Парубій: Для Росії Ющенко – найбільший подразник

Поки всередині України тривають гучні скандали і «розбір польотів», на міжнародній арені все теж не так уже і спокійно. Наприклад, днями Росія вирішила знову повчити життю свого «молодшого брата», заявивши про свій намір запровадити економічні санкції проти України у зв'язку з постачаннями до Грузії української зброї. Звичайно, приємного мало. «Це спроба політичного впливу на Україну», - впевнений народний депутат із НУ-НС, член комітету ВРУ у закордонних справах Андрій Парубій. Він вважає, що таким чином Російська Федерація нас шантажує. Про це він розповів в інтерв'ю ForUm’y.

- Андрію Володимировичу, Міністерство закордонних справ Росії не виключає запровадження економічних санкцій проти України у зв'язку з постачаннями до Грузії української зброї. Чи не здається Вам, що РФ знову нас шантажує?

- Звичайно, Росія нас шантажує. Адже якщо слідувати цій логіці, то вона повинна була б запровадити економічні санкції проти США і повідомити про це президентові Америки Обамі під час його перебування у Російській Федерації, оскільки, нагадаю, і вони поставляють зброю до Грузії.

Як відомо, Грузія не входить до числа тих країн, яким заборонено ввезення зброї. Тому, звичайно, заборона торгівлі зброєю з Грузією - це одноосібна примха Росії. В даному випадку вона діє неадекватно і за подвійними стандартами. Це спроба політичного впливу на Україну.

- А чи може Україна потерпати від нинішньої «холодної війни» між Грузією і Росією?

- «Холодна війна» між Росією і Грузією триває багато років, як і своєрідна «холодна війна» між Росією і Україною. Ми майже щомісяця стаємо свідками якихось активних дій РФ проти нас - то в енергетичній, то в економічній, то у політичній сфері. А торік під час агресії Росії в Грузії деякі російські військові високопосадові особи навіть заявляли про можливість введення на територію України російських військ. Природно, для України це не чудасія, а звичайна практика РФ, яка проголосила весь пострадянський простір сферою своїх інтересів і тепер крок за кроком намагається поширити свій вплив на ці країни.

З одного боку, це намагаються зробити за допомогою санкцій, з іншого – втручаючись у внутрішні справи. В даному разі я кажу про спробу привести до влади ті політичні сили, які були б лояльні до Кремля.

- Виходить, Росія спробує впливати і на президентську кампанію в Україні?

- Я думаю, Росія робитиме все можливе, щоб цей вплив був якомога потужніший. Вона тут розігрує свій сценарій і вже сьогодні намагається налагодити тісні контакти з деякими кандидатами у Президенти України.

Я вважаю одним із головних задумів Кремля те, щоб у другому турі виборів повинні опинитися два кандидати, які були б досить лояльні до Росії.

- Янукович і Тимошенко?

- Так. Росія боїться ще раз пережити той геополітичний удар, який вона отримала у 2004 році, коли у нас програв той кандидат у Президенти, якого вона підтримувала. Тому тепер вони намагаються реалізувати в Україні сценарій такої безпрограшної лотереї: хто б із кандидатів у другому турі не виграв, він все одно був би вірний РФ. Росія хоче, щоб у другий тур не потрапив той кандидат, який відстоює українські цінності і який досить сильний духом, щоб чинити опір тим атакам, які йдуть від Росії.

Не секрет, що сьогодні для Росії Ющенко – найбільший подразник, тому що він – та політична фігура, яка послідовно і чітко дає відсіч будь-яким спробам Росії впливати на Україну.

- До речі, Президент погодився з призначенням Михайла Зурабова послом Росії в Україні і підписав відповідний агреман. Чи зміняться тепер якось наші відносини?

- Я впевнений, що буде збільшено безпосередній вплив на українську політику перших осіб Росії – Медведєва і Путина, хоча Путіна більшою мірою.

Чорномирдін все-таки був тією політичною фігурою, яка могла ухвалювати самостійні рішення. Він дозволяв собі грати свою політичну гру в Україні.

Зурабов же більше виглядає технічним послом, який виконуватиме безпосередню волю Медведєва і Путіна, який, до речі, більше займатиметься питаннями України. Зурабов не вестиме своєї самостійної гри, а виконуватиме вказівки керівництва Росії, і через нього здійснюватиметься вплив на Україну. Тобто, він буде зв'язковим між Медведєвим, Путіним і тими кандидатами у Президенти України, які підтримуватимуть Кремль.

- Чи не тому Ющенко більше місяця думав, підписувати агреман чи ні?

- Я не думаю, що це взаємопов'язано. Тут, швидше за все, йдеться про технологічні аспекти, а не про політичні рішення.

Україна завжди з повагою ставилася до рішень сусідніх держав. Тому у даному разі немає ніякого політичного підтексту. Це просто процедурні моменти, які вже вирішені.

- Андрію Володимировичу, Андерс Фог Расмуссен обійняв крісло генсека НАТО. Як Ви вважаєте, чи з його приходом поліпшаться наші перспективи щодо членства в Альянсі?

- Я вважаю, вони будуть однаково стабільними.

Перспективи членства України в НАТО зумовлені як зовнішніми, так і внутрішніми питаннями, які матимуть велике значення. Наприклад, президентські вибори і той факт, що в Україні ще немає такої високої, як хотілося б, підтримки НАТО серед населення. Природно, для Альянсу була б неприйнятна ситуація, якби вони зараз ухвалили рішення про приєднання України до ПДЧ, а у січні б переміг на виборах кандидат, який лояльний до Кремля і який заявив, що НАТО – це не наш шлях.

Звичайно, і Європа, і США чекатимуть результатів виборів Президента України для ухвалення рішень.

Резюмую: поки кардинальних змін не буде, Україна твердо і впевнено йде цим шляхом, хоча він і не простий і, до того ж, не короткий.