Фесенко: Кучма у революційній свідомості - бандит великого масштабу

Позавчора в Україні стався справжній переполох – співробітниками правоохоронних органів був затриманий один із організаторів вбивства українського журналіста Георгія Гонгадзе. Сьогодні громадськість щосили обговорює питання, що буде з екс-генералом, коли всі свідчення будуть запротокольовані. Декому хочеться просто дізнатися, яке із «зоряних» імен стоїть за цим злочином, але більшість вважає, що насправді це лише звичайна «політична рулетка» - вибори на носі.

Політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко «не бачить особливого ефекту у використанні справи Пукача для передвиборчих перегонів». «Політично президентська кампанія стартувала 7 червня 2009 року. Все решта – деталі, фантазії, суєта і різного роду домисли», - вважає він.

Про це та інше експерт розповів в інтерв'ю кореспондентові ForUm’у.

- Володимире В’ячеславовичу, позавчора, нарешті, був затриманий екс-генерал Олексій Пукач, якого довго шукали за підозрою в організації вбивства Георгія Гонгадзе. Багато експертів вважають, що таким чином стартували передвиборчі перегони, і що саме заради цього його і «здали» свої. Ви згодні з цим?

- Я цю тезу про те, що почалися передвиборчі президентські перегони, чую вже приблизно рік, а дехто ще і раніше про це говорив. Як тільки стається якась резонансна подія – всі відразу говорять: ось, почалися президентські перегони.

А я можу відповісти, коли це відбулося: з моменту, коли про свою участь у виборах заявили два головних фаворити – Тимошенко і Янукович. Тобто політично президентська кампанія стартувала 7 червня 2009 року. Все решта – деталі, фантазії, суєта і різного роду домисли.

Щодо затримання Пукача скажу, можливо, непопулярну для журналістів річ: я не бачу особливого ефекту у використанні його справи для передвиборчих перегонів.

- Чому?

- Давайте поміркуємо: по кому може вдарити ця кампанія? По Литвину? А хіба він є фаворитом на виборах? Володимир Михайлович не є прямим конкурентом жодному із них.

Через справу Пукача є тільки два сенси впливати на Литвина у контексті передвиборчих перегонів. По-перше, з одного боку, тримати його на «короткому повідку», щоб він був більш керованим і не наробив якихось дурниць. Це може робити, наприклад, Тимошенко.

А по-друге, навпаки, Ющенко може бути зацікавлений у тому, щоб спікер вийшов із коаліції. Тому головний сенс – через Литвина розвалити коаліцію. Але все одно за півроку до закінчення повноважень Президента розпускати парламент не можна. Можна «замутити цю кашу» - зламати коаліцію, але це на результат виборів принципово не вплине. Тут впливатиме економічна криза, а все решта – дрібниці.

Не варто забувати, що справою Пукача повинна займатися саме Генеральна прокуратура, яка у нас тримає певний нейтралітет. І лише коли, вибачте за термін, зовсім хріново стає і діватися нікуди, як з Лозинським, тоді вони роблять певні дії досить швидко.

- Але у ГПУ кажуть, що Пукача щосили допитують. Отже, робота кипить.

- У мене є сильні сумніви з приводу того, коли справу Гонгадзе буде передано до суду. Вона тривала кілька років, засуджені виконавці, і навіть якщо Пукач зараз когось назве – Литвина, старшого Деркача, – довести їхню причетність буде вкрай складно, тому що ланцюжок обірваний.

Люди, які могли бути сполучною ланкою між тими політичними центрами і виконавцями – вбивцями Гонгадзе, вже мертві. Я маю на увазі Кравченка і Фере. Отже зараз хіба що буде піднята інформаційна хвиля, і на цьому все закінчиться.

Другий варіант розвитку ситуації може бути більш резонансним, ніж справа проти Литвина – це спроба назвати головним замовником Кучму. Політично це вже робили, але юридично не наближалися.

