Тема Голодомору досі хвилює вищих державних діячів. Справи давно минулих днів настільки їх непокоять, що Служба безпеки України не утрималася і порушила кримінальну справу за фактом скоєння геноциду в Україні у 1932-1933 роках. Навіщо на тлі багатьох інших проблем знову піднімається наболіла тема розповів кореспондентові ForUm’у політолог, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребінський.
- Михайле Борисовичу, як Ви розцінюєте демарш Північної Кореї? Це початок війни?
- Ні, війна не почнеться. Зараз Північна Корея опинилася у повній ізоляції. Якщо раніше Китай утримувався від засудження дій цієї країни, то наразі він проголосував «за». Північна Корея намагається шантажувати міжнародне співтовариство з тим, щоб щось від нього отримати. Я допускаю, що там виникли дуже серйозні проблеми, наприклад, загроза голоду, що змусило керівництво країни вдатися до такого шантажу. Але відбувається це не вперше. Північна Корея уже використала подібного роду важелі. Це закінчувалося тим, що їм давали фінансову і матеріальну допомогу. Але зараз Корея перегнула палицю. За допомогою Китаю на них можна чинити серйозний тиск. Не думаю, що цей тиск буде силовим, швидше за все, запровадять економічні санкції. Хоча не варто виключати і того, що світова спільнота піде назустріч Північній Кореї і допоможе їй матеріально.
- Сомалійські пірати почали катувати українських моряків із судна «Аріана». Чому зволікає Україна і нічого не робить?
- Якщо проблеми з піратами є у великих, то що може зробити Україна? На жаль, нічого. Самостійно наша країна не в змозі вирішити це питання. І справа тут навіть не в тім, що потрібні гроші, справа у досвіді, якого не мають українські спецслужби. Якщо наших заручників тримають на одній із піратських баз, то потрібні силові методи. Україна просто не може проводити такі операції.
Давно вже ходять розмови про те, що треба було б створити єдиний центр у боротьбі з піратством, але далі розмов справа не просунулася. Усі країни борються з піратством як можуть. Наприклад, Ізраїль у подібних ситуаціях здійснює силові спецоперації, іноді дуже вдалі. Французи також показали свою ефективність у вирішенні подібних питань. А ось Україна своїх виручати не вміє, та і поводиться зараз неправильно. Вже давно пора кричати на весь світ про цю проблему. Адже у полон все частіше потрапляють українці. Таке враження, що там ходять тільки кораблі з українськими командами на борту.
- Зараз у Кабінеті міністрів багато «дірок». Коли можуть бути заповнені вакантні посади і чи будуть вони зайняті взагалі?
- Я розумію, що уряду незручно, коли частину міністерських посад обіймають виконувачі обов'язків. Але я не вважаю це катастрофою. Катастрофа – це коли робота не робиться. Зараз же виконувач обов'язків міністра фінансів працює, бюджетники отримують зарплати, а пенсіонери – пенсії. Якби там сидів Пинзеник, він би досі розповідав, що в Україні скоро наступить дефолт. Дефолту у нас немає, може, правильно, що Пинзеник пішов і його функції виконує інша людина. Візьмемо того ж Луценка. Він повністю дискредитував себе перед суспільством, уряду потрібно від нього відмовитися. Нещодавно Ющенко заявив, що його партія не є членом коаліції. Тоді що його міністри роблять в уряді? Хай їх усіх звільнять і призначать заступників. Це не суперечить Конституції. Головне не в тому, як називається посада людини, головне – як вона працює. Тим більше - в умовах кризи.
- Але чому це питання навіть не виноситься на голосування? Коаліція боїться нової перевірки на міцність?
- Не виноситься, тому що немає більшості. Але «тягомотина» з вакантними посадами говорить ще про один цікавий факт. Очевидно, у парламенті тривають переговори між двома найбільшими фракціями.
- Тобто шанси на об'єднання БЮТ і ПР ще залишаються?
- Звичайно. У зал не виноситься голосування щодо кандидатур міністрів, тому що тема великої коаліції не закрита. Упродовж цього і наступного тижня БЮТ і ПР можуть домовитися про створення «широкої» коаліції, або хоч би про координовані дії до президентських виборів. Тоді урядом на голосування будуть внесені узгоджені кандидатури, і їх підтримають.
- СБУ порушила кримінальну справу за фактом скоєння геноциду в Україні у 1932-1933 роках. Навіщо знову піднімається ця тема?
- Все дуже просто. У СБУ є свої функції, які вони повинні виконувати. Там чудово розуміють, що якщо вони не заспокоюватимуть Віктора Ющенка у своїй політичній лояльності, Президент не дасть їм працювати. Він щодня викликатиме їх до себе і питатиме, де у нас вороги української державності? Відновлення справи щодо геноциду – це відбування номера для демонстрації лояльності до Президента. Сенсу у цьому ніякого нема, оскільки всі винні давно померли. А використовувати тему геноциду для того, щоб отримати підтримку громадської думки за кордоном, нема сенсу.
Ганна Гончаренко
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
