Не секрет, що президентська кампанія в Україні вже стартувала. Різні соціологічні служби вже проводять тематичні опитування, з'ясовуючи, за кого із політиків – потенційних кандидатів у Президенти – населення країни проголосувало б на майбутніх виборах. А самі претенденти на головну посаду в державі розгортають виборчі штаби і виробляють тактику і стратегію ведення кампанії, яка, напевне, стане однією із найзапекліших в історії незалежної України. Одна із інтриг нинішніх президентських перегонів, на відміну від 2004 року, полягає у тому, чи зможуть у боротьбу двох беззастережних лідерів народних переваг, Віктора Януковича і Юлії Тимошенко, вклинитися так звані політики нової формації. Наприклад, Арсеній Яценюк, який аж надто підозріло швидко засяяв на політичній арені.
У чому ж секрет його «успіху»?
Про Арсенія Яценюка як про молодого і перспективного політика почали говорити після того, як колишній заступник голови НБУ потрапив у команду Президента Віктора Ющенка. Один перелік посад, на яких за досить короткий термін встиг побувати Арсеній Петрович, міг би вразити будь-якого недосвідченого політичними реаліями України обивателя. Коли б не одне «але» - дістатися так високо у «табелі про ранги» йому допомогли зовсім не якісь видатні здібності, а зв'язки у єврейському середовищі, до якого Арсеній Петрович причетний, так би мовити, за народженням. Досить пригадати, що істотного поштовху його кар'єрі було дано у Криму, з подачі головного єврея Криму Бориса Дейча. Раз потрапивши у середовище високопосадових євреїв, протеже Дейча пішов по добре второваній доріжці. Не випадково зараз медійну підтримку Яценюку подають такі утримувачі крупних національних медіа-ресурсів, як Віктор Пінчук та Ігор Коломойський. А вже на «Інтері», власником якого є Дмитро Фірташ, Арсеній Петрович просто прописався. До речі, напевно, на виборчу кампанію Яценюка скинеться не тільки «газовий» мільярдер, але й інші олігархи з потрібним корінням. Оскільки бачать вони в Яценюку надійного захисника своїх бізнес-інтересів.
Карколомний злет кар'єрними сходами у виконавчій владі закінчився для Яценюка на вищій посаді у владі законодавчій. Саме посаду голови Верховної Ради Арсеній Петрович сприйняв найнадійнішим майданчиком для старту своєї президентської кампанії. Перебуваючи на цій посаді, Яценюк насамперед відпрацьовував прийоми ведення політичної війни, які могли б йому стати у нагоді під час президентських перегонів. Водночас спікер не докладав особливих зусиль для того, щоб налагодити уу парламенті нормальний законодавчий процес. Адже активність роботи Верховної Ради за час «головування» Яценюка – одна із нижчих в історії українського парламентаризму. Зате відсутність законодавчої діяльності у парламенті Арсеній Петрович з лихвою компенсував своїми появами у різних політичних ток-шоу. Вже тоді можна було зрозуміти, що практично щотижнева поява спікера в ефірі національних каналів – не більше, ніж підготовка українців до сприйняття персони можливого кандидата у Президенти країни. Практично у той же час у пресі почали множитися рейтинги, у яких молодий спікер почав з дивовижною швидкістю нарощувати електоральні м'язи. А поява після відставки Арсенія Петровича з посади спікера ВР громадського руху «Фронт змін», який у майбутньому мав перевтілитися у партійну платформу для підтримки Яценюка-кандидата, лише підтвердила: екс-голова парламенту справді зібрався взяти участь у президентській кампанії.
З одного боку, за нього можна було б порадіти. Вірніше, не за нього, а за тих експертів, які плекали ідею про появу в Україні політиків нової формації. Тепер такий політик є – Арсеній Яценюк. Але чи варто називати його політиком нової хвилі, а тим більше серйозно розглядати його як конкурента Віктору Януковичу і Юлії Тимошенко – велике питання.
Що можна віднести у плюс Яценюку? Досвід роботи на ключових посадах в уряді, Верховній Раді, Секретаріаті Президента і НБУ? Так, у цих держструктурах він дійсно працював. Але чи була його діяльність ефективною? Навряд чи…
Чим запам'ятався Яценюк-міністр економіки, міністр закордонних справ, зам Балоги і, нарешті, спікер парламенту? Чи почав він, перебуваючи на цих посадах, якісь реформи? Ні. Чи відбулися за його участі якісь значні зрушення в економіці країни, її зовнішній і внутрішній політиці? Питання риторичне, причому відповідь на нього – негативна. Тоді з яким же багажем іде на вибори Арсеній Яценюк?
Сумний досвід президентства Віктора Ющенка показав, що без ефективної команди менеджерів кандидатові нічого і думати про те, щоб обійняти головну посаду в державі. Між тим, якраз такої команди у Яценюка нема. Арсеній Петрович уже майже півроку запевняє, що готовий штурмувати Печерські пагорби, а людей, яких він збирається привести з собою на Банкову, світити наполегливо не бажає. Лише багатозначно посміхається, а на пряме запитання «хто ввійде до вашої команди?», відповідає: «все буде, побачите!» Проте якраз саме така манера протягання «котів у мішку» і вирізняла політиків старої формації, в яких Яценюк бачить чи не найстрашніше зло для країни. Виникає питання: що заважає Арсенію Петровичу публічно оголосити імена тих, кого він вважає членами своєї команди, хто, можливо, прийде у велику політику вже наступного року? Напевно, зараз відповідати на це питання Яценюку не з руки, оскільки такої команди у нього немає. А якщо і є якісь персони, які претендують на попадання у «фронтальний» пул, то називати їхні імена майбутньому кандидатові у Президенти не вигідно, бо оголошення цього списку може значно понизити особистий рейтинг Яценюка. А тому Арсеній Петрович на докучливі розпитування журналістів вважає за краще відповідати туманно: «приблизно третина команди – це люди, які вже мають політичний досвід. Вони представляли різні політичні сили». Але навіть ця мізерна інформація показує: формувати команду із залученням «людей, які вже мають політичний досвід», і називати її «чистою» від політичної кон'юнктури, – вже щонайменше є брехнею. І це ніяк не узгоджується з його ж словами про те, що він не шукає союзників серед політиків, тому що «я не довіряю сьогоднішній політичній системі, а також людям, які її представляють».
І, нарешті, наведемо слова Юрія Луценка, який про президентські перспективи Яценюка висловився так: «Я впевнений, що Арсеній Яценюк повинен бути у керівній ланці держави, але Президентом у 35 років, без єдиного депутата у парламенті, без будь-якої підтримки – це прикольно. Я не вірю, що це можливо і що Яценюк-Президент - це ефективно». Є у словах міністра, який оскандалився, певний резон.
Експерти кажуть і про те, що Яценюк – стовідсотковий технічний кандидат Віктора Ющенка. Фактично це сам Віктор Ющенко. У молодості. Ще без команди.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом