Нещодавній скандал, пов'язаний з упійманням екс-генерала Пукача, не дає про себе забути. Здавалося б, цю подію «обсмоктали» з усіх боків: і як знайшли, і як затримали. Уже побудували всілякі гіпотези про те, чому Пукач знайшовся лише зараз, і кому вигідне його упіймання. Але тема себе не вичерпала. На радість українській і світовій публіці із завидною методичністю спливають нові подробиці «пікантної» справи.
Про можливий замах на життя екс-генерала, про те, коли ж двері НАТО відкриються для України і про українсько-російські «війни» розповів в інтерв'ю ForUm’у член комітету ВРУ з закордонних справ, депутат від БЮТ Андрій Шкіль.
- Андрію Васильовичу, в понеділок під час огляду камери, де знаходиться Олексій Пукач, було виявлено півтораметрову мотузку. Ви вірите, що життя екс-генерала в небезпеці чи це піар-хід?
- Гадаю, це більше піар-хід, ніж реальний факт. З власного досвіду можу сказати, що в місцях, де перебуває Пукач, такого розміру мотузку зробити немає з чого. Внести її також неможливо. Знаючи великий кримінальний досвід Пукача, якось дістати мотузку він не міг. Це неможливо.
Поширює цю інформацію підозріле невідоме джерело з правоохоронних органів. Думаю, це також і тиск на Пукача через засоби масової інформації. Його умовляють, показують, що у разі «неправильної» поведінки з ним трапиться те, що трапилося з багатьма іншими фігурантами справи Гонгадзе. Вважаю, що це потрібно сприймати як «піарний тиск» на Пукача. Адже він не може ні спростувати, ні підтвердити інформацію. Ніякої заяви від нього ми не зможемо почути: з чого він зробив цю мотузку, для чого. Можливо, він хотів зробити собі чотки? Не виключено, що це також тиск на фігурантів цієї справи.
- Як Ви вважаєте, справу Гонгадзе доведуть до кінця, винних покарають?
- У те, що винних покарають, мені віриться слабко. А ось те, що хочуть усе завершити судовим процесом перед самими виборами, це зрозуміло. Я повністю підтримую позицію Мельниченка і вважаю, що об'єктивним досудове і судове слідство може бути тільки після завершення виборів, але ніяк не під час виборчого процесу. Якби слідство почалося вже після першого туру, це було б вчасно.
- Значить, країну чекає нове «шоу»?
- Я в цьому впевнений, хоча це буде шоу на кістках. Це реальна справа, реальна людина, яку вбили заради інтересів тодішніх еліт. Але перед тими, хто зараз смикає за мотузки цієї справи, не стоїть завдання розслідувати вбивство. Перед ними стоїть завдання використовувати справу для тиску на нинішню політичну еліту.
- Нещодавно між Україною і Росією вибухнула дипломатична «війна». Якими можуть бути її наслідки?
- Ця дипломатична «війна» сама є наслідком «газової війни» і так званого «флотського» або «чорноморського» протистояння. Нам потрібно чітко зрозуміти, що як би добре ми не ставилися до Росії, вона до нас ставитиметься як завжди. Білорусь – яскравий тому приклад. Тому потрібно боротися не за того, хто краще ставиться до Російської Федерації, а за того, хто змусить її перейти не на братську, а на прагматичну розмову. Не завжди добре жити з братами, з партнерами – інша справа.
Візьмемо, наприклад, газову угоду. Можна сперечатися, вигідна вона Україні чи ні, але те, що від слів ми перейшли до справи, що уклали тривалу угоду, це вже позитив. Пора поставити крапку і в проблемах, пов'язаних з російсько-українським кордоном. Нічого антиросійського немає в тому, якщо ми будемо знати, де проходить кордон.
Подібні дипломатичні протистояння траплятимуться і далі. Відноситися до цього як до чогось надзвичайного не варто. Потрібно боротися не з наслідками, а з причинами. Причина відносин, що склалися, в тому, що український політикум постійно показує, як сильно він любить Росію. Потрібно любити тата, маму, дитину. Можна любити Україну, а Росію потрібно поважати. РФ - це великий сусід, але сильно прогинатися не потрібно – спина може не витримати.
- А як Україні будувати свою політику відносно НАТО? Консул альянсу Расмуссен нещодавно заявив, що наша країна поки не готова до членства в альянсі. Чи варто нам взагалі чекати запрошення?
- Расмуссен – дуже хороший дипломат. При його прем'єрствуванні Данія зробила найбільший ривок серед північних і скандінавських країн Європейського Союзу. Йому не можна відмовити в умінні вести переговори. Те, що Расмуссену дісталася невдячна роль, це правда. Потрібно розуміти, що на питання щодо України і Грузії він відреагував як на другорядне. Першочерговим для нього є питання бойових дій в Афганістані. А Україні потрібно зрозуміти, що не з нашої провини, а з вини світових обставин це питання не є першочерговим. Зміна адміністрації в Білому домі підтверджує це.
Від консула НАТО не залежить просування України в цю структуру. Це не залежить навіть від позиції Франції і Німеччини. Усе залежатиме від політичних еліт самої України, які повинні вирішити питання подальшого перебування нашої країни на зовнішньополітичній арені.
Україна не зможе ні в якому разі говорити хоч би про мінімальну обороноздатність поза військовим союзом. Потрібно вибирати якийсь військовий союз: йти шляхом Білорусі або Польщі. Третього шляху не існувало, не існує і ніколи не існуватиме. Проблема в тому, що зараз українські еліти ще не визначилися, що ж вибрати. Але, я впевнений, що формальне визначення відбудеться через рік після президентських виборів. Приблизно в цей час у 2011 році ми вже говоритимемо про реалії і перспективи.
- Росія припускає, що Грузія готується до нової війни з Південною Осетією. Ви розділяєте ці побоювання?
- Цілком імовірно, що протистояння буде, але не варто чекати попереднього масштабу бойових дій. Зовнішньополітичні друзі Росії подібного випробування вже не витримають. Я впевнений, що Російська Федерація захоче продемонструвати свою військову потужність, враховуючи, що недавно пройшли великі опозиційні акції. Але гарячих військових дії я не чекаю.
- Закінчився візит Патріарха Кирила до України. Уже можна підвести підсумки?
- Підводити підсумки не так легко. Я чекав звичайного пасторського візиту. Попередній візит Алексія II був менш політичним. Цього разу нам обіцяли, що ніякої політики не буде, але її виявилося дуже багато.
Політичні заяви не політиків сприймаються як заяви депутатів, наприклад, про моду. Кому яка різниця, як депутат Петренко відноситься до сучасної моди? Це ні на що не впливає. І все ж таки, головна обіцянка організаторів візиту не була виконана. Політика у візиті Кирила була.
Заява Московського Патріарха про те, що в Україні ніколи не буде автокефальної церкви, свідчить про те, що вона у нас найближчим часом буде. Я як греко-католик у цій ситуації можу бути об’єктивнішим, ніж інші.
- Андрію Васильовичу, як для Вас проходить літо? Де збираєтеся відпочити?
- Я побував у Трускавці. Щороку приїжджаю в це містечко. Мені здається, що це кращий курорт такого рівня в Україні. Також планую з'їздити до друзів в Угорщину, якщо все у мене вийде. Ви ж чудово розумієте, що передвиборний рік складний для планування відпустки.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
