Грач: Я ходжу в одних черевиках

Поки український парламент «активно» працює, депутати теж не перестають дивувати громадськість власним «креативом». Так, наприклад, минулого тижня віце-спікер ВРУ Микола Томенко, мабуть, слідуючи принципу «нове – добре забуте старе», запропонував парламентаріям на час президентської кампанії взятися за руки і дружно піти у неоплачувану відпустку.

Народний депутат із КПУ Леонід Грач вважає таку ідею «нісенітницею собачою», тому що найвищий законодавчий орган країни, таким чином, порушить її Основний Закон, який сам же і прийняв. Про це та інше він розповів в інтерв'ю кореспондентові ForUm’у.

- Леоніде Івановичу, два тижні тому для Вас як для народного депутата закінчилися літні канікули. Давайте почнемо з лірики: як провели відпустку?

- Я у відпустці був аж десять днів із сорока п'яти мені визначених. Я партійна людина і займаюся партійними справами, зокрема, активною підготовкою до виборів як Президента від партії, так і до виборів до Кримського парламенту, бо він (парламент АРК – ред.) через рік-півтора вирішуватиме долю України.

- А з яким настроєм прийшли у новий парламентський сезон?

- З найгнітючішим настроєм. Оскільки як такого організму життєзабезпечення – я маю на увазі найвищого законодавчого органу влади, президентської вертикалі та виконавчої влади для вирішення найгостріших соціально-економічних питань, які діє на користь народу, – у принципі не існує.

Це клуб «розброду і хитань», клуб колективної безвідповідальності, корупційних дій, об'єднання головної складової корумпованої України. Отже, самі бачите, з яким настроєм можемо йти у новий сезон.

- Як Вам «інновація Томенка» щодо неоплачуваної відпустки?

- Нісенітниця собача ця його «інновація» – так і напишіть. Як це, взагалі, може законодавець пропонувати так грубо порушити Конституцію і припинити роботу найвищого законодавчого органу країни? Це ахінея.

Тому до цієї пропозиції треба ставитися із побоюванням. Усі парламентарії повинні працювати, видавати законопроекти, приймати закони, засідати, а не блокувати сесії. А кандидати у Президенти зі своїми передвиборчими штабами хай займаються тим, чим і повинні займатися відповідно до закону.

- До речі, якщо не секрет, скільки Ви зараз отримуєте?

- У районі шістнадцяти тисяч гривень з усіма надбавками, у тому числі - й за те, що я маю ступінь доктора наук. Додайте сюди і вислугу років, і першу категорію.

- Скільки із цієї суми відкладається «у панчоху»?

- Аніскільки. Хіба можна умудритися щось економити, живучи на дві адреси?

- Так що ж, зовсім без економії?

- Я економлю. Ходжу в одних черевиках, не купую нічого нового. З'явився навіть плюс – я почав активно скидати вагу, оскільки тепер менше їм і абсолютно не п'ю.

Ще хорошу службу мені послужили давні звички. Ось, наприклад, я не палю, а значить, не треба витрачатися щодня на сигарети. Отже все прекрасно. Тепер живу за принципом: хто не палить і не п'є, той здоровеньким помре.

- Зараз Луценко активно взявся за НБУ. Як думаєте, вплине це позитивно на нашу фінансову систему?

- Я думаю, ні. НБУ всього лише одна із корупційних установ. А для того, щоб наша економіка видужала, для цього потрібно поміняти всю українську владу, починаючи з Президента, парламенту, Кабінету міністрів, і нижче – по вертикалі. Тому що сьогодні у корупційній системі влади крутяться усі – від Президента до голови сільської ради.

- Леоніде Івановичу, і давайте знову особисто про Вас. Чим заповнюєте своє дозвілля?

- Ви краще запитайте, а чи буває воно у мене, це дозвілля?

- Питаю: а буває?..

- Не буває. Тому і немає проблем щодо його заповнення. Але якщо все-таки така розкіш мені випадає, я можу подивитися кіно або сходити до друзів у гості. Єдине дозвілля, яке у мене організоване абсолютно твердо: двічі на день, поки всі ще сплять, – прогулянка з собакою.

- Я знаю, у Вас є дорослі діти. Чи не готуєте когось із них собі в наступники?

- Не дай Боже, щоб вони пішли моїми стопами і почали займатися політикою!..

- Чому?

- Тому що це потрібно стати на все життя зобов'язаним: перед ідеєю, перед самим собою, перед людьми.

Політика – це саме прокляте ремесло, яке може бути на світі, особливо якщо ти слідуєш йому десятиліттями. Я, принаймні, сорок років цьому слідую і не хотів би, щоб мої діти цим займалися.

Хоча у сина все більше і більше проявляються схильності саме до політики, і боюся ще, щоб внучка не пішла поганими дідовими стопами.

- Ну, раз так… Поставлю, мабуть, провокаційне запитання: якщо Ви вважаєте, що політика – прокляте ремесло, навіщо самі нею займаєтеся?

- А це вже, якщо хочете, мій стан душі, голови, тіла. Хірургові, можливо, теж неприємно всякий раз розпорювати людям животи, проте однак він кожного разу це робить. Так і політикою – це наркотик.