Сьогодні Конституційний суд України зробив «подарунок» Юлії Тимошенко і зіпсував свята Віктору Ющенку, оприлюднивши своє рішення про те, що у коаліції не було необхідності по-новому обирати прем'єра. Отже, одна з підстав для розпуску парламенту відпала само собою.
Політолог, президент соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко вважає, що Президент не реагуватиме на подібні вердикти. «Він (Ющенко – ред.) колекціонує образи, які завдає йому парламент, Тимошенко і Янукович. І думаю, збирає якісь доводи на користь того, щоб заявити, що він далі не може працювати у цій політичній системі», - пояснив він.
Про це та свої оцінки того, що відбувається в країні, політолог розповів в інтерв'ю кореспондентові ForUm’у.
- Вікторе Сергійовичу, як у цілому Ви розглядаєте результативність поїздки Тимошенко до Росії?
- Тут є взаємний українсько-російський результат. Після кількох років агресивної риторики Кремля по всіх напрямах – від Голодомору до газу - раптом на цих переговорах Путін повівся як професійний європейський дипломат.
Він заговорив про речі, які важливі для його країни, а не тільки для самолюбності московських політиків або політтехнологів. Він не намагався виставити себе переможцем, а розмовляв з Тимошенко на рівних, чим український прем'єр і скористалася «на повну котушку».
Росія, нарешті, визнала, що Євросоюз братиме участь у модернізації ГТС. Тому все, що зараз говориться і робиться з боку Путіна і Медведєва, пов'язане з тим, як захистити і російський інтерес у цьому.
Іншими словами: якщо ще рік тому російські політики зарозуміло говорили про необхідність переданняі української ГТС у руки Кремля, то зараз вони просто намагаються «наздогнати потяг», який іде, і Тимошенко дала їм можливість це зробити.
Вона визнала законними і справедливими інтереси Росії у модернізації ГТС у не меншому ступені, ніж з боку Євросоюзу. Я думаю, що це прекрасний дипломатичний успіх і Кремля, і Тимошенко, зокрема.
Повторюся, я абсолютно не чекав, що Путін може так професійно працювати на рівні економічного прагматизму.
- Сьогодні вже відомо, що КС віддав долю українського прем'єра у руки коаліції. Як, по-Вашому, чи означає це перемогу Тимошенко?
- Ні, це означає перемогу антипрезидентської більшості, у якій Тимошенко не найголовніша. Іншими словами, якби у голосуванні проти Президента не було голосів Партії регіонів, частини Блоку Литвина і комуністів, то, як ви самі розумієте, БЮТ сам не справився б з цією проблемою.
Це тепер позиція парламенту – Литвина, Януковича і Тимошенко. Ніхто з них не має одного ключа до перемоги. Це, ще раз підкреслю, перемога саме антипрезидентської більшості, оскільки є ще і напівжива, майже на межі, парламентська коаліція, а є антипрезидентська – їх там до чотирьохсот чоловік. І це абсолютно різні за природою утворення.
І, мабуть, не коаліція займатиметься внесенням змін до Конституції, а саме ця антипрезидентська більшість. Виходить так, що, використовуючи політичну самоліквідацію Ющенка і його слабкість, парламент перехоплює владу навіть незалежно від бажання самих гравців. Іншими словами – влада йде до рук парламенту. Ось це і важливо.
- Але таке рішення навряд чи влаштовує Ющенка... Як Ви думаєте, на які кроки він може зараз зважитися?
- Ні на які. Він колекціонує образи, які завдає йому парламент, Тимошенко і Янукович. І, думаю, збирає якісь доводи на користь того, щоб заявити, що він далі не може працювати у цій політичній системі.
- Ви хочете сказати, що йде про… урочисту капітуляцію?!
- Саме так! І для цього потрібні аргументи. Побачите, це буде великий виступ, який транслюватиметься всіма телевізійними каналами. Зараз Ющенко імітує поведінку Горбачова, в усякому разі, підбирається до того варіанту, коли Горбачов свого часу заявив щось подібне до: «Вони домовилися, і тому я не можу далі виконувати обов'язки Президента».
- Іншими словами, Ющенко збирається добровільно вийти з гри?
- Абсолютно вірно. І я вам скажу, у цьому є певний стратегічний сенс. Ющенко чудово розуміє, що ніякий президент, ніякий прем'єр-міністр не справиться зараз з кризою.
І він просто впевнений, що якщо люди зараз почали говорити: «А чом би нам не повернути Кучму?», то через якийсь час вони точно так же слізно попросять його (Ющенка – ред.) повернутися у велику політику.
- І плюс це ще прекрасний шанс спробувати залишитися в українській історії «білим і пухнастим».
- Чому ж шанс? Це якраз реальність – дай Боже кожному такі шанси! Всі політики зараз у чомусь загрузнули, всі «замазані» і довго нестимуть тяжку політичну карму у зв'язку з тим, що опинилися біля влади під час кризи. Навіть Путін, який, здавалося б, все розрахував, опинився у тяжкому становищі. А що тоді казати про наших політиків, починаючи з життєрадісного Яценюка і закінчуючи оповідачем одеських анекдотів Януковичем.
А зараз уявіть: Ющенко виходить і каже: «Ну, що ж – недемократично, недобре, але я хотів як краще». І тим самим через рік-півтора зможе нагадати про себе через ті сили, які стоятимуть за ним. Ви не забувайте, він же економічно зовсім не самотній. Це політично він виявився непрофесіоналом: дійти до стану політичного аутизму в Україні - це ще треба постаратися.
Подивіться на Кравчука. Він втратив владу у 1994 році, але це не заважає йому залишатися на політичному небосхилі, чимось займатися, ухвалювати якісь рішення. І, звичайно, Ющенко теж хоче залишитися у політиці, але точно так же чудово розуміє, що хтось повинен стати об'єктом народної ненависті у зв'язку з кризою, яка триватиме не менше трьох років і в тому ж зв'язку з'їсти весь бруд.
Хто б зараз не взяв у руки владу, враховуючи, що криза надовго – це буде найголовнішим його випробуванням. Тому для Ющенка дуже важливо зараз піти красиво, щоб потім повернутися. Йому ж усього 55 років, це вік, коли все ще виходить.
І якщо він все зробить красиво, потім ніхто нічого не доведе. Він чинить абсолютно правильно, він збирає не компромат на систему, щоб завдати їй удару, через що всі думають, що він слабовільний. Ні. Він накопичує образи, які дозволять йому урочисто вийти з гри, щоб потім прийти і сказати: «Ось бачите, вони не впоралися».
У принципі, правильний шлях. По-перше, це знімає психоаналітичні проблеми поразки, типу «ну, нехай вони мучитимуться без мене». Або як Кучма у 2004 році кинув у серцях: «Я хочу подивитися, як ви будете без Кучми». Та зате у 2009 році у нього з'явився шанс сказати: «Я вже подивився, як ви жили без Кучми. Тепер я хочу подивитися, як ви житимете без Ющенка».
Зараз черга говорити цю сакраментальну фразу за Ющенком. Він цілком може сказати: «Я хочу подивитися, як деградуватиме Україна без мене, і потім ви знову покличете мене на царський престол». Теж, скажу вам, формула, яка задовольняє усіх, чисто по-українськи.
Не треба боятися, що вранці Ющенко встане, візьме наган, нацупить каску і видасть указ про припинення парламентського перевороту. Цього вже не буде. В усякому разі, це добре видно за несподівано м'якою поведінкою керівника Секретаріату, який зараз став страшно доброзичливим і активно спілкується буквально з усіма. Це якраз говорить про те, що людина хоче знати, де він опиниться, коли Ющенко відійде від влади.
- Вікторе Сергійовичу, зараз стільки суперечностей про можливість або неможливість коаліції БЮТ і ПР. Хотілося б почути Вашу думку щодо цього: чи зможуть, врешті-решт, Тимошенко і Янукович об'єднатися? І якщо так, як це сприйме суспільство?
- Суспільство вже ніяк не сприйме. Ті варіанти, коли у 2006 році союз Партії регіонів і БЮТ сприймався як зрада їхніх електоральних ніш, зараз і експертне співтовариство, і політики, і населення втомилися і розуміють, що наразі немає часу «перебирати» - потрібна колективна робота.
Звичайно, ніхто не пробачить змову двох політичних сил, але вони повинні навчитися домовлятися і діяти разом упродовж хоч би пари років – інакше Україна просто не підніметься. Це не від хорошого життя, але це треба починати робити.
- Допустімо, об'єднання не відбудеться, навіщо тоді стільки розмов про те, що після свят ми побачимо нову коаліцію?
- А я і не думаю, що буде коаліція. Існує два варіанти управління політичними процесами: формальне покладення на себе відповідальності – тобто, коаліція з підписанням. І другий – більшість, яка має спільний план дій, підтримується програма уряду, вводяться люди з того й іншого боку в уряд.
Це і є гарантії – неформальна коаліція, яка регулярно голосує відповідно до плану, ухваленого усіма політичними силами, що беруть участь у договорі. Це масова практика.
- Як Ви думаєте, що очікує на парламент після травневих свят?
- Я думаю, що, оскільки йде переговорний процес, кожен «тягнутиме» до кінця. Час складний і для БЮТ і для Партії регіонів. І кожен вважає, що він у вигіднішому становищі, ніж його партнер з переговорів. І це триватиме доти, доки зовсім не можна вже буде зволікати. Це ми з вами будемо відпочивати, а вони мусять вирішити – протистоять вони чи співробітничають.
- Кажуть, що Нацбанк переорієнтовувався з вкладень в американські держоблігації на цінні папери урядів країн Євросоюзу, продовживши нарощувати частку євро у своїх міжнародних резервах. У зв'язку з цим експерти радять українцям переключитися з вкладень своїх заощаджень у долари на іншу валюту. Як вважаєте, чи правильне таке рішення Нацбанку і чи стане насправді долар менш популярним серед населення?
- Долар не стане менш популярним, тому що криза показала нашу і всього світу доларову залежність. І зробити особливо тут нічого не можна. Але те, що Нацбанк намагається диверсифікувати ризики, розкласти їх у різні грошові кошики, тобто «тихою сапою» зменшити доларову залежність – це правильно.
Але я не думаю, що населенню це вдасться. Цінність євро злітатиме під час відпусток, а потім, як завжди, падатиме до нового року. Я маю на увазі в українських співвідношеннях. Ми – сусіди ЄС і, звичайно, у нас частка цінних паперів ЄС – будь то гроші чи якісь облігації – повинна бути досить високою, але зрозуміли ми це надто пізно.
І ще я не думаю, що це вирішується тільки одним Нацбанком. Це все-таки рівень вищого керівництва - як Євросоюзу, так і уряду України.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
