До сліз розсмішила, як завжди, провінційно-пафосна грізна заява нашого спікера про те, що він позбавлятиме зарплати непрацюючих депутатів. У зв'язку з цим я пригадав одну маленьку історію.
Якось сидів у кабінеті першого спікера і в цей час до нього зайшов один з народних депутатів.
«Опаньки! - здивувався нардеп. – У тебе знову нові «котли». «Так, - скромно відповів віце-спікер. – Довелося старий годинник поміняти». «А це що, також платиновий Патік?». «Ну, ти і лох – відповів віцек. – Причому тут фірма? Зараз тільки рагули годинник купують по фірмі. А серйозні люди беруть по номеру. Ось дивися». Тут віцек зняв свої нечувано дорогі «котли» і показав номер, який виявився ідентичний його числу, місяцю і року народження. Депутат після цього навіть забув, з чим прийшов, і пішов похнюплений і присоромлений.
«Слухай, а який у тебе годинник?» - запитав віцек. «А я не знаю» - відповів я. «Як не знаєш?» - подивувався він. «А мені чогось у пам'ять давно вкарбувалася фраза Пелевіна про те, що тільки галімі лохи розбираються в годинниках і машинах…»
Так вийшло, що десь через півроку у того ж віцека при мені ще один нардеп цікавився маркою його годинника. Він тут же недбало відповів: «Знаєш, друже, я поняття не маю, яка марка у мого годинника, і навіть машини. Адже, як говорив Пелевін, тільки галімі лохи розбираються в годинниках і машинах».
Цю історію я якось розповів знайомому редакторові одного сайту. Виявилося, що він не соромиться все-таки розбиратися, принаймні, в годинниках. Він дав завдання своїй парламентській кореспондентші пофотографувати з ложі преси могутнім телевіком нардепівські «котли». Виявилося, що «під куполом» у нас зібрана одна з найзначніших колекцій у світі. Десь сто годинників були вартістю понад 100 тисяч доларів, декілька – «тягнули на півмільйона», і була пара екземплярів - понад мільйон доларів.
І ось цим людям хочуть зрізати зарплату на декілька тисяч гривень!
Усе це дико нагадало радянські часи. Тоді професійна путана-інтердівчинка за ніч мала десь тисячу рублів. Але щоб її не привернули за дармоїдство, вона зобов'язана була числитися де-небудь у НДІ прибиральницею або ложкомийкою з місячною зарплатою в 40-50 рублів. Свою зарплату вона, як правило, віддавала начальникові, щоб не діставав – чому вона на роботі з'являється тільки в день зарплати. Ще іноді і натурою доплачувала.
Нардепи сьогодні живуть по тій же моделі. Мабуть, щось є спільне сьогодні в цих професіях, психології і способі життя.
Тому не варто жаліти депутата без зарплати. Навпаки, треба побажати пожити їм на зарплату. А головне - щоб натурою вони не розплачувалися.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом