Ніщо не вічне під Місяцем: тепер Ющенко не зможе повторювати на всіх кутах «Балога – це я», оскільки інакше він ризикує спотворити дійсність. Минулого тижня Президент прийняв відставку глави свого Секретаріату. І – призначив на звільнене місце Віру Ульянченко. Ту саму «бабу Віру», на чиїй персоні ми так детально зупинялися в попередньому огляді.
Балога, звичайно ж, не міг піти, не сказавши нічого образливого в адресу колишнього патрона. В Україні це традиція – колишні підлеглі діляться інтимними подробицями своїх взаємин з колишніми ж шефами. Не став виключенням і Віктор Іванович. Виявляється, «Ющенко за весь час перебування на вищій посаді не зміг утілити обіцянки, які він давав українському суспільству під час виборчої кампанії 2004 року».
Ну, це ми знали і без Балоги. Усе ж таки не в Швейцарії живемо, не на Канарах відпочиваємо. Маємо, так би мовити, унікальну можливість особисто спостерігати процес державного гниття. Але ближче до тіла, як говорив (якщо вірити О. Бендеру) Мопассан. «Упевнений, що ви не маєте морального права йти на президентські вибори. Принаймні, в цьому я вам не соратник», – звернувся Балога до тепер уже колишнього керівника.
Багато слів ще було сказано з приводу «корупції і кума при владі» і «подвійних стандартів при ухваленні державних рішень». Згадав екс-глава СП і «постійний пресинг з боку президентського оточення».
Цікаво, що за тиждень до своєї відставки Балога заявляв, що у Віктора Ющенка «ефективне майбутнє як політика і державного діяча»: «Виберуть на другий термін – залишиться першою особою в державі. Віддадуть голоси за нього як лідера політичної сили на виборах у Верховну Раду – засідатиме в парламенті. У будь-якому випадку, я впевнений, Віктор Ющенко залишиться активним політиком, політичним і суспільним авторитетом».
Оце так Балога! Насправді – хто як не він вніс значний внесок для падіння президентського рейтингу? Ні, Ющенко і сам не промах у цьому плані. Але Балога триразово підсилив усі президентські «негаразди». Пригадаємо, скільки всякої єресі встиг провернути очолюваний ним Секретаріат (який асоціювали насамперед з самим Ющенком)! Шкода ось тільки, що не довів справу до кінця. Втім, кінець «особливо близький», як співала колись група «Нуль» (назва групи вдало перекликається з поточним рейтингом гаранта). Сам же Балога, мабуть, розраховує на блискуче політичне майбутнє. Наприклад – на Закарпатті. А що як русин визнають окремим етносом з витікаючим звідси правом на самовизначення (читай – на відділення від України)? У такому разі їм терміново знадобляться свої власні лідери. І хто, як не Балога.
Загалом, майбутнє у Віктора Івановича безумовно є. Достатньо подивитися на його обличчя – угодований чоловік у самому розквіті сил. Тоді як Ющенку, що зважився змінити коней на переправі, не позаздриш. Втім, і не поспівчуєш також.
Юлія Тимошенко, у якої з Балогою безумовно встановлений метафізичний контакт (усі ми пам'ятаємо їхні регулярні обміни люб'язностями), на тижні займалася звичними справами – строїла підлеглих і домовлялася про постачання газу. Цього разу не пощастило міністрові оборони Єханурову. КРУ виявило в діяльності Міноборони ознаки корупції (теж мені, секрет Полішинеля), і прем'єр використала цю інформацію як привід для скандалу. Усе ж таки Юрій Іванович для неї «чужий», оскільки призначений за квотою Президента. Єхануров пробував захищатися і навіть закликав главу Кабміну припинити «ламати комедію», але Юлія Володимирівна стукнула кулачком по столу і сказала, що ламати комедію доведеться Єханурову – причому перед силовими структурами.
Єхануров одразу ж став бажаним гостем численних ток-шоу, на яких розповідав про те, чому в раціоні українських солдатів повинна була бути ковбаса по 68 гривень за кілограм, і про те, чому її там все-таки не було. «Куди поділася ковбаса?», - ось головне питання минулого тижня.
В Астані тим часом відбувся саміт глав урядів країн СНД, на якому Тимошенко вдалося зустрітися з Путіним. Обговорювали закачування газу в українські сховища. Де Україна візьме п'ять мільярдів доларів для оплати закачаного газу – невідомо. Путін заявив про великі ризики для Росії і натякнув на майбутні президентські вибори. Мовляв, якщо влада в Україні поміняється, хто у такому разі платитиме?.. Сумнівається в платоспроможності України і російський президент Медведєв, який на тижні звернувся до Євросоюзу з проханням допомогти Києву кредитами. Щось подібне до «дайте їм грошей, будь ласка, а то вони у нас брати не хочуть».
Тим часом, Кабмін Тимошенко звернувся до Президента з проханням призначити колишнього прем'єр-міністра Валерія Пустовойтенка на посаду голови Київської облдержадміністрації – замість Ульянченко, що пішла на підвищення. Забавно, що Пустовойтенко не тільки був прем'єром за часів Кучми, але ще й очолював (після своєї відставки) Народно-демократичну партію – оплот «кучмізму», як запевняла нас у 2004 році Юлія Володимирівна. Ось такі зміни пріоритетів. Чи апетитів.
Ющенко з Януковичем встигли на тижні з'їздити до Стамбулу, де донецький «Шахтар» (саме це слово написане на новій клубній емблемі, а також на стадіоні, що будується, «Донбас Арена») зусиллями своїх численних бразильців зумів-таки вимучити перемогу у фінальному матчі Кубка УЄФА з німецьким «Вердером». Наші поздоровлення Рінату Леонідовичу – нарешті його команда виграла хоч щось варте… Забавний казус трапився під час телетрансляції: камера показала президента УЄФА Платіні і порожнє місце поряд з ним, на якому щойно сидів Ющенко. Трохи пізніше Віктор Андрійович знову матеріалізувався на тому ж місці. Де був президент ці п'ятнадцять чи скільки там пройшло хвилин – залишилося загадкою.
Загадкою залишилося для нас і нагородження посла США в Україні Вільяма Тейлора орденом «За заслуги» III ступеня. Відповідний указ підписав Глава української держави Віктор Ющенко. Як мовиться в тексті указу, Тейлор нагороджується орденом «за видатний особистий внесок у розвиток українсько-американських відносин». «Хотів би подякувати вам за ту роботу, яку ви зробили за час своєї каденції для розвитку наших двосторонніх зв'язків», – заявив Ющенко під час зустрічі з нагородженим.
Мда. Цікаво, чому орден усього лише третього ступеня? Може, Тейлор на другий, на перший не напрацював? Чи це своєрідна субординація? Наприклад, Тейлору – третій ступінь, Саакашвілі – другий, а Обамі – перший? Не виключено. У цій приголомшливій державі може трапитися все що завгодно.
P.S. За день до публікації огляду вашому покірному слузі приснився кошмарний сон: генеральний секретар ЦК КПРС Микита Хрущов нагороджує Зіркою Героя Радянського Союзу керівника ЦРУ Аллена Даллеса. У газеті «Правда» друкують великий портрет американського друга. Його запрошують на зустрічі з піонерами, представниками творчої інтелігенції, а також трудовими колективами секретних оборонних заводів. У цьому місці я прокинувся в холодному поту.
Кохаймося!
Завжди ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом