Насичене владою і її виділеннями життя підстерігало українців минулого тижня. І підстерегло. Логічне завершення, своєрідний апофеоз політичного ідіотизму – офіційна сторона Дня Незалежності України – мало деяку передісторію. Зупинимося на найголовнішому.
На початку тижня Тернопільська облрада вирішила показати Польщі документальну дулю. У відповідь на недопуск до Польщі велопробігу «Європейськими стежками Степана Бандери» патріоти Тернополя зажадали від поляків вибачень за етнічні чищення українців у роки Другої світової війни. Чому в Тернополі вважають, що «Операція Вісла» сорок сьомого року – це «роки Другої світової», невідомо. Зате відомо, що полякам є за що вибачитися. Хоч би за «Березу-Картузьку» - концтабір для українців. Але маленьке непорозуміння: українцям також є, що пригадати. Наприклад, волинську різанину, коли браві оунівці-упісти дружно вирізали жінок, людей похилого віку і дітей. Втім, у нас з деяких пір це вважається найвищим ступенем геройства, тому полякам нема на що розраховувати. Хай, хай просять вибачення за те, що не пустили до себе велопробіг на честь одного з головних винищувачів не тільки польського, але і молдавського, і словацького народів.
Услід за Тернопільською облрадою вирішили відмітитися в епістолярному жанрі чотири бравих нунсівці. Мабуть, вважаючи, що листа Ульянченко Медведєву недостатньо, а лист Ющенка він все одно не прочитає, вони вирішили попросити Верховну Раду відправити ще один лист російському президентові. Верховна Рада відмовилася. А даремно. Там, у проекті листа, було багато забавного. Наприклад, фраза про те, що Україна « буде самостійно визначати свою внутрішню і зовнішню політику». Відмітили? «Буде». Колись. У майбутньому. А зараз… Самі розумієте, так? Враховуючи, що в тому ж проекті листа чотири бравих нунсівці пропонували «спільно вирішувати українсько-російську дипломатичну кризу», то ясно тільки одне: збираються просити політичного притулку. Ех, таку задумку обломила колегам Верховна Рада!
Бурхливі і тривалі аплодисменти зірвав виконуючий обов'язки першого заступника міністра закордонних справ Костенко, який на своїй прес-конференції довго розповідав, яка у нього купа доказів шпигунської діяльності російського дипломата Лисенка (незрозуміло, навіщо тоді треба було висилати його за «недоінформування» про пересування військової техніки ЧФ РФ по Севастополю?), а потім, остаточно образившись на когось, звинуватив Чорноморський флот у забрудненні Севастопольської акваторії. Ось, говорить, вони забруднюють, і не пускають нас узяти проби води.
Відразу уявилося: йде на флагман Чорноморського флоту українська делегація і волає: а пустіть нас у капітанову каюту, ми з сейфу проби брудної води візьмемо! Дивно, що росіяни їх не пустили, чи не так? Ясна річ: проби води – вони де завгодно можуть бути. Хіба мало що росіяни пропонували самі взяти! Хто ж їм повірить? Вони ж тільки і роблять, що брешуть, не те, що наше Міністерство правди… пробачте, закордонних справ.
На фоні такої патріотичної поведінки працівників МЗС дисонансом прозвучала заява начальника українського Генштабу про те, що армія до кінця року не доживе. Бач, який! Подумаєш – грошей немає! Пального немає! Головне, щоб бойовий дух був! Ось Віктор Андрійович сказав учора, що український дух розповсюдився на Північ і Південь, на Захід і Схід, на всі країни і континенти, де є українці. Фе! Жалюгідний матеріаліст, а ще генерал! Як же це – армія не виживе, якщо парад був? І феєрверк був з ракетних знарядь. А ви що думали, з них ракети повинні летіти? Дзуськи. Ми ж не мілітаристи які-небудь, як у Росії. Навіщо нам ракети – ми їх усіх феєрверком! Нехай полопають від сміху – ось стратегічне завдання і виконано.
Після такого тижневого вступу і введення промова Віктора Андрійовича на День Незалежності була просто десертом. Для початку Ющенко зажадав, щоб усі ми увірували в наше українство, в національне «я» (?!), в національну ідею, в силу і могутність української держави (?!?!?!). Мабуть, у строгій відповідності з постулатом Тертулліана: вірую, тому що безглуздо. Тобто, настільки безглуздо, що в це можна тільки вірити. Так виходить? Згадавши про якісь «тисячолітні символи» української нації і обізвавши її, націю, «організмом» (дарвініст дідьків), Президент закликав усіх нас «поширювати» своє я скрізь, де зможемо. Не знаю, як чисто технологічно виглядає цей процес, боюся навіть уявити. Втім, а як вам такий пасаж: «оберігати всі самобутні культури, народжені на нашій землі»? Ні на яких інших землях самобутні культури не народжуються, це очевидно.
Взагалі, відчувалося, що гарант серйозно скривджений на народ і на країну. По-перше, тому що він довго і дуже тужливим тоном розповідав, як багато зробив він, Віктор Ющенко, починаючи ще з 1996 року. І інфляцію подолав, і гривню народив, і бартер відмінив, і дефолт обдурив – загалом, монстр. Як він виразився в ранньому інтерв'ю, «ми – світова потуга». Знову ж таки, боюся навіть уявити собі, що це означає, але думаю, що сам Віктор Андрійович значно більше гідний цього звання, ніж ми з вами.
А по-друге, образа Президента на націю виявилася в тому, що він послідовно обізвав її посттоталітарною, постколоніальною і постгеноцидною. І якщо перші два епітети супроводжувалися в принципі банальними заявами про «сімдесятирічну казарму» і «ненаціональний капітал», то головним результатом «постгеноцидного статусу» нашої нації є, на думку Ющенка... не можу, цитую: «вбиство розуму нації».
Незважаючи на те, що це була нібито цитата з якогось англосакса, нею Президент остаточно «убив моск» усім, хто його слухав. Мало йому, що він сам уражений діоксином; він тепер хоче і весь народ представити як жертву діоксинової атаки. Геноцид по вбивству мозку – оце так... Скажіть: ну хіба він не має рації?..
І все-таки! Зі святом :)
Кохаймося!
Завжди ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом