В Україні зберігається ризик переростання складної ситуації в окремих банках у системну банківську кризу. Про це заявили голова місії Міжнародного валютного фонду в Україні, заступник директора Європейського департаменту МВФ Джейла Пазарбазіолу і директор Всесвітнього банку по Україні, Білорусі і Молдові Мартін Райзер.
«Ознаки напруги значно відрізняються серед банків України, але залишається ризик того, що труднощі, з якими зіткнулися окремі банки, переростуть у системну банківську кризу», — зазначають міжнародні експерти.
За словами Пазарбазіолу і Райзера, системна банківська криза може початися у разі падіння довіри до банків до тієї межі, коли вкладники починають вважати, що жоден банк не є достатньо безпечним, і замість переходу в інші банки взагалі покидають банківську систему.
«Ступінь такого згубного впливу зазвичай залежить від розміру банків, що мають гострі проблеми з ліквідністю або платоспроможністю», — зазначають вони.
Експерти переконані, що коли існує вірогідність такої кризи, держава зобов'язана втрутитися і підтримати банківський сектор.
«Коли центральний банк надає ліквідність фінансовій системі, уряд, зі свого боку, використовує бюджетні ресурси для надання нового капіталу, кредитів і (або) гарантій системним банкам, акціонери яких не здатні мобілізувати додатковий капітал», — пояснюють вони.
У такій ситуації перед органами влади постають три основні завдання: відновити довіру суспільства до банківської системи країни, захистити банківську систему з найменшими витратами для платників податків і укріпити банківську систему, щоб вона стала стійкішою до майбутніх криз.
За словами Пазарбазіолу і Райзера, МВФ і ВБ підтримують державну програму рекапіталізації банків, розроблену українськими органами влади за підтримки міжнародних фінансових установ. «Націоналізація проблемних банків фактично є предметом дискусій в інших країнах. Але в Україні потреби в капіталі декількох проблемних банків, що мають системне значення, такі, що держава неминуче стане головним акціонером. Більш того, в специфічних українських умовах інтереси держави як акціонера будуть найбільш захищеними, якщо вона зосередить у своїх руках повний корпоративний контроль», — заявили міжнародні експерти.
Пазарбазіолу і Райзер зазначили, що державна програма рекапіталізації банків направлена на те, щоб допомогти банківській системі пережити нинішній період економічної нестабільності і разом з тим зобов'язати власників банків відповідати за банківські збитки. Насамперед, держава повинна стати інвестором останньої інстанції і забезпечити, щоб державні кошти використовувалися перш за все на задоволення претензій вкладників і забезпечених кредиторів проблемних банків, - зазначають вони.
«Існуючі власники і незабезпечені кредитори проблемних банків втратять деяку частину, а то й всі свої інвестиції. Після реструктуризації пасивів банки, що скористалися рекапіталізацією, повинні мати доступ до ліквідності, яка надаватиметься центральним банком, щоб забезпечити належне обслуговування всіх пасивів», — пояснюють експерти.
За їхніми словами, згідно програмі, після того, як держава в особі уряду внесе капітал до системних банків, вона повинна взяти на себе повний контроль над ним і призначити нових керівників, першочерговим завданням яких стане відновлення доступу вкладників до їхніх коштів.
Коли доступ до депозитів буде відновлений, а фінансовий стан банку стабілізується, керівництво повинне максимально збільшити вартість активів і підготувати банк до майбутнього продажу в приватний сектор, - зазначають міжнародні експерти.
«Цю програму вважають необхідною саме сьогодні, оскільки в нинішніх ринкових умовах поступає недостатньо нового капіталу від існуючих власників або нових інвесторів в Україні і за кордоном. МВФ і Всесвітній банк підтримують цю програму як найменш витратний варіант зміцнення української банківської системи», — заявили Пазарбазіолу і Райзер.
За матеріалами «Дзеркало тижня»
