Шановні читачі, я хочу обговорити з вами «тему дня» – «голубу мрію» Президента Ющенка про саморозпуск Верховної Ради.
Відразу скажу, його позиція мені абсолютно зрозуміла, тому що йому це якраз було б дуже вигідно. Раніше він робив дуже невиразні, неконституційні спроби щодо розпуску парламенту, але момент втратив і зараз від нього вже нічого не залежить. А ось якби Рада ухвалила рішення про саморозпуск, то він би цим тільки підтвердив свою правоту, коли стверджував, що парламент працювати не може, і звідси - нелегітимний і уряд.
Тобто він, таким чином, відразу ж підвищив би собі рейтинг, як неначе прозорливий політик, керівник держави, про що він невпинно говорить.
Але те, що парламент розпуститься – нереально хоч би тому, що для гравців на президентській кампанії вигідно мати майданчик у вигляді трибуни ВРУ. Вони вже зараз перетворили роботу парламенту на свою передвиборчу президентську кампанію і відпрацьовують там свої інтереси.
Це стосується і «раптом-боротьби» за підвищення соціальних гарантій, і заяви про те, що у падінні гривні винуватий не уряд, а Президент і Нацбанк.
Так, вони не відмовляться від того, щоб на цьому майданчику грати. Не відмовляться, тому що цей майданчик їх вигідно виділяє від усіх інших кандидатів у Президенти, які не є депутатами Верховної Ради.
От чому на саморозпуск ніяка політична сила у парламенті не піде. Більше того, я глибоко переконана, що після президентських виборів ми побачимо мімікрію – «перефарбовування» парламенту «під нового Президента». Тому що там зібралися абсолютно безпринципні політичні сили, у яких одне завдання – захистити свій бізнес, - і вони його відпрацьовуватимуть!
І Литвин, який заявляє про саморозпуск, теж займається передвиборчою кампанією. Коли він заявив, що вніс законопроект, згідно з яким депутатам блокування трибуни не оплачуватиметься, у мене особисто виникло питання: «він стільки років уже спікер, чому тільки зараз про це задумався?»
Зараз «раптом» сказав, що не підписуватиме закони, які зобов'язаний підписувати, тим більше, якщо вето відхилене двічі. Насправді він робить суто популістські ходи з розрахунком на те, що людям сподобається. Ну, а людям, звичайно, це подобається і, отже, Литвин працює не на державу, а на підвищення свого рейтингу.
І відповідь на питання, яким буде новий парламентський сезон в Україні, криється у зустрічному питанні – а яким він був минулого разу? Він був рваним, і такою ж робота буде зараз – парламент працюватиме уривками. Якісь закони у будь-якому разі голосуватимуться, тому що є проблеми бюджетного кодексу – і нікуди депутати від цього не подінуться. Сіпнуться, покричать, повипендрюються, а потім все одно проголосують. Це, звичайно, ненормальна робота, але я, чесно кажучи, вже забула, коли вона була нормальною.
Я признаюся, що наші роки у парламенті через призму нинішнього здаються якимось романтичним ідеалом, тому що у нас справді була робота у комітетах, у нас депутати були авторами законопроектів, над якими самі ж сумлінно трудилися. А зараз все не так. Проекти вносяться урядом, депутати не розбираються в елементарних питаннях, і це їх абсолютно не цікавить, комітети і комісії не працюють. Та і саме засідання нагадує, швидше, перетягування канату: хто перетягнув, того закон і пройшов.
Щоправда, є надія, що ситуацію врятують вибори. Тільки проблема у тому, що нам потрібен не спектакль, а забезпечення вільного волевиявлення громадян.
Вибори повинні бути чесними!
Повинен бути гарантований доступ до ЗМІ – всім! Інакше, якщо канали заангажовані і проплачені, з ким виходити на боротьбу? Це з самого початку нерівні умови, із яких виходить, що «грошові мішки» проплачують ролики, щоб з ранку до вечора зомбувати населення, купують ток-шоу, платять, щоб про них говорили у новинах – коротше, забивають весь ефір, а громадяни у результаті просто втрачають орієнтацію на тему: «хто балотується і кому вірити?»
Зі мною сьогодні стався такий випадок. Я зайшла до магазину, щоб купити новонародженому подарунок. Раптом охоронець магазину хапає мене за руки: «Наталіє Михайлівно, я вас упізнав, розкажіть, що нам робити, ми всі у відчаї – за кого голосувати і що буде з країною?»
Адже прості люди, дійсно, у відчаї. І те, що готується на президентські вибори – такий ганебний спектакль, який жодним чином не оздоровить ситуацію в країні. Або народний опір буде задавлений – а тут не потрібно забувати, що будь-який задавлений процес викликає гниття. І це розкладання буде колосальним, метастази деградації підуть по всьому суспільству. Або ж таке насильство над волею людей приведе, врешті-решт, до сліпих бунтів і дестабілізації ситуації – ось ці два варіанти тільки і можуть бути.
Але це зовсім не те, що має і може бути у цивілізованому суспільстві. Проте на сьогоднішній день – це порочне замкнуте коло.
Наталія Вітренко
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом