Попович: Криза стала для України другим Чорнобилем

Схоже, криза взялася за Україну серйозно! І справа навіть не у цінах, які постійно зростають, і не у нестабільній економічній ситуації, а у «тихій» паніці в головах українців. Щоправда, директор Інституту філософії НАНУ Мирослав Попович упевнений: криза стане наукою для нашої країни, а основний спосіб її перемогти – сподіватися тільки на свої сили і триматися усім разом.

Про вихід України із кризи, про роковини Чорнобильської трагедії та про корупцію у вузах Мирослав Попович розповів кореспондентові ForUm’у.

- У цю неділю Україна відзначить роковини Чорнобильської катастрофи. Між тим МНС заговорив про звуження зони забруднення, а значить, і про зниження числа пільговиків. Чи потрібно це робити?

- Якщо немає грошей, то влада шукатиме різні аргументи. Щоб оцінювати такі рішення, потрібно знати стан державної казни. Але звужувати зону забруднення, на мій погляд, не можна. Не думаю, що це буде виправдано. Хоча йодисті з'єднання у чорнобильській зоні давно не являють загрози, але є багато радіоактивних елементів, які вічно загрожуватимуть здоров'ю людей. Вважаю, що скасовувати виплати чорнобильцям потрібно в останню чергу. Гріх чіпати їхні пільги.

Я добре пам'ятаю чорнобильські події. Я дуже часто відпочивав у Чорнобилі у лісі влітку, і дотепер не можу знайти собі притулку. Ця подія стала такою ж знаковою для України, як і глобальна економічна криза зараз. Вона навчила нас, що за ризики доводиться платити. Наші атомні електростанції коштували б нам у кілька разів дешевше, якби ми враховували ризики. Це те ж саме, що і з банківською кризою. Ми жили у борг, в майбутньому, і за це поплатилися. Криза стала для України другим Чорнобилем.

- Кабмін скоротить кількість бюджетних місць у вузах на 25%, а також дозволив вузам брати плату зі студентів за перездачу іспитів і заліків. Як Ви ставитеся до цих нововведень?

- Зменшення числа державних замовлень – це дуже тяжкий удар. Це велика жертва. Українці мають право на безкоштовну освіту, але це не означає, що воно буде реалізоване. Право на безкоштовну освіту може бути реалізоване у нас тільки для певного числа людей, залежно від можливостей країни. Коли мій італійський колега побачив, що у нас є вступні іспити, то він став дуже нам заздрити. В Італії будь-яка людина за мізерну плату може вступити до університету. Але для цього країна повинна мати дуже велику кишеню.

Що стосується плати за незаліки і двійки, то це міжнародна практика. Нічого поганого у цьому я не бачу. Це здорова міра, але вона не повинна створювати ситуацію, коли студентові спеціально ставлять погані оцінки, щоб отримати з нього гроші. Для цього повинні бути створені спеціальні комісії, процес повинні контролювати громадськість і держава. Я знаю конкретні випадки, коли студент перездавав багато разів іспит і платив кожного разу за нього викладачеві, а не країні. Хай це краще нормально проходитиме через касу.

Що стосується корупції в університетах, то позбутися її неможливо. Якщо всі студенти вступатимуть на бюджет, то корупція буде. Якщо не буде взагалі державного замовлення, то в університетах вчитимуться багаті, а бідні сидітимуть вдома. Корупцію неможливо прибрати, якщо немає розвиненого громадянського суспільства.

- Україна подумує про запровадження візового режиму для європейців. Чи варто це робити?

- Європа тут має переваги. До нас вони можуть приїжджати безкоштовно, а ось українцям потрапити за кордон складно. Це питання грошей. Що вигідніше: брати гроші за візу чи усунути всі перешкоди для іноземців, щоб вони могли залишити в Україні більше грошей? Я сильно сумніваюся, що українська інфраструктура має можливість добре заробити на іноземцях. Боюся, що наплив іноземних туристів не залишає в Україні багато доларів, тому що нам нічого запропонувати.

- Наша країна остаточно занурилася у кризу. Як Ви думаєте, чи скоро ми з неї вийдемо?

- Ми виїдемо з неї не раніше, ніж вийде цілий світ. Наша економіка орієнтована на експорт. Вона оживе тоді, коли буде попит на метал, хімію, напівфабрикати. Інша справа, якщо нам вдасться якось перебудувати свою економіку і сільське господарство на внутрішні ринки, розвинути своє наукове виробництво. Але для цього потрібні великі інвестиції. Можу сказати одне: всі економічні заходи, які вживає уряд, йдуть у тому ж руслі, у якому весь світ бореться з кризою.

Сьогодні потрібно працювати на ринкових засадах. Зменшувати податки для того, щоб малий і середній бізнес зітхнув з полегшенням, все одно, що дати хворому на діарею проносне. Сам ринок відсутній. Куди продаватимуть свій товар ті, хто буде позбавлений великих податків? Тут завдання у тому, щоб врятувати банки і виробництва, які мають перспективу у майбутньому. Якщо нам досі вдавалося несильно занурюватися у кризові явища і «стрибати з купини на купину», можливо, ми так перестрибаємо до самого кінця кризи.

- І все ж, як українцям пережити тяжкі часи?

- Всі знають, що потрібно менше витрачати, більше економити. Але кожному потрібно засвоїти просту істину: ніхто вам не допоможе, окрім вас самих. Потрібно шукати можливості підробити. Якщо робота неперспективна, потрібно перекваліфіковуватися, змінювати професію. Ще необхідно триматися разом.

- У Віктора Ющенка залишився всього лише день на те, щоб розпустити парламент. Як думаєте, він скористається своїм правом, позачергові вибори до ВР відбудуться?

- Не думаю, що це можливо. Вже пізно розпускати парламент. Але ми можемо потрапити у неоднозначну ситуацію з виборами до ВР. Не хотілося б, щоб ця передвиборча лихоманка наклалася на кризу. І річ не в тім, коли будуть парламентські вибори, а за якими законодавчими актами вони пройдуть і кого виберуть у Президенти.

- Чи зміниться щось в країні після виборів?

- Може багато чого зміниться, а може, не змінитися взагалі нічого. Депутати завжди орієнтуються на того, хто сильніший. За ситуації, коли у Президента Ющенка мало шансів на те, щоб залишитися на другий термін, нардепи не бояться його, і це позначається на всій владі. Вона стає безконтрольною.

Не думаю, що на президентських виборах нас чекають великі сюрпризи. Вже сьогодні можна уявити, хто може стати наступним Президентом. Але вибори нового Президента на якийсь період стабілізують ситуацію в країні.

Ганна Гончаренко