи 19-го століття» або про «імперське мислення України»?
Насправді, всім зрозуміло, для чого і ким піднято цей шум. Усім зрозуміло, що держава і всі її інституції, включаючи армію, для того й існують, щоб захищати життя, права, свободи громадян цієї держави. Це – аксіома, з якою, я впевнений, знайомі і ті істерики, які вирішили зараз потренуватися в чергових нападках на Росію. Краще б замість цього повчилися у неї і у деяких інших великих держав, як це робити – захищати своїх громадян.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом