Пам'ятаєте радянські некрологи? «Після важкої і тривалої хвороби...», і так далі. А ось якщо замість слова «хвороба» вставити в текст некролога «похмілля», - вийде зовсім не казка, але бувальщина про пригоди глави МВС Юрія Луценка після його повернення на батьківщину з німецького полону.
Пам'ятаєте, ми в попередньому огляді всі дивувалися, чому це сам Юрій Віталійович не коментує нещасливий інцидент і взагалі не з'являється на публіці? Ось. Чи означає це, що головний міліціонер країни випробовував у цей період гострий похмільний синдром? Однозначно стверджувати не беремося. Зрештою, горілку з Луценком ми не пили і в одній канаві... пробачте, в одному літаку не літали. Тому припустимо, що, взявши тижневу паузу, Юрій Віталійович активно розробляв «легенду», покликану обілити його імідж, що неабияк потемнів у франкфуртському аеропорту.
Треба сказати, що легенда вийшла так собі. Хороших розвідників відрізняє здатність запам'ятовувати все сказане ними, щоб не сплохувати в простій, здавалося б, ситуації. Ну і правило «чим менше говориш – тим краще» ніхто не відміняв. І те й інше до Луценка не відноситься. Після тижневого «мовчання» він почав говорити – багато і щодня. Причому говорити іноді абсолютно різні речі.
Спершу кумир українських логопедів попросив парламент розглянути його заяву про відставку. Мовляв, розумію, погрішив і таке інше. За словами спікера Литвина, Луценко просив вирішити питання про відставку без його присутності (щоб зайвий раз не ганьбитися).
І звільнили б п'яницю і бешкетника, коли б не одне але. На руку Луценка зіграли суперечності у Верховній Раді, які, зрозуміло, не перший день як з'явилися. Раптово відмовилися голосувати за відставку комуністи, які засудили сам факт бешкету, але зажадали додаткових підтверджень і документів. БЮТ, із зрозумілих причин (Луценко – міністр уряду Тимошенко) зайняв вичікувальну позицію. Литвин… Гаразд, не будемо про сумне. Загалом, на виході у нас вийшло, що, незважаючи на волаюче неподобство вищезазначеного громадянина, за його відставку готова була проголосувати лише Партія регіонів. Яка, ясна річ, обурилася фактом своєї раптової самотності і майже весь тиждень блокувала трибуну парламенту, вимагаючи відставки міністра. Щось на зразок компромісу було знайдено, коли Рада проголосувала за усунення Луценка від роботи строком на один тиждень, з тим, щоб уряд за цей час міг провести власне розслідування інциденту.
Луценко, для якого в кінці тунелю засвітило рятівне світло, підбадьорився і почав живописати все нові і нові подробиці. Виявляється, того вечора він випив усього келих пива, оскільки в аеропорту «зустрів старого друга». Виявляється, німецькі поліцейські першими накинулися на його сина і почали душити його; вони напевно знали, що Луценко-молодший нещодавно переніс операцію на тому місці, де голова кріпиться до тіла. Виявляється, це була провокація, направлена на виклик у відповідь реакції з боку міністра. І він винен, страшно винен, але тільки в тому, що дозволив собі таку банальну реакцію, та хто міг би поступити інакше на місці батька, який захищає свого сина від чіпких лап бандитів у поліцейських мундирах?..
Цю жалісну історію Луценко виклав під кінець тижня в багатохвилинному монологу у Шустера. Примітно, що ретельно підібраний «народ» не дав одностайної оцінки діям міністра. Спрощено це виглядало так: «може бреше, а може й ні».
На цьому ж шоу Луценко висловив бажання… продовжити роботу на посаді міністра внутрішніх справ. Напевно, повторюючи весь тиждень одні й ті ж «мантри», він і сам увірував у власну непогрішність.
Що ж до парламенту, то він «у перервах» встиг прийняти закон про заборону в Україні грального бізнесу (поки що строком на три місяці). Тепер усе залежить від Президента, який уже встиг назвати прийнятий Радою закон «принизливим і популістським», а потім – увага! – повідомити, що в цілому він готовий його підписати. Ось такий парадоксальний лідер у нас. Це все одно що уплітати заливну рибу в обидві щоки і засуджувати, мовляв, «яка гидота!.. яка гидота!..».
Крім цього, Віктор Андрійович на тижні займався чим Бог пошле. Наприклад, ходив надавати свідчення в Генпрокуратуру за фактом свого нібито отруєння. Слухайте, ну за п'ять років міг би вже й аналізи здати, зрештою. Щоб, так би мовити, остаточно розставити всі крапки над «Ё». Це ж така дурниця – здати кров з пальчика на клінічний аналіз. Шкода, все-таки, що Президент у нас - особистість недоторканна. Його б під білі рученьки – та в районну поліклініку. Заразом і флюорографію змусити зробити, а то хіба мало що він там удихнув, спілкуючись з Бушем та іншими потенційними рознощиками свинячого грипу.
Глава Конституційного суду Стрижак тим часом виступив з новою заявою. Виявляється, Ющенко не має права розпускати Раду, оскільки «за 6 місяців до президентських виборів не можна цього робити». Ну так, а ми й не знали. Слухайте, а навіщо нам взагалі КС? Прочитати те, що написане в Конституції, ми можемо і без Стрижака. Як там кіт Матроскін говорив: «А все ж таки дарма ми його годуємо!..».
Президентові коментувати заяви глави КС було ніколи. Він був зайнятий побудовою нової партії на базі старої. Чергова спроба реанімації НСНУ була зроблена минулої суботи. Політраду партії очолила губернатор Київської області Віра Ульянченко. Легендарна жінка! Говорять, вона близько і дуже-дуже тісно знайома з усіма провідними олігархами країни. Отже, мабуть, борги за оренду і послуги Інтернет партійні структури НСНУ ось-ось погасять.
Майже одночасно стало відомо про те, що у відставку подав глава президентського секретаріату Віктор Балога. Виявляється, відповідну заяву Віктор Іванович написав ще місяць тому і зараз її розглядає Президент (щось довго розглядає). «Причини такого кроку викладені в заяві, і найближчим часом будуть оприлюднені», - прокоментував свій вчинок Балога, який відмовився повідомити будь-які подробиці. Численні «експерти» тут же заявили про кінець проекту «Єдиний центр», про посилення ролі «Нашої України» в президентському оточенні, про зміну фаворитів і тому подібні нісенітниці. Почекаємо, поки Балога сам розповість про причини свого вчинку. Раптом сенсація? «До Ющенка кожного тижня прилітають бджоли-інопланетяни. Їх вплив на Президента безмірний; вважаю, що я там зайвий».
Ну а якщо серйозно, то всі ці зміни керівництва, прохання про відставку і тому подібне – явний знак того, що вибори не за горами. До жовтня (який цілком може виявитися січнем) ми ще не таке почуємо. Приготуйте ваші вуха!..
Кохаймося!
Завжди ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом