Давидович: На президентських виборах будуть фальсифікації

Не дивлячись на аморфне і непродуктивне у буквальному розумінні політичне життя в Україні, у повітрі вже витає горезвісна «година Че» - січневі президентські вибори. І чим вони ближче, тим більше розмов на цю тему, «живленням» для яких стали виборчі перегони, які неофіційно стартували. Якими ж будуть наступні вибори для українців, в інтерв'ю кореспондентові ForUm’у розповів екс-голова Центральної виборчої комісії України Ярослав Давидович.

- Ярославе Васильовичу, яке враження на Вас справив закон про внесення змін до виборчого законодавства щодо президентських виборів, який Ющенко повторно повернув до парламенту?

- Сьогодні цей закон і з правової, і з політичної точки зору суперечить демократичному виборчому законодавству, яке вже було в України на парламентських виборах. Я маю на увазі закон, прийнятий у 2006 році, до якого були внесені зміни у 2007-му. Я б сказав, що його можна було б назвати рамковим. Але, на жаль, після ухвалення парламентом майже в новій редакції закону про вибори Президента України ми вже відступили на два кроки назад, якщо не більше.

- Багато експертів стверджують, що цей закон відкриває безліч шляхів для фальсифікацій. Ви згодні з такою думкою?

- По-перше, давайте почнемо з того, що, відступивши назад від норм демократичного законодавства, створюються можливості і для фальсифікацій, і для порушень. Я неодноразово говорив, що нам вдалося досягти того, щоб громадськість була допущена до контролю і спостереження за виборчим процесом, зокрема, на парламентських виборах. Але з незрозумілих причин депутати не погодилися з тим, щоб ввести цю норму у законі про вибори Президента України. По-друге, у виборчому законі, прийнятому у парламенті, звужені права громадян – порушена 22 стаття Конституції України.

Сьогодні було б неправильно говорити про те, що у нас ідеальний закон про вибори Президента. Я вважаю, що ті політологи і депутати, які сьогодні його розхвалюють, глибоко помиляються.

Хочу звернути увагу, що в усьому світі виборця заохочують до того, щоб він брав участь у політичному житті держави. Наприклад, проводять голосування через Інтернет або поштою. А ми з незрозумілих причин відмовилися навіть від надання можливості голосувати тим громадян, які на час виборів перебуватимуть за кордоном і які не перебувають на консульському обліку. Крім того, не зможуть голосувати і ті виборці, які не мають фізичної можливості бути присутніми на виборчій дільниці у зв'язку з хворобою. Не варто забувати, що вибори будуть у січні, коли погодні умови – далеко не ідеальні. Я впевнений, що було безрозсудно позбавити таку велику категорію громадян участі у виборах.

- А що Ви скажете про майбутню роботу тих же дільничних комісій?

- Усі ми чудово розуміємо, що кандидатів у Президенти буде не один десяток. Відповідно, і кілька десятків членів комісій. Хіба розумно, наприклад, коли у населеному пункті - 500-600 виборців, а членів дільничної комісії півсотні?!

Я спостерігав за виборами у багатьох країнах світу. Хочу навести як приклад Великобританію. Там дільнична виборча комісія складається із 3 чоловік. Вони спокійно працюють, і немає жодних проблем. Зате присутня велика кількість спостерігачів, які стежать за виборчим процесом. А ми сьогодні на виборчих дільницях створюємо гармидер. І що матимемо?

- Ще більше проблем.

- Абсолютно вірно. Проблем буде багато.

- Напевно, і нашому Центрвиборчкому не позаздриш.

- Ви знаєте, сьогодні не варто заздрити тим, хто працює і у виконавчій владі, і в законодавчій, і в ЦВК теж. Зараз усім нелегко, тому що відчувається розбалансованість, яка починається, безумовно, з парламенту.

- Ярославе Васильовичу, а який відбиток на нас залишили президентські вибори 2004 року?

- Якщо порівняти літо 2004 року і літо 2009-го, то я б сказав, що пристрасті, які бушували у нашому суспільстві, були набагато яскравіші. Але зараз відчувається апатія населення, адже ми практично не відчуваємо, що живемо напередодні виборів. Напевно, на це дуже сильно вплинули фінансово-економічна і політична кризи. Тому настрої у суспільстві такі песимістичні. Хоча, я думаю, через кілька тижнів все може змінитися.

- Чи можливий зараз так званий третій тур виборів, як у 2004-му?

- Давайте не прогнозуватимемо такі події. Тоді третій тур був викликаний ситуацією, яка склалася навколо виборчого процесу. Розумієте, ніхто не очікував такої кількості порушень, які мали місце під час і першого, і другого турів. Тому це був один із виходів, який знайшли політики. Мені здається, це - подія разового застосування.

- Якщо порівнювати минулі та майбутні вибори, чи є між ними щось схоже? Чи вони кардинально різні?

- Сьогодні важко сказати, чи повторюється ситуація п'ятирічної давнини, тому що виборчий процес офіційно ще не почався. Але мене дивує, що деякі політики вже взяли старт і проводять агітаційні заходи під різними завуальованими причинами. Всі розуміють, що вже, по суті, перебувають у виборчому процесі. Але чомусь ніхто не звертає на це увагу. А я вважаю, що парламент повинен дати оцінку тому, що дехто відкрито веде агітацію.

- Ви ж бачите, парламент знову не працює.

- На жаль, сьогодні у нас парламент, який, як мені здається, вже буде не здатен працювати.

- Чому?

- Знаєте, кажуть, у нас були благі наміри, коли ми повністю перейшли на пропорційну систему, але сьогодні наші політичні партії не готові взяти на себе відповідальність за процес державотворення. Тому ситуація, яка складається у парламентських фракціях, неідеальна.

- І Президент, і навіть спікер радять парламенту саморозпуститися. Враховуючи, що Ющенко, за Конституцією, вже не може підписати відповідний указ, чи є реальним такий варіант розвитку подій?

- Я думаю, що як тільки одна із мегафракцій зрозуміє, що парламент знаходиться у тупиковій ситуації, варіант саморозпуску парламенту можливий.

- Хто це може зробити – опозиція чи коаліція?

- Та політична сила, яка усвідомлює, що потрібно рятувати країну.

- Якщо все-таки ніхто не зважиться, і депутати продовжуватимуть «роботу» у нинішньому режимі, чи розпустить новообраний Президент парламент?

- Я вважаю, що це найреальніший крок, який буде зроблений новообраним Президентом. Однозначно, перше, що він зробить – розпустить парламент. Навіть сьогодні всі розуміють, що ВРУ недієздатна. Якщо проаналізувати, скільки депутати за нинішню каденцію прийняли законів, то можна побачити, що коефіцієнт корисної дії дорівнює нулю. А, можливо, і негативний.

- Хто у цьому винен? Можливо, ми - виборці?

- Коли депутатів обирали за змішаною системою, ситуація в країні теж була не найкращою. По суті, до парламенту приходили люди, у яких був не стільки авторитет серед виборців, скільки мішки з грошима. Коли приймався закон про пропорційну систему, всі очікували, що наші партії працюватимуть на суспільство. Але виявилося, що той авторитаризм, який існує у політичних партіях, перевершив навіть усі песимістичні прогнози.

Більше того, я вважаю, що наші лідери не готові очолювати партії, які можуть працювати у парламенті. На жаль, таких партійних структур у нас нема.

- Ярославе Васильовичу, Ви підете голосувати 17 січня?

- Звичайно.

Хочу звернути увагу, що Україна – одна із країн світу, яка завжди показує найвищий результат активності на виборах. Я думаю, і цього разу всі розуміють, що доля держави - у руках кожного рядового виборця.

- Але, враховуючи ситуацію, чи можна допустити, що багато громадян просто бойкотуватимуть ці вибори?

- Я так не вважаю, тому що, повторюся, українці завжди політично активні, тому і цього разу чинитимуть, як на попередніх виборах.

- А що б Ви побажали нашим виборцям?

- Я б побажав їм виваженості та розумного підходу і радив би добре подумати перед тим, як опустити виборчий бюлетень, про те, що в нашій країні змінилося за останні п'ять років. Адже відбулося багато позитивних подій. Тому я вважаю, що не слід оцінювати ситуацію тільки сьогоднішнього дня, а краще озирнутися назад та все ж подивитися, що за цей час зроблено. Бо ж зроблено немало. Мені здається, що кожен виборець теж так думатиме перед тим, як зробити цей важливий крок.