Чорновіл: У Німеччині не покриватимуть дрібного бешкетника Луценка

Тарас Чорновил: В НАТО, завдяки Ющенку, ми вже не вступим. Він, як Президент, занадто далекий від європейських і НАТівських стандартів.

Янукович не служив не з відомих Вам причин,а, здається, у зв'язку з відстрочкою через навчання. Не був він тоді «мажором».

А те, що нинішні «мажорчики» «косять» і від армійської служби, і від суспільних обов'язків - це проблема, яку законом не вирішиш. Вони і так всі закони порушують. Просто не голосуйте на виборах за батьків цих «мажорчиків».

Росич: Лавринович, ваш коллега, за время депутатства стал «юристом», получив второе образование. Что ж Вам помешало получить высшее образование?

Тарас Чорновил: Уже отримав - міжнародне право. Взагалі, думаю, що судити слід не по одежці (корочці),а по голові. Не думаю, що, отримавши диплом, я став мудрішим. У нас в Раді куча академіків, які двох слів зв'язати не можуть.

Щодо Лавриновича, він і до юридичного диплому був добрим юристом, алетрохи кон’юнктурним.

Росич: Скажите, почему Черновецкий увольняет в Киеве главных врачей за политику, и никто, в том числе и Вы, на это не реагирует? При этом летит лечиться в Израиль. Куда ж деваться здесь простым гражданам, если он уничтожает медицину?

Тарас Чорновил: Я особисто звертався з цього приводу в Генпрокуратуру з повідомленням про скоєння злочину громадянином Черновецьким і був одним із ініціаторів проведення відповідної експертизи щодо дієздатності «мера деяких киян». У нас рівень повноважень депутата звели до такого мінімуму, що на наші вимоги вже й не реагують.

БЮТ зробив велику помилку, самонадіяно пішовши на дострокові вибори в Києві. Не можна було в «хворому» суспільстві іти на вибори з допуском до них не зовсім адекватного кандидата. Результат вам відомий. Черновецький давно мав або сидіти, або примусово лікуватись. Що з цього реалізувалося б, мав вирішити суд, а не я.

Росич: Почему до сих пор существуют коммунальные СМИ (телеканал «Киев», газета «Хрещатик», радио «Киев»), которые, к примеру, в Киеве занимаются в наглую рекламой одного политического блока - Черновецкого и его религиозного просветителя? Ответьте, когда это прекратится? Внесите соответствующий законопроект.

Тарас Чорновил: Я противник ідеї повної ліквідації комунальних ЗМІ. Якщо з металу можна виготовити не лише автомобіль, але й бандитського ножа, то нам же не слід ліквідовувати металургію. Методи впливу Черновецького на київські ЗМІ, в т.ч. кадрові чистки, вже містять склад злочину. Але в цій країні поки що таких не лише не судять, але й обирають. Можете уявити, щоб у якійсь європейській столиці, де часто теж існують комунальні ЗМІ, був подібний пресинг?

Росич: В каких войсках и где Вы служили?

Тарас Чорновил: Як сину дисидента і неблагонадійному автомата не доручили. Озброїли БСЛ - большая совковая лопата. Служив у стройбаті. Але, принаймні, солдатської каші спробував (пам'ятаєте «дроб 16»?), постріляв з автомата і щось корисного залишив на цій землі - житло для військових.

Говорять, що армія - хороша школа, яку краще проходити заочно. Але я не жалію, що довелось служити - «служить бы рад, прислуживаться тошно».

Росич: Каково Ваше отношение к агрессии России в Грузии? Почему наш гарант допустил, что с территории Украины исходила угроза Грузии?

Тарас Чорновил: Ситуація в Грузії абсолютно неоднозначна. Подивіться на реакцію ЄС - вони визнали відповідальними 2 сторони. Першою агресивні дії, які суперечать міжнародним правовим нормам, почала Грузія. Обстріл населених пунктів, військові дії щодо мирного населення, ще й в день відкриття Олімпіади (в давнину на час Ігор війни припинялися) - заслуговує на абсолютний осуд. Дії ж Росії були так само невиправдані і за міжнародним правом - асиметричні. За наслідками, звичайно, Грузію можна вважати потерпілою стороною, але, піддавшись на провокації або щось провокуюче самостійно, вони отримали результат, який можна було прогнозувати. Реакція всіх українських політсил була неадекватною. Рвались підтримати одну зі сторін.

Щодо дії ЧФ РФ – вони, дійсно, виходили за межі нашого договору і міжнародного права, але Ющенко бажав зупинити його чужими руками - вимоги до уряду і з провокаційною метою (згадайте «комплекс Тузли»).

BOXER: Добрый день, Тарас!!! Верите ли Вы лично в убийство Вашего отца спецслужбами? Будете ли баллотироваться на выборах президента Украины? В разной политической мишуре Вы воспринимаетесь как достойный кандидат. Не пора ли подумать о собственной политической партии?

Тарас Чорновил: 1. Не тільки вірю, але й переконаний. Думаю, підстав у мене і у слідства для такого припущення більше, ніж досить. Не буду сьогодні вдаватись в деталі. Але щось не зовсім мені подобаються останні дії прокуратури в цій справі.

2. На вибори Президента балотуватись не буду: грошей нема, оргресурсу нема, брехати не вмію. Хто ж такого обере?! :)))

3. Щодо партії, сьогодні взагалі не бачу жодної структури, яку можна бобгрунтовно назвати партією. Це або п’єдестали для лідерів, або вихлопна труба для амбітних ідіотів. Створити свою? Напевне, не готовий, в тому числі з причин п.2.

З політики кінцево не пішов, хоч дуже хочеться. На жаль, навіть на підсвідомому рівні розумію, що я приречений «варитися» в цьому «казані». Але я вже можу зробити те, на що інші політики неспроможні - відмовитись від кар'єри, якщо мені соромно цим займатись.

Игорь: Уважаемый Тарас Вячеславович, в преддверии дня Победы самый острый вопрос об отношении к людям, носившим фашистскую форму и получившим от власти, возглавляемой Ющенко В.А высокое звание Героя Украины, да еще и со своими отпрысками! Эта публика органично входит в пантеон лиц, искавших союза с кем угодно - турками, поляками, шведами, немцами - кроме собственного народа, чтобы впоследствии ...предать и этаких реализаторов независимости Украины. Воспевание такого плана идей - не есть ли идеологическим, нравственным, мировоззренческим и просто гуманитарным тупиком? Спасибо.

Тарас Чорновил: А Ви не думаєте, що Ваша версія така ж суб'єктивна і спрощена, як і підхід Ющенка? Наша історія складна і заплутана. Ми століттями жили в стані розділенності різними окупантами та перманентної громадянської війни. Я - не прихильник ультрагероїзації ряду зброєних формувань, зокрема тих, які все ж були колоборантами. Сьогодні це не політкоректно. Але навіть СС Галичина - це не зрадництво, а трагедія. Я думаю, що ті люди могли зробити інший вибір. Але увійдіть в їх становище. Для них СРСР - такий самий ворог, який за півтора року панування в Галичині знищив більше людей, ніж всі окупанти за всю історію. Тому давайте не підходити до історії однобоко. Сьогодні навіть УПЦ думає відмовитись від анафеми Мазепі, а ми далі пробуєм знайти ворогів серед своїх.

Росич: Накануне Дня Победы хочу спросить Вас как депутата многих созывов: почему до сих пор наши ветераны не имеют достойной жизни? К примеру, к 85-летнему инвалиду войны, у которого недержание, склероз, ни один врач, ни один соц. работник не подошел за всю его несчастную жизнь ни разу. Почему вы до сих пор не поменяли систему? И действующее лекарство от склероза ежемесячно стоит 1500 грн., а пенсия у него тоже такая же. Что ж вы там сидите и не знаете этих проблем и не решаете их? Я уж не говорю про вьетнамского ветерана, получающего 50 тыс. в год. Чем же наши ветераны так провинились перед вами и страной? В Союзе чайной чашечкой с надписью да побрякушками отделывались, а теперь вообще забыты и оторваны от жизни и от государства. Давайте тоже закон, чтобы олигархи 10-ю часть с каждого килограмма металла, хим. удобрений, газа, бензина и т.п. отчисляли ветеранам на лекарства, а не в оффшоры. Пора работать на страну и людей, а не на ПР или НУ.

Тарас Чорновил: То, что Вы говорите - это приговор и заклеймление позором этой власти и страны. Мне стыдно, что такое происходит.Дело не в законах, они все это предусматривают, в т.ч. и надлежащие мед. и фармпомощь. Раньше, когда нас избирали по округам, каждый из депутатов, в т.ч. и я, могли добиться на местах исполнения закона. Сегодня всем все безразлично, лишь бы костюмчик от Бриони и сумочка от Луи Виттон хорошо лежали, да еще красивые фразы, чтоб народу нравились. Мне иногда кажется, что те, кто должен исполнять законы, по-садистски мечтают, чтобы скорее (и при их помощи) умерли все, кто обоснованно имеют право на льготы и заботу государства.

Карина: Тарас Вячеславович, а как к Вам сейчас относятся во фракции? с Герман дружите?))

Тарас Чорновил: Фракція, як структура - зі мною, як і я з нею, жодних відносин не має. Я, правда, отримую рекомендації секретаріату фракції щодо підтримки законопроектів. І дуже дивуюся, коли я - єдиний, хто голосує за рекомендаціями, а решта -за жестом руки Чечетова, який суперечить цим рекомендаціям.

З членами фракції за дрібними вийняткамивідносини прекрасні. Там же мудрі люди, всі все розуміють ічасто в кулуарах говорять те саме, що і я. Алея вирішив «похоронити» свою партійну кар'єру,а вони з різних причин не можуть.

З Герман не спілкуюся.

Кирилл-Киев: Вы говорили, что в ПР серьезный раскол, якобы Янукович, кроме того, мало на что влияет. Партия «умирает»? или что происходит?

Тарас Чорновил: Ні, розколу нема і в принципі бути не може. Мені здається, що партія втратила впевненість в майбутньому, будь-які чіткі орієнтири і свою ідеологічну складову. Фактично, єдине мотиваційне завдання - обрати В.Ф. Януковича Президентом. Для багатьох всерединівже виникає питання, для чого. Я чув, як потужні бізнесмени у фракції жалілись, що чужі з них дерли менше і поступали чесніше, ніж такі свої. Тому по інерції підтримка Януковича йде, але це вже без блиску в очах. Думаю, що він себе катастрофічно самоізолював в групі, підконтрольній Фірташу. Якщо різні Льовочкіни, Германи дозволяють собі цензурувати або спростовувати його заяви, то всі задаються питанням, хто ж сьогодні керує партією, і якщо він стане Президентом, хто керуватиме країною? Цей вплив дрібної фінансово-політичної групи на лідера такого масштабу якийсь просто ірраціональний і незрозумілий. Тому основні групи впливу та фінансові «донори», частково підтримуючи Януковича, нададуть допомогу і всім його конкурентам. Паралельно з цим починається процес не розвалу, а обсипання партії. Проблеми в Криму, Харкові, на Луганщині та Київщині - свідчення цьому. Шкода, бо потенціал партії і її лідера був колосальний. А якщо переможе Тимошенко, то напротивагу їй нам необхідна ультрапотужна монолітна опозиция. Боюсь, що ПР такою вже бути не зможе.

Kleo: Уважаемый Тарас Вячеславович! Расскажите, когда вы в последний раз виделись с Ющенко? О чем тогда говорили?

Тарас Чорновил: Навіть коли я був у фракції «Наша Україна», міг бачитися з ним, як депутатом, дуже рідко. Окремі випадки, коли він фізично втікав, в політиці ходять, як анекдоти.

Передостанній раз бачився на теледебатах перед 3-м туром - ми навіть з ним непогано поспілкувались. Напевне, він не зрозумів, з ким розмовляє. Наступний раз на одному телешоу, присвяченому темі Голодомору. В рекламних паузах ми теж дуже гарно спілкувались на теми історії. До речі, це чи не єдина сфера, в якій я можу солідаризуватися з поглядами нашого Президента, але аж ніяк не з безглуздими методами, якими він їх реалізує. До речі, з Віктором Федоровичем і в мене, і в абсолютної більшості колег по фракції спілкування складалось аж ніяк не краще. Не розумію ялідерів загальнонаціональногомасштабу, які панічно бояться розмовляти з людьми, що можуть їм сказати щось неприємне чи небажане. Пригадуєте: «страшно далеки они от народа».

Иван: Тарас, доброе утро! как вы думаете, можно ли сейчас спрогнозировать, кто будет следующим Президентом Украины? Неужели Тимошенко?

Тарас Чорновил: Прогнозувати не ризикну, хоча раніше прогнози збувалися. Думаю, що вийти в 2 тур мають майже рівний шанс четверо: Янукович, Тимошенко, Тігіпко, Яценюк. До виборів стільки ще відбудеться і поміняється, що сьогоднішні рейтинги можуть бути лише жалюгідною втіхою для гіперболізованого самолюбства.

Однозначно люди виросли порівняно з 2004 р. - сім'ї розпадатись не будуть через вибір, електоральна картина географічно розмиється, якщо основні кандидати не заженуть себе, як тоді, у вузькі географічні рамки. Цього можна теж очікувати, як і найрізноманітніших провокацій, оскільки, на відміну від людей, наші основні лідери з 2004 ще не виросли. До того ж, існує фактор Ющенка, який сам Президентом вже не стане, але біди натворити ще зможе.

Полина Анатольевна: Тарас Вячеславович, как вы восприняли скандал дебоширы и пьяницы Луценко? (то, что он такое мог вытворить, кстати, вполне вероятно, поэтому и прячется). Что с ним будет - уволят?

Тарас Чорновил: Витворити міг і думаю, що витворив. На Німеччину вплив українських політиків не поширується, вони і Ющенка з його заявами про негайний вступ в НАТО і ЄС послали, і дрібного дебошира з загадкової Ukraine покривати не будуть. Справа могла розв'язатись, якби німецька поліція чітко діяла згідно Віденської конвенції про дипломатичний імунітет, який не дає недоторканності власнику дипломатичного паспорта, а лише особам, які мають чітко встановлений дипломатичний статус. Міністр, як і депутат, має право на диппаспорт, але не на імунітет. Однак, у них правоохоронці читають закони так само, як і у нас, зокрема ті, які потрібні в роботі. Їм ніколи в голову не могло прийти, що доведеться мати справу з дебоширом із диппаспортом. На території ФРН це, напевне, перший випадок. Можливо, на зворотній дорозі у Луценка і виникнуть серйозніші проблеми.

В Україні ж чим неадекватніша поведінка, тим більший авторитет. Хоча, звичайно, цей дивний міністр має достатньо ворогів, які подібним проколом скористаються. Однак, сумніваюся, що Луценка звільнять з посади. Це має зробити Рада за поданням прем'єра. Голосів би вистачило, але йогозняття- розвал коаліції. Не думаю, що на це підуть.

Константин: Тарас Вячеславович. Сейчас уже звучат заявления о том, чтобы отправить в отставку правительство Ю.Тимошенко. Ведь только за 3 последних дня в стране и за ее пределами произошли страшные вещи, связанные с ее министерствами (МВД, ЖКХ и Минугля). Скажите, пожалуйста, по Вашему мнению насколько это реально? И хватит ли голосов в парламенте для этого? А главное, есть ли у нардепов для этого политическая воля?

Тарас Чорновил: По-перше, нема юридичної можливості, в січні опозиція бездарно провалила цю тему. Тепер знову вислювлювати недовіру можна лише восени. Політично - цей уряд мені не подобається, хоча в конкретних сьогоднішніх умовах він діє не краще і не гірше, ніж можна було б сподіватися від альтернативних. Окрім того, виходити сьогодні на повний вакуум влади (безвідповідальний Кабмін і нові вибори у ВРУ) - на мій погляд, це найгірша провокація, яку сьогодні можна зробити проти країни. Негативи прогнозовані, а що в активі? Ну, прийдуть в Раду Тягнибок чи Вітренко, а ще може Черновецький на бабушках «в'їде». Чуть меньше візьме Тимошенко і Янукович, чуть більше вічно голодні. Що далі? Тому доки нема плану на майбутнє, не варто підпалювати бікфордів шнур.

Павел Иванович: А вы проголосуете за отставку Луценко? Гнать его надо метлой! Позорище такое!!

Тарас Чорновил: Проголосую, з великим задоволенням.

Алекс: Уважаемый Тарас Вячеславович, почему вы выйдя из ПР не сдали мандат? Будьте мужчиной - доведите начатое до конца.

Тарас Чорновил: Мене обирали в парламент, щоб я, як Флюгер, крутився разом з лінією партії? Ті принципи, які були чітко записані і підтримані на виборах, сьогодні партію вже не цікавлять. Я ж від більшості з них (крім тих, яких й тоді відкрито називав недоречними) не відмовляюсь. Якщо Ви вважаєте, що депутати, фракції і весь парламент потрібні лише для того, щоб безмовно служити вождям, то я Вас вітаю. Ви належите до 2-3 % населення України, які ще готові підтримувати подібний вождізм, але Ваша позиція живе і перемагає - ВРУ сьогодні саме така. Я ж у ВРУ займаюся тим, що виписаноКонституцією і законами - законодавчою роботою. До речі, належу до не більше ніж десятка депутатів, які читають законопроекти, за які потім голосуєм.

Вибачте, що трохи розхвалив себе, взагалі ж вся наша робота, як колективного органу, оцінюється зайого результатами, які відомі, тому роздувати щоки, очевидно, недоречно.

Лондон: Вот Тимошенко рассказывает, как у нас все хорошо, доходы растут, инфляции нет, но почему в своих карманах мы этого не ощущаем? Зачем так цинично врать? Когда вы ее уже уберете из правительства?

Тарас Чорновил: Слухаючи Тимошенко, як і раніше Януковича чи Єханурова, про те, як добре жити в Україні, я мрію нарешті знайти на карті світу таку країну й імігрувати до неї. Але, натомість, бачу іншу Україну, в якій ми з вами живемо. Колись, здається, Сашко Кривенко (видатний журналіст) написав фейлетон про багату і щасливу Україну, в якій живуть радісні люди, і єдина їх проблема, що іноді під колесами їх мерседесів крутяться якісьдивні безрадісні люди - тобто миз вами. Можливо, вони дійсно вірять в те, що говорять. Статистика, особливо колиз нею «попрацювати», може видати і не такі результати. Просто ми, дійсно, в різних країнах і світах.

У зв'язку зцим я аж ніяк не можубути апологетом Тимошенко, й не збираюся пов'язувати своє політичне майбутнєз її силою.Але їй опонують нічим не кращі за неї. Бувши у владі або якщо знову туди вернутися, вони будуть робити майже те саме. Фатально,але нема альтернативи. І особливо страшно, що напередодні виборів опоненти уряду (і опозиція, і Президент)діють заметодом: чим гірше,тим краще. Я б не проти, щоби уряд був змінений, навіть на уряд Януковича, але оскільки нова коаліція і новий уряд утворені не будуть, адже амбіції заїдають, то не думаю, що варто вибирати шлях в нікуди. Можливо, це не найкраща логіка,але іншої поки що озвучено не було.

WWW: Неужели вы не будете больше баллотироваться в депутаты?

Тарас Чорновил: Не знаю. Поки що не бачу особливого сенсу, окрім банального працевлаштування з дуже непоганою зарплатою. Звичайно, це персонально вигідно для самого депутата, але навряд чи для вас. Для мене ж матеріальна мотивація хоча й має певне значення (у мене нема бізнесу і відкладених запасів), але не є вирішальною. Працювати в такому парламенті і в рамках нинішніх фракцій, де: «я - начальник, ты - дурак», я не особливо бажаю. Якщо кардинально зміниться законодавство, в тому числі і виборче, мотивація до активної політдіяльності знову зросте. Але ж хто має ті закони міняти? Ті самі 5 політичних лідерів, для яких така зміна смерті подібна.

Інший варіант - це можливість спільно з людьми, яких я поважаю, і яким довіряю почати формувати щось нове в цій політиці. Поки що таких точок кристалізації ще не помітно, а сам я на роль лідера не дуже надаюся, бо фатально не вмію командувати людьми. В принципі, приглядаюся із зацікавленням до повернення в політику Тігіпка. Він мені цікавий, хоч би тому, що буде за кого проголосувати на виборах. Можливо, до команди, яка, безумовно, буде навколо нього створюватися, увійду і я. Але це лише сьогоднішній мій аналіз. Жодних переговорів я ні з ким на цю тему не вів.

Я: Скажіть, а чому ви так погано зараз відгукуєтесь про Януковича?

Тарас Чорновил: Взагалі не хотів відгукуватися ніяк. Коли виходив з партії, мав слабку надію, що піду тихо. Ми ж тоді чекали дострокових виборів, і я чітко визначився, що займатимусь експертною роботою в галузі міжнародного права та міжнародних відносин. Але процес забуксував на невизначений термін. Окрім того, ви б самі попробували повідбиватися і повтікати від парламентських журналістів... А на чітко поставлені питання я звик давати такі ж чіткі відповіді.

Я стараюсь не зводити рахунки з своєю колишньою партією і її лідером, хоча іноді, на жаль, прориває. Ми ж всі живі люди, а ще й з моїм холеричним темпераментом...Тому, якщо щось було некоректно, то і в Януковича, і у вас та інших його прихильників прошу пробачення. Однак, кожен політик - людина публічна, його дії - це не лише його особиста справа. І коли лідер ПР робить речі, які я навіть не як депутат, а просто як людина, вважаю шкідливими, то хто мені заборонить це аналізувати і про це говорити?! Головне, не переходити на особистості.

AllexL: Почему в Украине не получила широкого распространения идея либерализма? Партии, в названии которых есть это слово, на самом деле - далеки от сути идеи. Неужели Либеральная партия навсегда потеряна из-за фамилии Щербань?

Тарас Чорновил: У нас всі партії якісь трошки «потерянные». Ліберальними себе часто називають класичні ліві, соціал-демократами - типові ліберали... Щодо ліберальної ідеології, то її, як і будь-яку іншу ідеологію, сьогодні використовують, як дівчинку за викликом: потрібні послуги - будь-ласка, використали - до побачення. По-друге, сьогоднішня криза яскраво продемонструвала всі проблеми класичної ліберальної ідеології та монетарної системи. Більшість розвинутих країн світу переходять на принципи інституціалізаційного лібералізму з значною роллю держави, інститутів влади, міжнародних структур, системного бізнесу. Те, що ми часто називаємо лібералізмом, у класичній політології розглядається в розділі первинного накопичення капіталу. А щодо партій, то теза капітана Врунгеля: «Как вы яхту назовете, так она и поплывет» в політиці не діє.

WWW: Тарас Вячеславович! Если вы вышли из ПР, то почему вы не вышли из фракции? Императивный мандат не действует, да?

Тарас Чорновил: Згідно рішення КСУ, ні вийти, ні навіть виключити з фракції, по суті, не можна. Можна скласти мандат. З цього приводу я вже дав відповідь вище.

Влад: Тарас Вячеславович, скажите, а как Вы относитесь к новым украинским миллиардерам к Ахметову и т.д. ведь такие деньги честным трудом не заработаешь? И как им «прислуживаться» - достойное ли занятие для человека?

Тарас Чорновил: До всіх ультрабагатих в Україні ставлюся з певною пересторогою, але стараюсь не перегинати палицю й не демонструвати святої праведності. Чи є хоч одна надпотужна фінансова сім'я у світі, яка б перші мільйони заробила чистим и чесним шляхом? Очевидно, ні. Тому, маючи їхній перший мільйон в умі, все ж аналізувати краще за тим, як заробленіперші сто мільйонів чи мільярд. А тут уже різнобій дуже великий.

Щодо Ахметова, тояв нього не працював и не працюю, іноді зрідка спілкуюся, але будете сміятися - про футбол. Якщож серйозно, то відмінність між системним, промисловим бізнесом і фінансовими спекуляціямипросто колосальна, хоча суми коштів фігурують подібні. Тому до Ахметова, у якого діє реальне виробництво, де люди отримують зарплати, а держава - податки, я завжди буду ставитися напорядок краще, ніж до того ж Фірташа, який робить гроші з повітря, точніше з чужого газу, а якщо зовсім точно - з наших кишень. От і все.

Стефан Ількович: Тарасику,сину...Зле тобі-наївся чужого хліба-аж знудило...Нема правди-ні серед побратимів,ні серед ворогів...Забили твого тата-розумію тебе і маму...Свої ж і вбили...Але...Повертайся до рідної хати,лишися тих москалів з жидомасонами...Не буде з них толку...Та й дома не мед-провокатор Тягнибок добиває українську національну думку,робить з нас манкуртів і людоненависників...Що ти думаєш робити далі,Тарасику?!

Тарас Чорновил: Взагалі-то сином мене називали лише покійні батьки, тому ідентифікувати, хто ж то Ви такий, мені якось важко. Але, не зважаючи на Ваш сарказм, відповім. А чи Вам не страшно жити в країні, в якій Ви всіх бачите лише, як страшних ворожих «москалів, жидомасонів, страшних Тягнибоків, брехливих Тимошенків, бездарних Ющенків і т.д.». Мені, якби я ставився до людей так само, а за тими ж лідерами мільйони їх прихильників, напевне, жити б не захотілося. На щастя, я переконаний, щовсі ми, незалежно від регіональних, мовних, політичних відмінностей єтакимиж українцями. А судити, що українці - це тільки такі, як я ж сам, то почитайте Шевченка: «Немає й Бога, тілько я». Давайте сприймати світ і Україну у всьому їх різноманітті.

Дмитро: Тарас Вячеславович! Восхищаюсь Вами как политиком. Не собираетесь ли Вы создавать собственную партию (если нет то почему) или баллатироваться на президентских выборах? С удовольствием проголосовал бы за Вас!

Тарас Чорновил: На саме питання я вже відповів. Але я не впевнений, що мене і більшість тих, хто гордо себе прозиває політиками, можна дійсно зарахувати до цієї категорії. Політик щось вирішує, щось планує і щось робить. Люди, які уважно слідкують за «рукою розводящого» і відповідно тиснуть кнопки, політиками не є, скорше «кнопкодавами», ті, хто коментують - або ретрансляторами (їх у нас чомусь називають офіційними спікерами партій), або політологами. Очевидно, я більше підпадаю під останню категорію.

Макс_Днепр: Уважаемый Тарас! Понимают ли Ваши сограждане львовяне, что мы готовы послать их вместе со всей западной Украиной к шухевичевой бабушке, и на что они тогда собираются жить?

Тарас Чорновил: Наша сила і наші можливості та перспективи лише в єдності. Ну, пошлете Ви галичан, за ними доведеться так само послати все Правобережжя. А що буде з тими, хто лишиться, то слухайте Жириновського. Сьогодні з Донбасом чи Харковом в сусідній РФ рахуються, як з частиною іншої великої держави. Подивиться на Кемеровську область РФ, поділіть те, що отримаєте принаймні втричі, бо вони ж свої, рідні, а наші - чуженькі... Оце чекає наш прекрасний і, на жаль, недооцінений в сьогоднішній Україні Донбас, якщо Україна розвалиться. Думаю, щов цьому випадку якраз Західній Україні буде набагато легше, навіть не маючи серйозного виробництва.

Донбасс: Для всего МИРА СС Галичина пособники фашистов и преступники, а для вас всего лишь трагедия? С такими речами прямая дорога к Тягнибоку. Люди Донбасса были лучшего мнения о вас, но как в поговорке, сколько волка не корми все равно в лес смотрит.

Тарас Чорновил: Я маю один привілей - мені не потрібно комусь підігрувати і годувати виборців підножним кормом брехливої інформації і нечесних обіцянок. Маю честь говорити правду, навіть якщо вона комусь не подобається.

Щодо СС Галичина, читати лекції Вам не буду. Всім світом і Нюренбергським процесом частини Ваффен СС визнані звичайними бойовими підрозділами. Це не рятує їх від звинувачень у колабораціонізмі, але заявляти, що вони зраджували «советскую Родину» - принаймні смішно. Під владою СРСР ті люди прожили чуть більше року і побачили таке, чого навіть людиноненавистницький режим Гітлера їм не продемонстрував. Тому давайте не гратися в приємні для свого самолюбства фрази, а якщо хочеться дискутувати на тему історії, то почнемо її вивчати.

Щодо Тягнибока, то його рекламну акцію стосовно згаданої дивізії я засуджую як відверто провокаційну.

Андрій: Пане Тарасе, я дуже Вас поважаю. Але Ваше рішення покинути політику, на мою думку, є не дуже хорошим. Адже таких політиків, як Ви, не вистачає нашій державі. Я би дуже просив Вас подумати і не залишати людей без хорошого українського політика. Ви просто зобов’язані боротися далі за те, щоб наші люди жили краще.

Тарас Чорновил: Від того, що Тарас Чорновіл буде віддувати щоки і вигувати: «Який я великий політик», наші люди жити краще не стануть. Коли ж я, вирвавшись з безпосереднього політичного процесу і не маючи більше жодних зобов'язань, можу жорстко розставляти деякі крапки над деякими «і», декому з тих, від кого справді залежить, як всім нам далі житиметься, очевидно, доведеться хоча би деколи чуть-чуть меньше збрехати, а, може, і трішечки меньше вкрасти. Мені здається, на цьому етапі це кращий результат. Але політичне «болото» засмоктує, навряд чи я з нього зможу скоро вирватися. Але принаймні буду шукати ту комаду, в якій не буде соромно за кожен прожитий день.

Александр: Тарас. Чем все-таки лучше стало жить после распада Союза? Я имею в виду с позиции простого народа, а не прохиндеев и хапачей. По пунктам. Медицина, образование, культура, мораль, пенсии, гарантированный труд и все остальное. Навешали народу какую-то демократию. Что это такое и с чем ее едят? Где Вы видали власть народа? Власть бандитов, националистов и олигархов. Если даже у Вас нет денег на выборы? Да и трагедия с Вашим Отцом случилась не при диктаторском ненавистном советском режиме?

Тарас Чорновил: Знаєте, я сам теж трохи доклав рук до того, щоб виникла незалежна Україна, брав участь в ряді підпільних, а потім неформальних структур, десь за цеі поплатився. І сьогодні мені боляче дивитися на те, що відбувається в країні. Для мене визначальнафраза мого батька,про якого Ви згадали: «Навіть КГБісти в констаборах не знущалися наді мною, як ці деякі соратнички». Ви були б праві, якби не два»але»:

1. Хто Вам сказав, окрім брехливих наших політиків,що ми живемо в демократичній, незалежній Україні?Всі політеліти звідти - зі Союзу,з ЦК або комсомолу. Всі принципи - суміш пізньої «брежнівщини» і ранньої волюнтаристської «горбачовщини». На жаль, ми не змогли вийти з «совка» упродовж одного покоління. І якщо у тих же прибалтів він зберігається, як «відрижка» минулого, хоча й досить періодична, то ми далі при ньому живемо.

2. Визапам'ятали Союз не в динаміці, а в одному епізоді, коли ми мали потужну економіку, обмежені, але стабільні соціальні стандарти і забезпечували це щедрими «нафтодолларами». Згадаймо, що було до і після. Союз той самий, а масові репресії, голод, рабська праця, бездарні волюнтаристські лідери... І розвалили Союз не кілька жменьок переслідуваних демократів-дисидентів. Розпався він сам при активній допомозі «правлячої і направляючої».

Панас: Тарас Вячеславович, какова будет ваша позиция, если вам сделают предложение войти в предвыборный штаб Тигипко?

Тарас Чорновил: Очолити виборчий штаб Януковича довелось після трьох годин роздумів. Більше часу мені не дали. Але, думаю, що я мав це зробити, при всіх розчаруваннях, я вважаю, що тоді цю роботу треба було робити і переконаний, що наш штаб її зробив чесно й досить ефективно (хоча проти лому немає прийому).

Щодо Тігіпка, я вже згадав, що поважаю його, пов'язую з ним свої перспективи, як людина, яка житиме в цій країні і точно не емігруватиме, але як політик я ще не визначався. З рештою, однозначних пропозицій теж не надходило. Тому у мене є відповідь для самого себе, за кого я проголосую на виборах, можливо, є відповідь, за кого буду готовий проагітувати, але ще нема відповіді, чи буду працювати в його політичних структурах. Ряд людей, з якими він вже почав працювати, мені симпатичні, я їх поважаю, хоча сам назвати їх ще не можу. З'явилися чутки про дещо інших «симпатиків», яких я абсолютно не сприймаю. Я ще не чув реакції Тігіпка на їхню «ненав'язливу» підтримку, якщо виявиться, що це їхня власна самодіяльність, то моральних перешкод в мене не буде.До Тігіпка в мене і в нього до мене було кілька питань, пов'язаних з періодом минулих президентських виборів, мені здається,що взаємні відповіді іпояснення нас обох задовільнили.

Тарас Чорновил: Щиро дякую всім, хто не пожалів часу на наше спілкування, або ж переглянув його результати в подальшому, так само вдячний усім відвідувачам Інтернет-видання ForUm, оскільки завжди ціную мудру журналістику і думаючих читачів. Мені здається, що ForUm зумів об'єднати одних і других. Тому для мене честь і задоволення виступати на його сторінках. Прошу пробачення, якщо недостатньо повно або дещо суб'єктивно відповів на ваші питання. З надією на подальше спілкування!