Минулого тижня українську громадськість «здивували». Народний депутат-«самооборонець», який славиться своїми скандальними запитами у різні державні інстанції, Геннадій Москаль отримав нове-«старе» призначення – посаду головного міліціонера Криму, а заразом і замміністра внутрішніх справ України.
Проте при цьому він досі залишається нардепом. Як вдається «суміщати» політику ці дві відповідальні посади, він розповів в ексклюзивному інтерв'ю кореспондентові ForUm’у.
- Геннадію Геннадійовичу, Ви зараз у Криму. Як себе почуваєте на «новому» місці?
- Знаєте, у моєму випадку можна перефразувати слова Миколи Островського про те, що життя людині дається один раз і його треба прожити у Криму. Я такого принципу дотримуюся і цьому радий.
- Що вже встигли зробити на новій посаді з того, що запланували? Пам'ятається, Ви збиралися навести у Криму порядок.
- Власне кажучи, ми хочемо, щоб Крим був таким же самим суб'єктом української державності, як і останні 26 регіонів.
Щоб тут не було, як у Леніна, «законності казанської, законності калузької»: в усій Україні говорять одне, а в Криму - інше, вважаючи, що закони, прийняті у державі, йому не писані.
Я вважаю, що всі повинні жити за одним законом, а дія закону, повторюся, поширюється на всі адміністративні суб'єкти України. Отже, як бачите, плани великі.
- «Браві хлопці» з кримського криміналітету «не під'їжджали» ще?
- Та ні-і-і. Я завжди їм кажу: «Між нами, хлопці, немає суперечностей, крім однієї – щодо земельного питання. Ви мене хочете бачити у труні, а я вас. А щодо решти питань, я думаю, все буде нормально».
- Луценко радить Вам, залишаючись на новій посаді, не складати депутатські повноваження. Це як?
- Це як завжди. Ваші колеги, які люблять все «найсоковитіше», вирвали шматок із контексту і перекрутили. Питання було в тому, що я особисто - Ви можете зайти на сайт ВРУ і подивитися, входжу у «п'ятірку» людей, які подали за час свого депутатства найбільше законопроектів. Тобто у парламенті я займався тим, чим і повинен займатися представник законотворчої діяльності.
А є такі депутати, які за весь час не тільки нічого не написали, але навіть і з місця не передали слово кому-небудь. Так от Луценко сказав, що якраз таким «кнопкодавам» і треба було б у першу чергу здати повноваження, тому що від них ніякого толку немає – тільки місця займають. А потім вже, мовляв, черга дійде до Вас, Ви цього і добивайтеся. А я що можу у цьому питанні добиватися? Тут нічого неможливо, тому що немає оцінки ефективності роботи народного депутата . Ось це погано.
Є такі депутати, які сидять по шість скликань і крім того, що деградували, нічого більше не зробили. Та зате від них такою важливістю віє, що до них просто так і не підійдеш.
Я далекий від думки, що всі законопроекти, які пише депутат, приймаються парламентом, але вони хоч би створюють якийсь рух – відбувається обговорення на сторінках преси, у сесійному залі, у комітетах.
Врешті-решт, ця проблема недієздатності знаходить своє вирішення, але ж хтось повинен починати. Ось у такому контексті була розмова, ну а те, як написали, нехай залишиться на совісті першоджерела.
- Геннадію Геннадійовичу, а може все-таки варто було залишитися нардепом? Ви все-таки немало зробили на цій посаді. Та й посада депутата не залежить від зміни уряду.
- Ви знаєте, я особисто читав закон «Про статус народного депутата», і там чорним по білому написано: «Не має права мати ніякої іншої оплачуваної роботи».
- Це так.
- Так от, я написав панові Луценку листа, і він його затвердив, згідно з яким я у МВС за свою роботу не отримую ні копійки.
- Ви хочете сказати, що посада головного міліціонера Криму, заступника міністра внутрішніх справ щось схоже на хобі?
- Так, я працюю безплатно, на громадських засадах. Не дивлячись на те, що на сьогоднішній день зарплата заступника внутрішніх справ значно більша, ніж зарплата народного депутата. І я не хочу, щоб до парламенту ходили із СБУ і на мене складали якісь протоколи.
Службова машина, якою я користуюся, у мене в оренді, я за неї плачу і не беру ні відрядження, ні зарплату, ні премії – що там ще належить? А до мене прийшли і сказали, що поклали на баланс робочого телефону п'ятсот гривень, а я сказав: «Нічого мені не треба».
- Ну треба ж.
- Ну, а що? Сьогодні ж парламент не працює, якісь юридичні питання вирішувати неможливо. Друзів у мене майже немає, а вороги налічуються мільйонами. І звичайно, комусь обов'язково захочеться зробити капость, але я навчений життям, і тому у цьому випадку себе давно попереджував. Наприклад, як вже говорив, склав на службову машину договір і щомісячно вноситиму до каси визначені гроші за її оренду.
- Загалом, мандат Ви віддавати не хочете, я правильно розумію?
- Я працюю на громадських засадах через обставини і відсутність сьогодні парламенту. Я можу, звичайно, принести заяву і здати її прапорщикові на вході, але мені здається, що і його там вже немає – всі у відпустках.
- Всі прийдуть наступного тижня.
- Ось з моменту початку роботи парламенту я і буду все вирішувати відповідно до чинного в Україні законодавства. Але щоб за той період, поки це питання не вирішене, – а Ви знаєте, що бюрократичні питання у нас вирішуються не в один день, і щоб потім мені ніхто не говорив, що я у нашої рідної держави щось вкрав, я себе убезпечив. Отже, поки не буде вирішене питання з моїм депутатством, я працюватиму у МВС, оскільки написано в статті третьої закону «Про статус народного депутата» - не має права мати іншу оплачувану роботу. Ну, а щодо роботи на громадських засадах – будь ласка, скільки завгодно.
Коли я був радником міністра, ніхто ж не кричав на мене, мовляв, давайте, здайте мандати. Я там теж не отримував ні копійки.
- А взагалі далі політикою займатися будете?
- Ну, чому ж ні? Може, у якомусь космічному агентстві посада замміністра внутрішніх справ неполітична, але у нас у компетенції МВС все, що відбувається усередині країни. А вже у Криму, де маса усілякихрухів, мітингів, демонстрацій і маршів незгодних, від політики взагалі нікуди не подітися.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом