Ну ось. А ще кажуть, ніби влітку всі виїжджають на море, а журналісти, які залишилися у живих, сонними мухами хитаються редакціями, висмоктуючи із пальця хоч якийсь інформаційний привід. Минулий тиждень трохи скрасив їхнє гірке «позавідпусткове» існування. І все завдяки людині з промовистим українським прізвищем.
У середу ЗМІ буквально вибухнули: у селі Молочки Чуднівського району Житомирської області був затриманий міліційний генерал Олексій Пукач. Він же – головний обвинувачуваний в організації вбивства журналіста Гонгадзе. Забігаючи вперед, зазначу, що назва села, у якому «взяли» Пукача, і навіть назва району (від слова «чудно»?..) виявилися знаковими.
СБУ вже наступного дня після затримання рапортувала про небачені успіхи у «справі Гонгадзе». У чому успіх, однак, незрозуміло. Зловити такого (знову ж таки, про це трохи нижче) Пукача могли навіть курсанти-двієчники зі школи міліції. Тим більше, що та ж СБУ до цього безуспішно шукала Пукача кілька років, а він, виявляється, жив в Україні. А не в Ізраїлі, як багато хто вважав.
Забавно, що вже у четвер СБУ поширила інформацію про те, що затриманий «назвав прізвища українських високопосадових осіб, причетних до вбивства Гонгадзе». Ось тільки шкода, що есбеушники їх (прізвища) нам не озвучили. Ну, воно і зрозуміло. Таємниця слідства, всі діла. А може, і немає ніяких прізвищ. А може, це і не Пукач зовсім.
Хоча ось замглави СБУ Грицак каже, що Пукач «не міняв зовнішності, жив під своїми власними документами, а також з 2005 року не виїжджав за територію України, тільки міняв місце проживання». Цікаво, чому його у такому разі не могли знайти цілих чотири роки?! Україна що – Китай з його півторамільярдним населенням? Чи Росія з її неосяжними просторами? Це у них можна загубитися у натовпі (як варіант – у тайзі), а у нас шило в мішку не втаїш. В Україні навіть конфіденційність подружніх зрад зберегти тяжко, а тут така людина, та щоб відкрито жив чотири роки у селі і ніхто його не чіпав.
А дивно, чи не так, що «зачіпили» його якраз напередодні президентських виборів? Ось у стародавніх римлян була чудова приказка - Is fecit cui prodest (зробив той, кому вигідно). Кому вигідний арешт Пукача, як ви вважаєте? Сміливіше висловлюймося у коментарях!..
Тепер обіцяна вище цукерочка. У селі Молочки Пукач жив під ім'ям Петро і займався тим, чим і слід займатися у селі з такою назвою: пас корів. А також розводив курей та вирощував свиней. Фото «генеральських» свинок особисто на мене справило незабутнє враження. Таких милих, переляканих хрюш уже давно не зустрінеш на наших базарах, де під виглядом «вітчизняної» продукції продають убієнних бразильських кабанів. Ви тільки гляньте на ці очі!..
Жив Пукач з жінкою, яка представила його односельцям як родича загиблого чоловіка. У селі, яке знаходиться за три години їзди від Києва, навіть не здогадувалися, ким насправді є «Петро».
Колишній генерал мешкав у звичайній сільській хатині. За відгуками сусідів, «Петро» був хорошою, чуйною і працьовитою людиною. Особисто доїв корів. Про себе нічого не розповідав. Співмешканка романтично називала його капітаном дальнього плавання.
Звичайно ж, затримання Пукача вже встигли прокоментувати всі, кому це треба. Ющенко наказав не спускати ока з арештанта. «Плівочник» Мельниченко заявив, що арешт Пукача може «вплинути на долю Литвина». А Чорновіл-молодший накатав заяву у Генпрокуратуру з вимогою допитати екс-генерала у справі про вбивство його батька. Цікаво, при чому тут справа Гонгадзе до загибелі В’ячеслава Черновола?.. Загалом, «попав» Пукач. Тепер на нього можуть повісити все що завгодно. Не здивуюся, якщо незабаром з'ясується, що сільський дояр особисто розстріляв півтора мільйона чоловік. Або незаконно відшкодував ПДВ на суму, рівну двом річним бюджетам Сполучених Штатів. Або ще щось у цьому дусі.
Так. З Пукачом пора кінчати. Точніше, не з ним самим, а з цією темою. Тим більше, що у мене для вас припасено ще дещо цікаве.
Наприклад, візит до Києва віце-президента США Джо Байдена. Кажуть, цей дядько приїхав «інспектувати» своїх «друзів» напередодні президентських виборів. І попутно - заміряти в Україні рівень демократизації і «свободослівв’я». Треба сказати, що з високим гостем бажали зустрітися багато хто. Вийшло, однак, не у всіх.
Януковичу пощастило. Він навіть поговорив з Байденом при зачинених дверях. Як признався згодом один із соратників Віктора Федоровича, однією із головних цілей Януковича було переконати американців, що Партія регіонів є прозахідною політичною силою: «Ми хотіли розвіяти міф про те, що ПР не є проєвропейською партією».
От уже дивна партія. То вона «проросійська», то «прозахідна», то «проєвропейська». Тільки не «проукраїнська». Ні, я не кажу, що це погано. Просто забавно спостерігати, як люди кидаються туди-сюди, аки годинні маятники.
Більш результативною видалася зустріч Байдена і Ющенка. Як розповіла потім глава СП Улянченко, «це був відвертий, конструктивний і дружній діалог». Ющенко закликав американські компанії до участі у проектах з модернізації української газотранспортної системи (нагадаю, від російських кредитів на модернізацію ГТС Віктор Андрійович відмовився). Але це ще не саме головне. Україна (вустами Ющенка) підтвердила бажання купувати американське ядерне паливо для своїх АЕС. Навіщо, питається? Адже російське дешевше! І адаптація до українських реакторів не потрібна, на відміну від американського палива.
Напевно, ми чогось не розуміємо. Напевно, так требао. Ось Улянченко, наприклад, вважає, що покупка американського палива «істотно зміцнить енергетичну безпеку України, бо означатиме демонополізацію шляхів надходження палива для українських АЕС». Мда…
А як вам новина із Міністерства оборони? Військовий парад на День Незалежності таки буде! І це при тому, що Ющенко напередодні Дня Перемоги прямо заявив: проводити паради у розпал кризи економічно недоцільно. Цікава логіка: навесні була криза, а зараз, що, немає кризи?.. Чомусь згадався один анекдот, у якому кінцівка звучала приблизно так: «… Розумію, що дурять, а де – зрозуміти не можу».
Парад з нагоди незалежності обійдеться державі у 15 мільйонів гривень. І це – без оплати послуг евакуаторів на випадок, якщо якийсь іржавий танк затихне на Хрещатику у найбільш непідходящий момент. Добре ще, що Київ не є морським містом. А то б вони і на морський парад гроші виділили.
Як на мене, краще б замість показухи витратили ці п'ятнадцять «лимонів» на житло для військовослужбовців. Або на оновлення і модернізацію озброєнь. Наприклад, для завершення ремонту єдиного українського підводного човна «Запоріжжя» потрібно всього лише 10 мільйонів. Ось, відремонтували б човник, а залишок пустили б на премії особовому складу. Але ні – псуватимемо гусеницями дорожнє полотно столиці…
Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко, у свою чергу, вважає, що в Україні «надлишок зброї». Минулого тижня глава Кабміну дозволила МНС продати частину гранат, автоматів і кулеметів, які є у розпорядженні відомства. Вже є ціни. Наприклад, автомати АК-74 можна придбати по 582 гривні за одиницю. Кулемети РПК-74 обійдуться покупцеві мінімум у 1219 гривень. Якщо грошей негусто, можна задовольнитися пістолетом Макарова – всього 325 гривень.
Виходить, що на 15 мільйонів, призначених для проведення параду, можна купити майже 26 тисяч автоматів. Цього вистачить, щоб поголовно озброїти ними доросле населення Крижополя і Богодухова (обидва міста реально існують, так що з цим фактом доводиться миритися – А.В.).
Ну, це так, думки вголос. А як би ви витратили п'ятнадцять мільйонів?..
Кохаймося!
Завжди ваш
Олександр Вредний
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом