Учора Київ відзначав черговий день народження. Вперше його відсвяткували 22 роки тому, в останню неділю травня. З того часу склалася добра традиція: в останні вихідні травня приїжджати до Києва – «на людей подивитися, себе показати», – оскільки, як правило, гостей цього дня на вулицях набагато більше, ніж киян.
Не став винятком, не дивлячись на кризу, і цей рік. Почалося свято ще у суботу. У Ботанічному саду влаштували справжній лицарський турнір! Гордо назване історико-патріотичним фестивалем «Хрест і меч», шоу було вельми непогане.
«Такої кількості учасників за весь час існування заходу не було ще жодного разу», - підтверджують учасники-«старожили», для яких ці символічні кілька кілометрів із Майдану Незалежності до Планетарію, швидше, не дань спорту, а ностальгія і можливість зайвий раз поспілкуватися з «близькими по духу».
Приблизно о 12:00 із Майдану Незалежності кореспондент ForUm’у рушив до ремісничої «мекки» Києва – на Андріївський узвіз. Слід зазначити, що у цей час там уже, що називається, яблуку ніде було впасти. Очі розбігалися від усіляких виробів, виготовлених ювелірами, кушнірами, гончарями та іншими художніх справ майстрами. А народу було! Дуже багато киян проміняли розважальні заходи на «базарний день».
А після обіду на «Півочому полі» Ландшафтного парку столиці відбувся III Міжнародний фестиваль дитячої творчості «Назустріч мрії», який відвідала прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко.
Там між дітками і прем'єром відбувся «чесний обмін»: леді Ю вручила 30-тьом переможцям путівки до «Артека» і табору «Молода гвардія» та ноутбуки, а малюки подарували Юлії Володимирівні власноручно написану картину і форму учасника фестивалю – блакитну косинку і жовту футболку.
На головній вулиці міста теж було не нудно. Уздовж Хрещатика, перемежаючись з торговими наметами, у яких можна було знайти все, чого бажала душа – від пива до традиційного українського сувеніра, - розташувалися вуличні музиканти і «містечкові» шоумени, які пропонували за «п'ятірку» узнати вашу влучність. Везунчикові, який збив кулькою п'ять «кеглів» як приз вважалася пляшка «Советского шампанского».
Несподівано і приємно порадували афроамериканські «щирі українські хлопці», які виспівували на розі Хрещатика і Бессарабки ретро-шлягери під караоке. За 15 хвилин «заводні» хлопці зібрали навколо себе таку кількість глядачів, які підспівували і пританцьовували, що запросто могли б конкурувати з «зірками» шоубізу, які співали на Майдані.
Але все рано чи пізно закінчується. І разом зі спалахами святкового салюту розтанула у чорничному небі весна, поступаючись місцем літу. Залишаючи нам, не дивлячись ні на які кризи і зміни, оптимізм, бажання жити і радіти – щодня, а не у свята.
