Чорновіл: Що може крива качка або підстрілений льотчик вирішити у цій країні?

Завтра український парламент у черговий раз «відгукнеться» на заклик БЮТ і спробує «продуктивно» попрацювати. Щоправда, враховуючи останні «безглузді рухи» тіла наших парламентаріїв, поки важко прогнозувати, чим закінчиться «друга частина Марлезонського балету».

Проте, за твердженням колишнього «регіонала» Тараса Чорновола, такий стан речей цілком влаштовує як опозицію, так і коаліцію – зрозуміло, «з різних мотивів».

Про це і своє бачення політичної ситуації в Україні нардеп розповів в інтерв'ю кореспондентові ForUm’у.

- Тарасе В’ячеславовичу, сьогоднішню ситуацію у парламенті, крім як протистоянням, не назвеш. Але ж рано чи пізно будь-яке протистояння буває зломлене, іноді навіть виявляються переможці. Як думаєте, тут переможці будуть?

- Тут переможців не буде. У разі, коли тупо і примітивно заблокований парламент, а блокувальники не можуть чітко обумовити рішення і аргументи, які постійно розвертаються на 180 градусів, можна говорити лише про загальну дискредитацію парламентаризму.

І ви знаєте, кращого способу, як для Януковича, Тимошенко і будь-кого іншого, хто хотів би ліквідувати парламент як явище і утримати максимальну владу у власних руках, складно і придумати.

- Ви вважаєте, це скоро закінчиться?

- У мене таке враження, що варіантів на нормальне завершення немає. Я особисто не бачу, щоб хтось сьогодні був особливо зацікавлений у тому, щоб вийти з цього ідіотського клінчу – я маю на увазі лідерів.

Нормальні депутати і в одній, і в іншій фракції давно хочуть, щоб все закінчилося. Щоб можна було нормально проголосувати все, що потрібне, спокійно роз'їхатися по відпустках і перестати, нарешті, виглядати круглими ідіотами.

- Так що заважає?

- Партії регіонів «зверху» приходять ідіотські вимоги, на які іншої відповіді, крім як «Так точно! Буде виконано!» депутати не можуть дати, а у Блоці Юлії Тимошенко, у мене складається відчуття, ніхто особливо і не рветься серйозно боротися проти блокування.

Ця пропагандистська кампанія виглядає неприємно, непривабливо, у стилі досить невмілого, брудного піару, яка, як мені здається, зводиться до наступних речей: Партія регіонів «пробує» себе як захисника соціальних питань і, роблячи акцент на тому, що засідання відбудеться, підбиває бютівців прийти у зал, при цьому чітко знаючи, що блокування триватиме.

Можливо, якби у БЮТ знали про це, то проігнорували б заклик. Але і після того, як чергове засідання зірвано, «регіони» продовжують говорити, що вони захищають соціальні права людини.

- Цікаво, які у такому разі настрої у БЮТ?

- Мені здається, у Тимошенко спрацьовує варіант «розіграти» два моменти. По-перше, показати які у них дурні противники і як їх можна було допускати до влади. Мовляв, подивіться, що вони витворяють, а їхній лідер взагалі говорить, що йому бридко ходити на роботу, і тому на неї і не приходить. Загалом, показати всю абсурдність і деструктивність такої поведінки і виграти таким чином для себе певні козирі.

Й інший момент – викликати певне співчуття до пояснення своїх невдач. Усі ми розуміємо, що нинішній уряд такий, який є. І очевидно, що він не кращий і не гірший за уряд Януковича – один іншого вартий. І в його стилі акцентувати увагу з точки зору: «ось ми могли б зробити те, організувати це, а як зробити, якщо парламент заблокований, закони, які потрібні, не приймаються?»

- Кому потрібні?

- Однаково потрібні як Партії регіонів, так і БЮТ, але і без них ці дві політичні сили можуть спокійно прожити певний час.

- І як Вам варіант Тимошенко?

- Прямо скажемо, варіант непоганий: зняти з себе частину відповідальності у тому, у чому насправді винен, і перенести на свого опонента.

Мені здається, у нинішньому блокуванні зацікавлені обидві сторони. Зрозуміло, з різних мотивів – так що шансів на швидке завершення небагато.

Хоча у бютівців і є певна тривога щодо того, чи не буде все це, у світлі заяв із Секретаріату Президента, з часом використане для розпуску Верховної Ради. Але я думаю, всі чудово розуміють, що якщо вони зуміли заблокувати законний указ про розпуск, то незаконний буде заблокований тим більше.

- Але ж і БЮТ якось використовує для себе нинішнє блокування?

- Сьогодні вони використовують собі на користь один момент: демонструють, що Партія регіонів грає на руку Президентові України – ось вам і зв’язочка.

І це не найгірший варіант «допомогти» людям забути спроби створення широкої коаліції БЮТ і ПР, спогади про яку політично невигідні для Тимошенко, і «перевести стрілки» на союз Ющенка і Януковича, стверджуючи, що вони спільно працюють.

Ось сьогодні, скажімо, була заява Кожем’якіна (замголови фракції БЮТ – ред.), що ПР працює для того, щоб Ющенко міг розпустити Верховну Раду.

- А таки розпустить?

- Та ні, мені здається, це просто «крики волаючого у пустелі», щоб якось нагадати, що він ще є і з ним поки що треба рахуватися. Мовляв, я такий сильний, такий значний і такий грізний.

Ви пам'ятаєте, був хороший мультфільм про Капітошку? Там були слова: «Щоб усі боялися, щоб не насміхалися».

- Загалом, вірогідність розпуску Ради нульова?

- Вірогідність абсолютно нульова. Це може статися тільки у результаті досить серйозного консенсусу, а його, очевидно, не буде, тому що БЮТ цього не хоче. І Тимошенко на з'їзді партії про це чітко сказала – мені здалося, вона була щирою. Та й у ПР противників дострокових виборів ой як багато.

- Ну, а раптом Ющенко вирішить? «Повз» БЮТ, наприклад?

- Якщо врахувати, що цим напрямом з боку Президента у парламенті займається Ігор Попов – людина, яку назвати такою, що особливо знає українське законодавство складно, у зв'язку з цим помилок буде стільки, що протистояти цьому бютівці зможуть.

Наведу як приклад невеликий епізод із мого шкільного життя. У мене була вчителька російської мови і літератури – до речі, єдина, яку я пам'ятаю – Підмосковна Світлана Володимирівна. І ось на якомусь уроці якийсь учень, переказуючи щось про корову, якій він допомагав вижити, каже: «Ну, коротше, корова вирішила долю цієї сім'ї».

І тут почувся глибоко обурений вигук учительки російської вишуканої словесності: «Та що корова може вирішити, та ще і коротше?!»

Так і тут питання – що може крива качка або підстрілений льотчик вирішити у цій країні?

- До речі, дізнаємося ми коли-небудь правду про отруєння Ющенка?

- Я думаю, коли-небудь, якщо ми на той час не втратимо інтерес, правду можна буде дізнатися щодо всіх без винятку резонансних на сьогодні тем. Мені здається, це станеться років через п'ять-шість.

- А особисто Ви як думаєте, чи дійсно отруєння мало місце у 2004 році?

- Я як підтримував, так і підтримую думку, викладену у звіті слідчої комісії Сівковича, яка працювала у 2004 році.

Я знайомий з усіма матеріалами, у тому числі й з тими, про які лише побіжно згадувалося, і у мене враження, що саме ТІ висновки – найадекватніші.

- Які озвучувалися версії?

- І невміло організована імітація отруєння, і лікування наслідків процедури омолоджування за допомогою стволових клітин, при якій категорично забороняється вживання алкоголю. Ющенко - любитель випити, а у той час він пив багато. І того дня він «прийняв» якісь не дуже легкотравні домашні настоянки.

Хоча картина, загалом, і нагадує діоксин, але такий стан шкіри, як вийшло у Ющенка, може бути і з цілої низки інших причин.

- Тарасе В’ячеславовичу, давайте трішки про Вас особисто поговоримо. Колись Ви мені сказали, що після виходу із ПР Ви з політикою попрощаєтеся.

- «Мечты, мечты… Где ваша сладость?» Пішли мрії – залишилася гидота. Тоді я абсолютно щиро сказав, що з політикою все, кирдик – повна зав'язка. І знаєте, я дійсно не один раз робив кроки, після яких був упевнений, що на собі як на політику я поставив жирний хрест.

Але вийшло так, що з хрестом не дуже склалося, мої особисті враження про мою власну смерть були трішки перебільшені. І відверто кажучи, на тій політичній кухні, яка є сьогодні, я почуваюся неспокійно. Зараз сказати твердо: «все, я зав'язав», я, напевно, не можу, оскільки, як ви розумієте, грань між політикою і політологією дуже і дуже розмита.

Політолог, який робить серйозні зауваження, відіграє набагато більшу роль, ніж просто людина, яка сидить у парламентському залі, натискає на кнопочки і уявляє, що вона - великий політик, а їй насправді заборонено мати власну думку. Отже, ще питання - як мене називати, якщо я займатимуся політологією.

Але що стосується майбутнього, я можу точно сказати, де я не буду.

- І де ж?

- Я ніколи не буду у фракції Партії регіонів, при всій моїй повазі до людей, які цю фракцію складають. Вони потрапили у колосальну залежність, дозволили, щоб ними махали, як погонич батогом.

Ну, не можуть, не повинні солідні люди допускати, щоб з ними так поводилися. А раз дозволили, то це означає, що в їхній команді я вже не буду.

- Ви розчарувалися…

- Я розчарувався у Януковичі. Я вже не визнаю його для себе як лідера, і упродовж останніх кількох років його для мене не існує.

Але там є люди, з якими я і надалі контактуватиму, проте, повторюю, у їхніх списках я не буду ніколи.

- Це стосується тільки ПР?

- Я ніколи не буду у складі фракції БЮТ, не дивлячись на всі розмови про те, що я вже без двох хвилин бютівець.

- А там що не влаштовує?

- Система взаємин, система політичної ініціативи і політичної реальності у співвідношенні цілісності їхнього балансу, як і у Партії регіонів. Тому, не дивлячись на те, що зараз, коли всі топчуться по уряду Тимошенко, я іноді і говорю на її користь або захист, це не означає, що я колись буду там.

- Але ж чисто по-людськи з колегами-«регіоналами» продовжуєте спілкуватися?

- Майже з усіма. У Верховній Раді коло мого спілкування на 80% складають «регіонали». Є, звичайно, люди, з якими я ніколи не спілкувався і спілкуватися не буду. Були і ті, з якими спілкуватися доводилося, і я дуже радий, що зараз не доводиться.

Я не називатиму імен, але вам неважко буде здогадатися, про кого йдеться – це штатні клоуни у Партії регіонів. Повторюся, я дуже радий, що після фрази «до побачення» знайшов святий спокій.

- Признайтеся, Ваші політологічні прогнози ґрунтуються тільки на особистому спостереженні і «вариві» всередині подій? Чи Вам по дружбі щось «зливають»?

- Ой, я кілька разів щось таке напрогнозував, воно потім збулося, і мені тепер уже аж страшно. А говорити про якісь таємні ультраматеріали я не можу, тому що якщо і знаю щось у деяких пунктах трохи більше, ніж журналісти або просто звичайні люди в країні, але очевидно, що не більше, ніж самий рядовий депутат із тієї ж, скажімо, Партії регіонів.

Інша справа, що за характером я аналітик. Я звик аналізувати, оцінювати події, робити якісь висновки.

Знаєте, колись я хотів стати психологом. Навіть вступав до МДУ, але ви ж розумієте, у ті часи, у 1982 році, синові дисидента потрапити на такий елітний факультет було практично нереально.

Проте я продовжував цікавитися психологією, і якось мені навіть вдалося дістати роздруківку підручника з оперативної психології, який проходив під грифом «таємно» і який використовувався у вищій школі КДБ.

Я оцінюю ситуацію за звичайнісінькими речами, і коли хтось робить дивні висновки, які ґрунтуються на чомусь «надприродному», я сиджу і думаю – тут же все ясно. Знаєте, як кажуть: «Та коню ж зрозуміло!» Ну, може коню і незрозуміло, але мені-то вже зрозуміло точно.

- У відпустку збираєтеся?

- Та ви знаєте, у мене взагалі зараз якийсь незрозумілий депресивний настрій. Дивлюся на те, що діється в країні.. Я так і не навчився бути байдужим, і весь цей маразм мене так добиває.. Іноді бувають ситуації, коли просто нічого не хочеться…

- На всі літні засідання приходитимете?

- Буду. Я поки сиджу у Києві. Якщо вдасться трохи змінити настрій, можливо, сяду в машину і поїжджу трішки по Європі.

- Як завжди - Італія, Австрія, Корсика?..

- Якраз ні. Хочеться на південний схід, у напрямку Хорватії, Чорногорії.

- А може, в Альпи, на Монблан?

- До Монблану мені потрібно все-таки трішки підготуватися. Я не зможу під'їхати туди і просто дивитися на вершину. Мене потім жовч затопить, що я вгорі не побував. Але на роль альпініста я зараз не дуже тягну, не в тій формі.

Я зараз запустив і здоров'я. Мені б з півроку нормально позайматися, скинути зайвих кілограмів десять і зібратися туди, нехай не на саму вершину, а рівно настільки, наскільки можна піднятися без спеціального спорядження. Взяти з собою намет, відпочити – це ж святе.

- А чому саме Чорногорія?

- Я там якось був на виїзній конференції, і мені настільки сподобалися тамтешні гори… І мавзолей у парку Ловчен, і Старий каньйон… Хочеться все це пролазити, проїздити, ну і трохи побути на морі. Отже, якщо я поїду, то тільки у тому напрямку.

- А як взагалі відпочиваєте? Я маю на увазі, якому способу віддаєте перевагу?

- Стандартний спосіб – з сім'єю в машину. Замовив бунгальце або звичайний будиночок. Раніше любив кемпінги, але тепер сім'я збунтувалася, та і погода, враховуючи сильні грози, не розташовує до ночівлі у наметі.

Загалом, як правило, знята квартира, обов'язково машина, півдня на морі, півдня кудись поїхати.

- Читаєте багато на відпочинку?

- Менше, ніж хотілося б. Я під час відпустки на місці не сиджу, дуже багато їжджу, а на пляжі пробував читати – не можу. Мені там дуже багато світла, мабуть, треба щось думати щодо зору. Але дві-три книжки за два-три тижні відпочинку я прочитую.

- Можна дізнатися, якому літературному жанру віддає перевагу позафракційний депутат-аналітик?

- Гм… Мені дуже сподобалася одна книга, яку, не дивлячись на її гігантський об'єм, я прочитав тричі. Назва її скаже вам про все – це «Маятник Фуко»Умберто Еко.

- Так, і справді аналітика стовідсоткова.

- Так! Там така пожива і для емоцій, і для голови, що я не здивуюся, якщо мене зараз потягне ще раз її перечитати.