Скажу чесно, я дуже сумніваюся, що Леонід Данилович давав якісь прямі вказівки «прибрати» Гонгадзе. Швидше за все, у цій ситуації його теж підставляли і розігрували його незадоволеність, яку потім демонстрував Кравченко, який далі, можливо, вирішив використати цю справу у якихось своїх цілях.

Але припустімо, що вирішили зіграти проти Кучми і почали кампанію за те, щоб його посадити. Пригадайте старе гасло часів «помаранчевої» революції: «Бандити повинні сидіти у тюрмах». Пукач – мілкуватий бандит, хоча і вбивав журналіста. А ось Кучма у революційній свідомості - бандит великого масштабу. Леонід Данилович від гріха подалі, звичайно, може десь пересидіти якийсь час, але я не думаю, що гра на старих революційних почуттях і гаслах дасть великий ефект в плані залучення голосів.

Не варто забувати, що справа Пукача навіть не вчорашня, а позавчорашня. Вона серйозно і кардинально не вплине на поведінку виборців і не змусить їх проголосувати за Ющенка чи Тимошенко. Я вже не кажу про Януковича – він тоді взагалі був «не при ділах».

- Виходить, ми так і не дізнаємося, хто «замовив» убивство?

- А я взагалі і не впевнений, що замовники були. Висловлю свою особисту суб'єктивну думку: мені здається, швидше за все, людиною, яка могла віддати подібний наказ, був, мабуть, Кравченко, тому що Пукач і міліціонери були його безпосередніми підлеглими. А ось чому він це зробив – питання відкрите, і ми тут ніколи правди не дізнаємося.

Я не думаю, що хтось із політиків давав таке розпорядження. Максимум, що могло бути – якісь натяки.

- Загалом, істини ми так і не дізнаємося…

- Дійсно, всієї істини у цій історії ми ніколи не дізнаємося. Те, що смерть Кравченка була загадковою, звичайно, дає підстави припускати, що тут щось нечисто. Якщо фантазувати далі, то вже обговорювалася версія, що до цієї справи явно були причетні спецслужби. Можливо, не тільки наші. Адже та ж смерть Кравченка – це їхній стиль роботи, а не розборки якихось дворових кілерів.

Те, що головний виконавець вбивства Гонгадзе буде засуджений, – це торжество справедливості, а Кравченка покарала доля.

- Володимире В’ячеславовичу, давайте тепер поговоримо про парламент. Завтра депутати знову зберуться на позачергову сесію. Чого варто від цього чекати, враховуючи останні заяви ПР і БЮТ?

- Я думаю, у чомусь ситуація розвиватиметься за тим же сценарієм, який був раніше. Я маю на увазі і останнє засідання, і раніше, коли було блокування, але вдавалося ухвалити одне-два рішення.

Не виключаю, що у цю п'ятницю можуть знову зійтися у клінчі – блокуватимуть то одні, то інші, але все-таки домовляться і проголосують, наприклад, законопроект про внесення змін до законодавства щодо виборів Президента і «Євро-2012».

- А кадри і соціалку, думаєте, не проголосують?

- Ці питання заблокують.

- БЮТ обіцяє, що позачергові сесії будуть всі півтора місяці, які залишилися. Чи варто їм вірити?

- Я від одного депутата із БЮТ почув досить банальну, але точну і емоційно-вірну фразу: «Депутати – теж люди, тому їм теж треба відпочивати».

Я вважаю, якщо триватимуть спроби і надалі збирати засідання, то все одно якась пауза буде – хоч би тижнів на два-три.

- Недавно у нас «гостював» американський віце-президент Байден. Як ви прокоментуєте його месиджі та візит у цілому?

- Хочу підкреслити важливу деталь: Байден відвідав не тільки Київ, але і Тбілісі. Ось це і пояснює сенс візиту. США зараз намагаються дещо видозмінити свою політику на пострадянському просторі, зробити її гнучкішою.

Вже зав'язане «перезавантаження» політики щодо Росії, яке спробував зробити особисто Обама під час свого візиту до Москви. Але при цьому Америка не збирається відмовлятися від своїх стратегічних позицій і цілей на пострадянському просторі.

Мені, до речі, сподобався термін, яким назвали візит Байдена у деяких виданнях, - «балансовий постскриптум». Дійсно, це було забезпечення балансу інтересів США: з одного боку – перезавантаження відносин з Росією, з іншого – збереження стратегічної незмінності щодо України і Грузії як головних союзників Америка на території колишнього СРСР.

Байден у Києві неодноразово звернув увагу, що США не погоджуються на пропозицію про якийсь розподіл сфер впливу на пострадянському просторі. Це принцип дев'ятнадцятого століття, а зараз – двадцять перше, тому для них такий підхід неприйнятний.

Це повинно заспокоїти не тільки Ющенка чи Саакашвілі, але і ті правлячі еліти в Україні та Грузії, які орієнтуються на Америку. Тобто, йдеться про те, що ніхто не жертвуватиме відносинами з Україною і Грузією в ім'я поліпшення відносин з Росією – ось головний месидж віце-президента США.

Також хочу зазначити, що одним із завдань цього візиту – нехай і не головним, була увага до передвиборчої ситуації в нашій країні, за якою в Америці теж спостерігають. Тому потрібен був особистий досвід спілкування з усіма претендентами на пост Президента.

- А ось що для Вас особисто стало показовим у цьому візиті?

- Виявилися дві речі, які не особливо прогнозувалися. По-перше, Байден приділив багато уваги питанням енергетичної безпеки. Вчора, виступаючи в Українському домі, він озвучив дуже важливу тезу, яка, в принципі, не є чимось абсолютно новим, але необхідно, щоб наші політики її відчули.

Він сказав, що економічна свобода неможлива без свободи енергетичної. Висновок простий: якщо ми хочемо забезпечити свою національну безпеку, то зараз повинні у першу чергу піклуватися про енергетичну безпеку. У нас економіка в енергетичному сенсі марнотратна. Ми не можемо собі такого дозволити, тому треба йти на непопулярні рішення, чого поки не робить українське керівництво.

Крім того, Байден досить відверто сказав: «Якщо у вас не буде ефективного уряду, то ви не досягнете своїх цілей». Це прямий натяк на те, що в Україні спостерігається ненормальна ситуація, коли керівництво країни між собою «б'є посуд» так, що «дзвін» стоїть по всій Європі і доноситься аж до Вашингтона.

- А чи знайшлося щось, що Вас здивувало у заявах американського віце-президента?

- Мене трохи здивувало те, що він учора, виступаючи в Українському домі, почав і закінчив свою промову спогадом про «помаранчеву» революцію.

Тут він був навіть не дуже дипломатичний, тому що показував свої політичні симпатії. Це ж було не на окремих зустрічах з політиками, а в публічному виступі.

Байден поцікавився, чому не були виконані обіцянки, які давали на Майдані. Та тому, що замість того, щоб сформувати ефективний уряд і реалізовувати свої обіцянки, вони сварилися між собою!

Я думаю, тут віце-президент спробував виступити у ролі примирителя або такого жорсткого старшого наставника, який трохи повчив уму-розуму наших молодих політиків, що треба країною займатися, а не з'ясовувати стосунки.

- А що скажете стосовно НАТО?

- Тема НАТО ще з минулого року схована у «середню шухляду дипломатичного столу». Це не архів, але і не «ближня шухляда» - узято паузу.

От саме під час перебування Байдена в Україні прозвучала досить чітка заява генсека НАТО Схеффера, яка просто так не могла бути сказана. Про те, що ні Україна, ні Грузія поки не готові до вступу в Альянс. Ось тому у темі перспектив євроатлантичної інтеграції наших країн і взято паузу. Але це не означає, що тема НАТО закрита раз і назавжди.