Як не дивно, нас уже давно не шокує постійне підняття цін на хліб. Хіба що жалісливі бабусі, перераховуючи копійки біля хлібного магазину, обурюються. Але проти суспільства не попреш: хліб не всьому нині голова. Народ значно більше цікавиться «драконівськими» цінами на горілку, які ростуть мало не кожне півріччя. Ціни ростуть, але пити не заважають.
Не дивно, що саме навколо «національного слов'янського напою» зав'язуються найпотішніші «заварушки». Нещодавно українським водіям мало не дозволили випивати стакан пива. Тоді суспільство все-таки збунтувалося проти ініціативи ДАІ. А народні обранці, куди не плюнь, відхрещувалися від подібних нововведень. «Не можна українцям робити поблажок! Почнуть пити, не зупиняться!», - стверджували в один голос депутати. Мабуть, судили по собі.
Цього разу під прицілом суспільної моралі виявився закон, який дозволив продавати в ларках столове вино. Його автори обгрунтували ініціативу «сприянням здійснення підприємницької діяльності». А ось журналісти і активісти масово піднялися на боротьбу з «оковитою», мовляв, ну, скільки можна заохочувати пияцтво, і так в країні одні алкоголіки залишилися!
Проте всі якось випустили з уваги, що алкоголь в Україні можна купити повсюдно. Продадуть його навіть дитині не тільки в сумнівних забігайлівках, але і у вишколених, чистеньких супермаркетах. Дарма, що всюди висять наклейки «Ми не продаємо алкоголь неповнолітнім».
Звичайно, з пияцтвом боротися потрібно. Але «непитущі» не враховують один нюанс: слов'янський народ здавна п'є не від хорошого життя, та й не вино зовсім. Можливо, потрібно починати не із заборон продавати алкогольні напої, а з конкретних кроків з поліпшення соціальних стандартів і агітаторської діяльності? Хтозна, можливо, і покупців на горілку стане менше?
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом