Ну, нарешті. Не пройшло і півроку, як Конституційний Суд України дав свою відповідь за президентський запит. Виявляється, «внесення пропозицій Президентові щодо кандидатури прем'єр-міністра, а також кандидатур до складу Кабінету міністрів відноситься винятково до повноважень коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді».
І що, запитаєте ви? «А біс його знає!» - відповімо ми. Оскільки у Ющенка це рішення назвали «очікуваним» (Ставнійчук), мовляв, КС підтвердив президентську позицію: після формування нової коаліції вона зобов'язана внести главі держави відповідну кандидатуру прем'єр-міністра України. А тим часом Стрижак, голова КС, так прокоментував рішення своєї контори: «Чи отримав президент відповідь на питання, з яким звертався до Конституційного суду? Якщо не прочитати уважно – ні, а чи дає Конституція відповідь на це питання президента? Якщо подивитися на статтю 83 – ні, не дає. Тому я вважаю, що наше рішення не дає відповіді на питання, яке ставив президент, але ми дали відповідь у межах Конституції і своїх повноважень».
Ви що-небудь зрозуміли, поважаний читачу? Ось і ми теж сидимо, голову сушимо. Між тим від нетрів юриспруденції дозвольте перейти до тих прихованих процесів, які супроводжували ухвалення саме такого рішення КС. Багато «прогнозистів» передбачали «правильне», з точки зору президента, рішення. Мовляв, «суд третього туру» здатний на все. Видно, вони помилилися. КС, він, ясна річ, багато чим зобов'язаний Ющенку, але… повноваження президента добігають свого логічного кінця. А судді КС – вони планують працювати і після Ющенка. Отже, тут важливо було витримати якийсь паритет: і владного вовка нагодувати, і опозиційних (а також напівопозиційних) овець задовольнити. Слід сказати, що це їм удалося. Заплутали своєю казуїстикою усе прогресивне людство. Прямо якийсь гордіїв вузол вийшов.
Так, що у нас далі… Ага, ось. «Як справи, Вікторе Федоровичу?» - минулого тижня таким питанням почав інтерв'ювати лідера Партії регіонів найсумніший із російських журналістів-гастарбайтерів Євген Кисельов. Янукович, звичайно, злегка оторопів від такого панібратського вітання, але зумів узяти себе в руки і парирував: «Вам, журналістам, видніше». Кисельов, наче підтверджуючи своє особливе «бачення», умудрився наговорити втричі більше Віктора Федоровича. Але дещо нам все ж таки вдалося дізнатися. Наприклад, головний регіонал підтвердив своє бажання йти на вибори (президентські). А ще поскаржився, мовляв, досі не може звикнути до Києва і місцевих політиків: «… Як це можна: з ранку домовилися про одне, а в полудень уже змінили думку. І що найпарадоксальніше - до вечора ще раз змінили». Ну, ми про цю дивовижну рису української політики – зраджувати оптом і вроздріб - уже писали в огляді під назвою «Країна зрадників». Тепер же наші, так би мовити, припущення, підтвердив лідер однієї із наймогутніших політичних сил.
Життя було б нудним, якби не існувало такого відомства, як українське зовнішньополітичне. То у них хтось засне у залі засідань і забуде вийти разом з усіма, то такий коментар дадуть, що просто плакати хочеться. Від сміху. І як на гріх, інформаційних приводів, щоб у черговий раз виявити власну дурість, у МЗС України - хоч відбавляй.
Минулого тижня наші старі знайомі – сомалійські пірати – захопили британське судно «Аріана», яке йшло під прапором Мальти. Дивно, судно британське, а на борту – екіпаж із 24 громадян України. Ясна річ, що український МЗС повинен був реагувати. Він і реагував: «вживав заходи для встановлення зв'язку» з родичами моряків, а також запевняв широку громадськість, що на судні достатньо продуктів харчування і пального.
Чує моє серце, що нас чекає повторення історії з «Фаїною». Тільки цього разу історія повториться, згідно з законами жанру, у вигляді фарсу. «Фаїна» везла танки, а «Аріана» - сою. Ось і порівняємо, як швидко викуплять, і чи викуплять взагалі, український екіпаж. А також спробуємо спрогнозувати, скільки пройде «свобод слова» і «шустер-лайвів» на цю тему.
Минулий тиждень подарував не тільки погане, але і хороше. Втім, вийшло воно очікуваним, оскільки давно вже прописане в нашому календарі. 1 травня, День міжнародної солідарності трудящих. Або День весни і праці - кому як більше подобається. Хороший привід відпочити, з'їздити на шашличок. Як завжди, в Україні 1 травня пройшли масові демонстрації. У Криму вперше маївка була проведена під російськими прапорами (з українськими вийшла тільки Партія регіонів), а у Києві Першотравень запам'ятався ходою правих (зі скандуванням антисіоністських гасел), а також величезними транспарантами Компартії «Геть олігархів!» (у цьому місці я пригадав, що КПУ, яка бореться з олігархами, фінансується… іншими олігархами, і посміхнувся). Ще виходили на демонстрацію прихильники легалізації легких наркотиків (дуже хотілося кинути у них чимось важким). Загалом обійшлося без потерпілих, і це, погодьтеся, найголовніше у громадських заходах.
І звичайно ж, не могла не вирізнитися прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко. На позаминулому тижні вона у нас співала на концерті Пугачової. Тепер же виступила з шокуючою заявою: «Телеканали олігархів мріють стерти український уряд з лиця землі». Це, мабуть, ті самі канали, які як не включиш, – показують Юлію Володимирівну. Але у прем’єрки інший погляд на речі: «… Всі спостерігають такі новини по телевізору, що, мовляв, все погано, десь повісився, десь хтось утопився, інших новин просто немає. Я хочу, щоб усі знали, що не так все погано у нашій державі, а буде ще краще», – пообіцяла Тимошенко і додала, що криза в Україні буде подолана до 2010 року.
А ще Юлія Володимирівна відвідала, нарешті, Москву і провела довгождану зустріч з російським колегою В.В. Путіним. Щоб там не говорили «канали олігархів», це побачення закінчилося для України цілком сприятливо: за обіцянку не продавати зброю Грузії (до речі, чому Ющенко, кум Саакашвілі, це досі не прокоментував?..) Росія висловила готовність надати українській стороні кредит у 4 мільярди доларів на будівництво двох блоків Хмельницької АЕС. Наші енергетики, звичайно ж, поспішили обрадувати громадськість, що, мовляв, після цього Україна почне експортувати електрику і отримувати колосальні прибутки. Але давайте все ж таки почекаємо з висновками і спершу отримаємо кредит. А то це як у тому анекдоті: «… А ти черевики зняв? - Ні. – А ну, виходь із машини!..».
І останнє. Президент вніс на розгляд Верховної Ради проект закону «Про чисельність Збройних Сил на 2009-2011 роки». Так от, найцікавіше: законопроект передбачає збільшення чисельності ЗСУ до 212 тисяч (зараз – 200 тисяч). Втішає, що у такий складний період Віктор Андрійович знаходить час подумати про долю української армії. Воно і зрозуміло: ослабіємо, і хто тоді захистить наш електричний бізнес?..
Кохаймося!
Завжди ваш
Олександр Вредний
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом