Незважаючи на те, що з моменту «знаменитого» відеозвернення президента РФ Дмитра Медведєва до свого українського колеги минуло вже чимало часу, цей «мессидж» ще надовго залишиться «у всіх на вустах». Навіть сам Дмитро Анатолійович все ще згадує про свій несподіваний «відео-блог». Правда, російський політик, директор Інституту країн СНД Костянтин Затулін вважає, що якщо Медведжєв і Ющенко не перестануть «обмінюватися люб'язностями», то їхнє листування точно не буде в дусі Івана Грозного і князя Курбського. Про це та інше він розповів в інтерв'ю кореспондентові ForUm’у.
- Костянтине Федоровичу, Дмитро Медведєв вважає, що його нещодавнє письмове звернення до Віктора Ющенка у зв'язку з кризою в російсько-українських відносинах досягло поставлених цілей. У Вас яка думка з цього приводу?
- Це звернення досягло поставленої мети, і продовжуватиме це робити, оскільки вона носить довгограючий характер. А саме: щоб задати тон дискусії у відповідальний період, що переживається Україною, коли в черговий раз вирішується доля влади, і природним чином підводяться підсумки правління чинного Президента. Тому у всіх публікаціях, які зачіпають тематику підведення підсумків у російсько-українських відносинах за роки президентства Ющенка, лист Медведєва є обов'язково-цитованим документом.
- Думки експертів у цьому питанні відрізняються.
- Звичайно. Якщо почитати деяких, виявляється, що цей лист – мало не оголошення війни. Але все одно, якщо вони хоч трохи добросовісні або хочуть здаватися такими, їм доводиться висловлювати, які проблеми в російсько-українських відносинах називає президент Росії в зверненні до свого колеги. А це надзвичайно важливо, бо в попередній період ми весь час стикалися із спекуляціями на цю тему. Наприклад, коли я або будь-який інший політолог Росії говорить про це, то добродіям, які в Україні, це не подобається, замість того, щоб обговорювати тематику, відмахуються і стверджують, що цієї проблеми не існує.
- І що ви не виражаєте точку зору Кремля?
- Звичайно. Я вже замучився реєструвати різні варіанти відповіді на запитання, виражаю я точку зору Кремля, Росії чи ні. Тому що велика кількість людей в Україні, які «компетентні» в цьому питанні, для заспокоєння аудиторії повідомляють, що я не виражаю її або роблю це не повністю.
- Це звернення ще згадуватимуть?
- Так. Тепер кандидати в президенти, міркуючи на тему, яку зовнішню політику вести Україні, будуть вимушені, незалежно від бажання, відповідати на запитання, чи згодні вони з оцінкою російсько-українських відносин Медведєва чи Ющенка. Цим вони найяскравішим чином показуватимуть електорату своє ставлення до цих питань.
Хоча ми не виключали, що не лише Ющенку, але і цілому ряду інших кандидатів, можливо навіть фаворитів, з певних обставин може не захотітися обговорювати ці теми.
- А чи варто чекати продовження цього «роману» в листах?
- Це можливо, але я не думаю, що це необхідно. Хоча я не виключаю, що можуть виникнути якісь нові, несподівані повороти, які зажадають звернення, – письмового або якогось іншого. Але, звичайно, я собі не уявляю листування Медведєва і Ющенка в дусі Івана Грозного і князя Курбського.
- Костянтине Федоровичу, новопризначений російський посол до цих пір не прибув до України. Чому?
- Він не прибув до вас, тому що немає великого сенсу в його перебуванні зараз в Україні. За цей короткий термін до виборів особисто посол навряд чи вплине на зміну російсько-українських відносин. Він виявиться в ситуації, коли його теребитимуть у зв'язку з виборчою кампанією.
Знаєте, охочих сфотографуватися з російським послом для підняття свого рейтингу на Сході України найближчим часом буде предостатньо. Причому, не залежно від того, до якої політичної сили не належали б кандидати в Президенти. Я думаю, і сам Ющенко був би не проти використовувати церемонію вручення вірчих грамот для самопіару, який би потім багато разів прокручувався під час президентської гонки на доказ добрих намірів у підході відносин до Росії. А ми те знаємо, що за роки його правління відбувалося, і наскільки поглибилися розбіжності між Україною і РФ. Тому нам не хочеться давати йому такого приводу.
- У нас ходять чутки, що Зурабов у минулому пов'язаний з криміналом. Що відомо в Росії з цього приводу?
- Я в Росії таких чуток не чув. Я не дослідник долі Зурабова, і він не герой мого роману, що, загалом, помітно. Він – людина, на якій зупинив свій вибір президент. Я не вважаю, що Медведєв підставлявся б таким чином, призначаючи людину, пов'язану з криміналом.
Зрозуміло, що я можу фантазувати з приводу того, що люди, які можуть поширювати такі чутки, натякають: Зурабов боїться приїхати в таку відому своєю непідкупністю і строгим правовим порядком країну, як Україна, тому що йому пригадають непристойні минулі справи, або виведуть його на чисту воду. А хто це робитиме? Луценко і Наливайченко?!
- До речі, про останнього. Ваші відносини з СБУ – це ціла історія. На якій стадії вони зараз?
- Ось я зараз отримав цікавий документ - запит народного депутата України Олександра Єфремова до глави СБУ Валентина Наливайченка. Справа ось у чому. Єфремов хотів, щоб я потрапив до нього на ювілей 22 серпня до Луганська, але розуміючи те, що були проблеми з моїм перетином кордону, написав лист Наливайченку, щоб мені не перешкоджали. На що глава СБУ видав чудовий текст про те, що відповідно до законів України мені заборонений перетин кордону у зв'язку із забезпеченням державної безпеки України. Причому, в цій відповіді навіть не названо моє прізвище. Мабуть, Наливайченко навіть не готовий її вимовляти, настільки вона йому не подобається.
Хочу відмітити, до цього брехали з приводу того, що мені заборонений в'їзд до липня, потім до серпня. Тепер уже цим листом стверджується, що в'їзд мені закритий безстроково. Причому, не сказано за які конкретні порушення або злочини це зроблено.
Я взагалі не отримував від СБУ офіційних документів про продовження заборони. Я не розумію, який його юридичний статус. Будь-яка заборона має статус, дату початку і кінцеве число.
- А деякі українські діячі скаржилися, що їх не пускають до Росії...
- Деякі добродії, яким у нас у дусі взаємності заборонили в'їзд на якийсь час, продовжують піаритися на цьому. Зокрема, Микола Жулинський. Ось нещодавно він розповідав у черговий раз про те, як його неправильним чином не пускали до Росії, і як водиться, набрехав, що це було зроблено з далеким прицілом. Адже нібито цього ж дня Затулін збирався в Україну. Напевно, він уже через вікові причини плутається в датах. Але я б хотів сказати, що нехай не сумнівається: для нас і він, й інші діячі України ніякої небезпеки не представляють.
- Костянтине Федоровичу, я так розумію, питання про те, коли збираєтеся до нас приїхати, неактуальне.
- Я збираюся приїхати, коли мені не чинитимуть перешкоди. Всупереч будь-яким домислам, я без жодного задоволення стикаюся з хамством прикордонслужби України в тих випадках, коли мені забороняють в'їзд. Якщо раніше це хоч би в якихось цивілізованих формах виявлялося, то після відвідування Криму стало ясно, що цей пункт у відносинах ми вже проїхали. Тепер це просто неприкрите хамство.
Звичайно, як будь-яка інша людина, я не хочу йти на це. Я приїду, коли це все буде скасовано. Я сподіваюся і впевнений, що все це, безумовно, відбудеться.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом