Як мене оштрафували.

У неділю, 26 липня, я, повертаючись з дачі, що в одному з сіл Сквирського району, був зупинений інспектором ДАІ. Це трапилося на самому виїзді зі Сквири на Київ, де після крутого підйому закінчується міська смуга. Інспектори стоять там частенько. Незважаючи на те, що зустрічні водії «миганням» попередили мене, мовляв «стоять», я «попався».

У цьому місці «попастися» дуже легко. Вантажні автомобілі або «Жигулі» на досить крутому підйомі з'їжджають на додаткову крайню смугу, даючи можливість іномаркам їх обігнати. Водій іномарки у цей момент зазвичай дивиться не на прилади, а намагається якнайшвидше обігнати тих, хто дає йому дорогу, і вискочити на гору раніше за них, тому що далі дві смуги швиденько знову сходяться в одну. Одним словом, це - дуже незручне місце для водіїв і дуже зручне для інспекторів. Саме тому вони там часто стоять.

Інспектори затримали мене на 15 хвилин, написали протокол і вручили постанову про адміністративне правопорушення. Я її забрав і готовий був негайно заплатити штраф. Однак якась внутрішня образа на самого себе і на зовсім юного лейтенанта та ще публіцистична звичка спонукали поділитися депутатськими міркуваннями.

Почнемо спочатку. До мене підійшов справді зовсім молодий і симпатичний лейтенант і чемно представився, сказавши, що я перевищив дозволену тут швидкість на 30 км., тобто їхав зі швидкістю 90 км. Я також з посмішкою представився і сказав, що я депутат Верховної Ради і повертаюся з дачі до Києва. Молодий лейтенант прочитав уголос текст мого посвідчення, чомусь зробивши акцент на словах «Блок Юлії Тимошенко» і сказав: «Ви для мене просто водій». Незважаючи на те, що під час складання протоколу я дуже тонко натякав, що вже давно добре знайомий з районним начальством, і що сиджу в сесійному залі поряд з народним депутатом зі Сквири «Женею» Сусловим, і що мені вже скоро стукне сімдесят, і що за всю мою двадцятирічну шоферську і депутатську практику це перший випадок, коли даішники складають на мене протокол, симпатичний лейтенант був невблаганний. «Ви самі прийняли такий закон і тепер його виконуйте», - сказав він.

Я не образився на молодого лейтенанта. Він зробив усе формально дуже правильно. У США дорожня поліція навіть президента може оштрафувати. Лейтенант – молодець. Мене схвилював психологічний контраст. Річ у тому, що це був перший випадок за двадцять років, коли інспектор на мене – члена парламенту – пише протокол. Мене часто зупиняли за незначне перевищення швидкості на трасах (по Києву я не їжджу, а користуюся громадським транспортом або зрідка службовим авто), але інспектор, побачивши посвідчення народного депутата України, зазвичай робить усне попередження, закликає до обережної їзди і бажає щасливої дороги. Тиждень тому я їхав з Рівного, а там зараз повсюдно реконструюють дороги до Євро-2012. Я після тривалої і нудної їзди за якоюсь вантажівкою наважився її обігнати через суцільну смугу. Тут звідкілясь узявся молодий лейтенант. Глянувши на депутатське посвідчення, він сказав: «Пробачте. Щасливої дороги!! Будьте обережні!» А сквирський лейтенант виявився принциповим. Тому прошу його публічно похвалити за принципову позицію і передати йому три мої останні книжки, щоб він не думав, що я якийсь там олігарх або корупціонер, якими часто представляють депутатів, і якими вони, я думаю, іноді дійсно є.

Тому принциповість молодого лейтенанта мені сподобалася. Нам би таких більше, які не дивляться на чини і не беруть хабара, а дотримуються гасла «Закон один для всіх!». Тільки якась гіркота чомусь до цих пір крає моє серце і не може вгамуватися. Мені здалося, що молодий лейтенант швидше радів тому, що я перевищив швидкість, ніж був стурбований або обурений цим фактом. Зрештою, чому він стояв саме там, де перевищення швидкості водіями є звичайним і щохвилинним явищем. Адже тут водії поспішають обігнати вантажівки, щоб не обганяти їх через декілька секунд за набагато складніших умов. Чому інспектор не переконав мене, що я порушив швидкість саме на 30 км., а не на 20? Чому вручив мені лише копію постанови про правопорушення і не вручив копію протоколу? Чому автомобіль ДАІ стояв саме так і саме там, що помітити його можна, лише порівнявшись з ним? Як тут не пригадати заклики Президента і міністра внутрішніх справ до інспекторів ДАІ не ховатися в кущах? Я їжджу до Сквири і по Сквирі уже впродовж восьми років, відвідую базар, різні організації і торгові точки, але я завжди бачу «даішників» лише в двох «зручних» для них точках.

Вулиця, яка виходить з центру міста на Ружин і далі на Кременець, тягнеться до двох кілометрів. На ній дорожні знаки обмежують швидкість 40 кілометрами, тому що тут рух автомобілів, велосипедів і пішоходів завжди інтенсивний. Але працівників ДАІ тут побачиш дуже рідко. Можливо тому, що дорога тут пряма як свічка і сховатися ніде? Створюється враження, що їх завдання полягає не в тому, щоб допомагати водіям, створювати умови для безпеки руху і навчати водіїв боятися не жезла, а порушення правил. Одним словом, у Сквирі, як по всій Україні.

Серед автомобілістів уперто існує думка, що інспектори ДАІ виїжджають не на регулювання і патрулювання, а на «полювання». Мій молодший брат, якому я два роки тому віддав свою депутатську «шестірку», любить повторювати: «Вони виїжджають на лов». Ваш молодий лейтенант мене виправив і сказав: «Ми виходимо виявляти порушників». Заперечити йому важко. Особливо в контексті нинішніх щоденних зведень ДАІ. Подумати тільки: за останні два місяці в автомобільних катастрофах загинуло троє дітей народних депутатів України. Водії знають, як зухвало іноді поводяться деякі молоді власники дорогих автомобілів. Ухвалення нами у Верховній Раді нової редакції закону «Про безпеку руху» позитивно сприймає не тільки персонал ДАІ, але і більшість водіїв. Хотілося б тільки, щоб інспектори і патрулі ДАІ не спекулювали на деяких жорстких позиціях цього закону і не зловживали ними.

«ForUm»